Ендокринна частина
Морфофукціональная характеристика ендокринної частини
Ендокринна частина розкидана в залозі у вигляді досить дрібних острівців (insula) (у діаметрі від 50 до 150 мкм), загальна маса яких звичайно не перевищує 3-3,5% всієї маси органу. Ендокринні острівці представляють сукупність різних морфологічних типів клітин. У оточуючих їх якнайтонших сполучнотканинних прослоках знаходиться велика кількість гемокапілярів фенестрованого типу. Панкреатичні ендокриноцити виробляють гормони, які поступають безпосередньо в кров або міжтканинну рідину.
Ендокриноцити за розмірами дрібніші екзокринних панкреоцитів, містять помірно розвинену ГЕС, але добре виражений комплекс Гольджі, дрібні мітохондрії і інкреторні гранули. В даний час відомо 5 основних типів ендокриноцитів: В-клітини (базофільні), А-клітини (ацидофільні), D-клітини (дендритичні), D1-клітини (аргирофільні) і РР-клітини.
В-клітини Найчисленніші (близько 75%). Інкреторні гранули їх цитоплазми добре розчиняються в спирті, але не розчиняються у воді. У гранулах міститься гормон інсулін.
А-клітини Найкрупніші з ендокриноцитів. У жуйних, свиней і коней вони, за різними даними, складають від 9 до 45%. Гранули їх цитоплазми, навпаки, добре розчиняються у воді і погано - в спирті. У гранулах міститься гормон глюкагон (антогонист інсуліну). Обидва ці гормони строго регулюють постійність цукру в крові.
D-клітини (5-10%) розташовуються по периферії острівців. Вони виробляють соматостатин, а D1-клітини - вазоактивний інтестинальний поліпептид (ВІП).
РР-клітини (2-5%) також в основному локалізуються по периферії острівців, але зустрічаються і поза острівцями серед екзокринної частини.
Відомості про функціональне значення панкреатичних ендокриноцитів, клітинах- і органах-мішенях гормонів, що виробляються ними, приведені в табл. 5.
Крім перерахованих ендокриноцитів, останніми роками описаний ще один вид секреторних панкреоцитів, які відносять до проміжної ацинозно-інсулярної групи. Вони містять і ендокринні, і зімогенні гранули. Велика частина з цих клітин виділяє в кров вміст і тих і інших гранул. Але зімоген поступає також і у вивідні протоки. Вважають, що в кров поставляються трипсиноподібні ферменти, які переводять проінсулін в інсулін.