Гіповітаміноз - Д

Д-гіповітаміноз - це недостатність у птиці кальциферолу.

Етіологія і патогенез. Захворювання зумовлюється пору­шеннями балансу вітаміну Д та мінеральних речовин і спостері­гається у птиці всіх вікових груп. У молодняку це захворювання відоме під назвою рахіт, а у дорослої птиці - остеомаляція.

В групі вітаміну Д налічується вісім вітамінів. У птахівниц­тві найбільше значення має вітамін Д2 (ергокальциферол) і ві­тамін Д3 (холєкальциферол), який в організмі молодняку у ЗО разів активніший за Д2 і стійкіший при зберіганні.

Вітаміни групи Д регулюють мінеральний обмін фосфору і кальцію, сприяють засвоєнню їх у травному тракті та відкла­данню в кістках і шкарлупі яєць. Ці антирахітичні вітаміни затримують виділення фосфору нирками, підвищують обмін речовин у клітинах і стійкість організму проти захворювань.

При нестачі вітаміну Д знижується швидкість фосфорилювання вуглеводів і зменшується запас глікогену в печінці і м'язах, порушується білковий обмін, що супроводжується ви­діленням амінокислот із організму і порушенням засвоєння азоту кормів.

Вітамін Д діє в кишечнику тільки після проходження через печінку, звідки він виділяється з жовчю. Жовч відіграє роль не тільки розчинника вітаміну Д, який сприяє всмоктуванню його з кишок і виділення знову, але й активізатора.

Клінічні ознаки. Авітаміноз Д гостро протікає у молодня­ку всіх видів птиці, яка навіть при короткочасному дефіциті вітаміну Д в раціоні реагує рядом клінічних ознак. У середній частині дзьоба чи у його основі при батарейному (клітковому) вирощуванні з'являються крововиливи і тріщини. У молодня­ку знижується апетит, птиця відстає в розвитку. З розвитком хвороби з'являється кульгавість, тремтіння кінцівок, судоми, заточування при ходінні, затримання росту, ламкість і скуйовдженість пір'я, розм'якшення кістяка. Птиця, яка перехворіла рахітом, погано розвивається, її костях залишається деформо­ваним, у дорослої птиці знижується несучість, погіршується якість яєць.

Патологоанатомічні зміни. Трубчасті кістки розм'якшені, а їх епіфізи потовщені, ребра і кіль скривлені, хрящі розрощені.

При дослідженні шлунково-кишкового тракту відмічається катаральний стан слизової оболонки вола і тонкого відділу кишок, жовчний міхур збільшений і переповнений жовчю.

При дослідженні загиблих ембріонів виявляють підшкірні набряки, деформацію суглобів і кінцівок, коротконогість, скривлення шиї, збільшення жовчного міхура.

Діагностика. Враховують клінічні ознаки, дані розтину трупів, а також аналізують умови годівлі та утримання птиці. Особливу цінність при ранній діагностиці рахіту має визна­чення активної лужності фосфатази у сироватці крові. Актив­ність цього ферменту підвищується задовго до прояву клініч­них ознак захворювання. Зміни кальцію і фосфору в крові та­кож свідчать про розвиток захворювання.

Профілактика та лікування. Запобігають захворювання постійним забезпеченням в раціону необхідній кількості вітаміном Д (згідно норм до кожного виду птиці та кросу), солей кальцію і фосфору, застосуванням ультрафіолетового опромінювання.

Джерелом вітаміну Д для птиці може бути риб'ячий жир, масляні концентрати вітаміну Д3 і Д2.

При клітинному і безвигульному утриманні птиці вітамін Д додають до корму протягом усього року, а при вигульному - протягом осінньо-зимового періоду.

Диференціюють Д-гиповітаміноз від реовірусної інфекції.

Добова норма вітаміну Д дорослої птиці млн І. О. І на 1 т комбікорму

Таблиця.

При надходженні в організм надмірної дози вітаміну Д птиця втрачає апетит, розвивається загальна слабкість, кальцій відкладається у нирках, артеріях і серцевому м'язі.