Морфологічні особливості органів гемоімунопоезу новонароджених ссавців
Проблеми, пов’язані із зниженням життєздатності тварин, зумовлені значним поширенням імунодефіцитів, викликаних структурними змінами в системі гемоімунопоезу. Характерним проявом їх у тварин є зниження природної резистентності, скорочення тривалості біологічного життя, народження недорозвиненого потомства, значні зміни морфологічного складу крові. Пренатальне недорозвинення, в першу чергу, зумовлено змінами структурних перетворень органів гемоімунопоезу, які у взаємокооперації забезпечують морфологічний склад крові.
Морфологічно система гемоімунопоезу ссавців і птахів об’єднує як цілі системи (кісткову, кроволімфообігу, шкірний покрив), так і окремі органи (лімфоїдні) та клітини (лімфоцити, макрофаги, плазмоцити та ін.) (рис. 1). Практично кожна система, апарат, їх органи входять у кооперативні взаємозв’язки, забезпечуючи певний статус організму. Проте, серед розмаїття органів і тканин імунної системи виділяються такі, що найбільшою мірою виконують функцію захисту, яка є для них головною.
Рис. 1. Органи імунної системи ссавців і птахів: І – центральні (первинні): 1 – кісткова система ссавців; 2 – кісткова система птахів; 3 – тимус; 4 – клоакальна сумка; ІІ – периферичні (вторинні): 5 – селезінка; 6 – лімфатичний вузел; 7 – мигдалина; 8 – кишечна бляшка; 9 – печінка; 10 – шкіра; 11 – імунокомпетентні клітини.
Імунокомпетентні структури утворені стромою та паренхімою. Характерно, що строму всіх компонентів імунної системи утворює ретикулярна тканина, до складу якої входять ретикулоцити, що з’єднані між собою довгими відростками і продукують ретикулярні волокна та аморфну речовину. Волокна містяться поміж клітинами і формують тримірну сітку, у вічках якої дифузно розташовані клітини на різній стадії дозрівання або ж їх кулеподібні скупчення у вигляді вузликів (лімфоїдні вузлики). Вони складаються із лімфоцитів. Отже, лімфоцити – це клітини, що утворюють паренхіму імунокомпетентних органів, а ретикулярна тканина – їх строму. Лімфоцит, як й інші клітини крові, походить від поліпотентної стовбурової клітини червоного кісткового мозку, з якого мігрує в кров, лімфу або лімфоїдні органи і тканини організму тварин.
Слід пам’ятати, що функція кожного з імунокомпетентних утворень, які складають систему гемоімунопоезу, має певний напрям. У зв’язку з цим, всі органи, що входять до складу імунної системи умовно поділяють на дві основні групи: первинні (центральні) і вторинні (периферичні).
У первинних органах гемоімунопоезу лімфоцити утворюються, проходять диференціацію (дозрівають) і набувають імунокомпетентності, тобто здатності розпізнавати і специфічно реагувати на “чужі”, білкового походження речовини. До центральних органів гемоімунопоезу належать кісткові органи, тимус і клоакальна сумка у птахів. У периферичних лімфоїдних органах проходить безпосередній взаємозв’язок між імунокомпетентними клітинами (лімфоцитами) та їх помічниками (макрофагами) з генетично чужорідними речовинами. До них відносять селезінку, лімфатичні вузли, лімфоїдні утворення, асоційовані із слизовими оболонками трубкоподібних органів, лімфоїдні утворення шкіри, скупчення лімфоцитів навколо кровоносних судин.
Для органів гемоімунопоезу характерна також певна анатомічна топографія (рис. 2). Анатомотопографічно центральні органи гемоімунопоезу розташовані в ділянках максимальної можливості отримання необхідної інформації для найбільш ефективної функції.
Рис. 2. Схема локалізації імунокомпетентних утворень теляти: 1 – кісткові органи; 2 – тимус; 3 – печінка; 4 – селезінка; 5 – лімфатичні вузли; 6 – лімфоїдні утворення, асоційовані із слизовими оболонками трубкоподібних органів.