Прочие болезни
1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 4.33 (6 Голоса)

Нітратно-нітритний токсикоз характеризується утворенням у крові метгемоглобіну, розвитком тканинної гіпоксії, порушенням функцій серцево-судинної та дихальної систем.

Хворіють сільськогосподарські тварини усіх видів. Жуйні тварини більш чутливі до нітратів, а тварини з однокамерним шлунком - до нітритів. Молодняк, голодні і хворі тварини більш чутливі до отруєн­ня, ніж дорослі, нагодовані та здорові.

Етіологія. Основною причиною нітратно-нітритного отруєння є рослини, які мають властивість до підвищеної кумуляції азоту (нітра-толюбні). Серед культурних"рослин до них належать цукрові і кормові буряки, жито, пшениця, кукурудза, соняшник, сорго, турнепс, люцер­на, конюшина; із бур'янів - щириця, лобода, кропива, спориш, берізка. Ці рослини нагромаджують нітрати при внесенні у грунт великої кількості азотних добрив. Згідно з нормативами слід вносити на 1 га зернових культур не більше 120-140 кг чистого азоту, буряків - 150 кг, кормових культур - 100 кг. Максимальна кумуляція азоту досягається через 20-25 днів після внесення азотних добрив і підтримується на цьому рівні протягом двох місяців.

Багато нітратів нагромаджується у кормових культурах у період по­сухи, при недостатній інсоляції та зниженні температури грунту і по­вітря (приморозки), при недостатній кількості в грунті молібдену, ко­бальту, сірки і калію, підвищеній кислотності та засоленні грунту, оскільки всі ці фактори знижують активність ферментів азотистого обміну нітрат - і нітритредуктази, а також при внесенні великої кількості органічних добрив (рідкий гній, курячий послід).

Нагромадження нітритів у кормах спостерігається при їх пліснявінні, загниванні, промерзанні з наступним відтаюванням, самозігріванні внаслідок дії ферментів денітрифікуючих гнильних бактерій. Збільшен­ня кількості нітритів у буряках відбувається при тривалому їх охолод­женні після проварювання.

Одним із джерел попадання нітратів і нітритів в організм тварин є вода. Це буває при безконтрольному використанні води із свердловин з великою кількістю нітратів і нітритів або із відкритих водойм, забруд­нених азотними мінеральними та органічними добривами.

Причинами отруєння бувають мінеральні добрива, які випадково потрапляють у корм тваринам при порушенні правил їх зберігання та використання (натрієва, калійна, кальцієва селітра, аміак безводний та водний, амоній хлористий і сірчанокислий, аміачна та аміачно-вапня­кова селітра, амонію нітрат сірчаний, амофос, нітроамофоска та інші).

Патогенез. Нітрати спричинюють подразнення рецепторів слизо­вої оболонки шлунково-кишкового каналу, її запалення, яке супровод­жується діареєю. Нітрати, що всмокталися з шлунково-кишкового ка­налу, виділяються через нирки, що призводить до запалення органів сечовидільної системи. Крім того, в шлунково-кишковому каналі нітрати перетворюються в нітрити, гідроксиламш, окисли азоту, аміак та нітроз-аміни. Нітрити блокують тканинні дихальні ферменти, що у своїй мо­лекулі мають двовалентне залізо (цитохромоксидаза), всмоктуються в кров, перетворюючи оксигемоглобін у метгемоглобін - сполуку, в якій залізо стає тривалентним і втрачає властивість приєднувати молекулу кис­ню, внаслідок чого настає кисневе голодування тканин - гіпоксія. Тканин­на гіпоксія ускладнюється тим, що нітрити розширюють капіляри, знижу­ючи кров'яний тиск.

Симптоми. При інтоксикації тварин нітратами та нітритами відміча­ють блискавичний, гострий, хронічний та латентний перебіг.

Блискавичний Перебіг отруєння найбільш часто зустрічається у мо­лодняку великої рогатої худоби при згодовуванні голодним тваринам зелених кормів, які містять надмірну кількість нітратів та нітритів. У тварин виникають збудження, слинотеча, спрага, прискорене важке дихання, слизові оболонки набувають синюшності, порушується коор­динація рухів, настають судоми м'язів тулуба та кінцівок, гальмуються рефлекси, втрачається чутливість шкіри, у деяких тварин виникає тим-панія, розвивається коматозний стан. Загибель настає через 30-50 хв після споживання токсичного корму.

Блискавичний перебіг отруєння поросят виникає при згодовуванні свіжозварених буряків, багатих на нітрати, разом з теплим відваром. Через 10-15 хв після годівлі у поросят починається збудження, блю­вання, слинотеча, настає задишка, розвивається синюшність видимих слизових оболонок і кінчиків вух та анемічність шкіри. Температура тіла знижується, розвивається коматозний стан. Загибель настає внаслі­док асфіксії.

Рівень метгемоглобіну при блискавичному перебігу становить 70-80 % від загальної кількості гемоглобіну.

При Гострому Перебігу отруєння перші клінічні симптоми у тварин проявляються через 2-3 год, тяжкий стан настає через 10-12 год: тва­рини відмовляються від корму, спостерігається спрага, часте сечовиді­лення. Видимі слизові оболонки на початку отруєння рожеві, потім ста­ють вишневого кольору, поступово набувають коричневого відтінку.

Температура тіла знижується, частота пульсу та дихання збільшена. З ротової порожнини та носових ходів виділяється густа рідина, в леге­нях прослуховуються хрипи, у більшості жуйних відмічається тимпа-нія. Потім настає тремор скелетних м'язів, атаксія, коматозний стан та загибель при явищах асфіксії. При гострому перебігу отруєння вміст метгемоглобіну в крові більший 40 %, а незадовго до загибелі тварини досягає 60-70 %.

Хронічний Перебіг отруєння тварин нітратами супроводжується кис­невим голодуванням органів і тканин, погіршенням обміну речовин, відтворної функції, зниженням життєздатності молодняку, виникнен­ням дистрофічних змін та пригніченням природної резистентності. Такий перебіг отруєння частіше зустрічається у великої рогатої худоби і характеризується розвитком А-гіповітамінозу, зниженням вгодованості, молочної продуктивності, приросту молодняку, абортами у корів, по­силенням діурезу, часто гематурією, розлитими набряками у другій половині тільності, народженням телят-гіпотрофіків та мертвого при­плоду. Тварини худнуть, шерсть стає тьмяною, скуйовдженою, діарея змінюється запором. У самців знижується репродуктивна функція внас­лідок некроспермії. Рівень метгемоглобіну становить 20-30 %.

У птиці характерними симптомами хронічної інтоксикації є знижен­ня виводимості, кров'яні плями в яйцях, масова поява яєць без шкара­лупи та аномалії органів у курчат.

Латентний Перебіг буває у корів при рівні метгемоглобіну у крові до 20 % від загальної кількості гемоглобіну. Він характеризується ви­діленням нітратів з молоком - нітратолактія. Таке молоко погано зсідається, змінюється його білкова структура, у ньому знижується вміст каротину та вітаміну А. Якщо молозиво або молоко містять до 15 мг нітратів в 1 мл, то воно стає отруйним і у телят чи поросят виникає молозивний або молочний токсикоз.

Патолого-анатомічні зміни. У загиблих або вимушено забитих тварин, у тому числі птиці, при нітратних та нітритних отруєннях характерним є зміна кольору крові - від яскраво-червоної до темно-коричневої. Кров погано згор­тається, часто гемолізована. У слизовій оболонці трахеї і бронхів знаходять різного розміру крововиливи, у просвіті трахеї і бронхів - нагромадження піня­вої рідини, інколи з домішками крові. Легені переповнені кров'ю. Серце збільшене, переповнене кров'ю, яка не згорнулася, під епікардом крапчасті крововиливи. Слизова оболонка передшлунків гіперемійована, інколи з кро­вовиливами та ділянками некрозу, кишечнику - у стані катарального і гемора­гічного запалення. Судини головного мозку кровонаповнені, відмічаються мно­жинні крововиливи. М'язи світло-червоного кольору, на розрізі виступає темно-коричнева кров. Сечовий міхур порожній або містить невелику кількість сечі, слизова оболонка його гіперемійована.

Діагноз Ставлять на основі анамнестичних даних, клінічних симп­томів, результатів патолого-анатомічного розтину та хіміко-токсиколо-гічного дослідження. Вирішальне значення має встановлення кількості нітратів і нітритів у кормах (табл. 5).

Таблиця 5 - Допустимі рівні нітратів і нітритів у кормах

Корми

Не більше, мг/кг

Нітратів

Нітритів

Грубі (сіно, солома)

1000

10

Зелені

500

10

Силос, сінаж

500

10

Буряки кормові

2000

10

Картопля

300

10

Жом цукровий сухий

800

10

Патока

1500

10

Макуха соняшникова

200

10

Шрот соєвий

200

10

Борошно тваринного походження (м'ясо-кісткове,

   

М'ясне, кісткове, білково-тваринно-рослинне)

100

10

Комбікорм для тварин усіх видів

500

10

Зерно і зернобобові

500

10

Прижиттєве підтвердження діагнозу має включати визначення МОз~ У пробах сечі або носовому слизу. Ці сполуки можна визначати у вмісті рубця, шлунка, кишечнику (у перші дві години після загибелі або вимушеного забою тварин), крові, печінці, скелетних та серцевому м'язах, інших органах і тканинах. У здорових тварин середній вміст нітратів у шлунково-кишковому каналі, паренхіматозних органах і крові - близько 8 мг/кг; у сечі ці показники майже у 2 рази вищі. При вста­новленні у пробах патологічного матеріалу нітратів більше 300 мг/кг (у сечі - більше 400 мг/кг) і нітритів - більше 50 мг/кг (у крові більше 80, сечі - 100 мг/кг) можна підтвердити отруєння тварин.

Діагноз підтверджується одночасним визначенням вмісту метгемог­лобіну у пробах крові.

Хронічне отруєння діагностують на підставі результатів аналізу фактичного добового споживання нітратів тваринами, яке має не пере­вищувати 0,2 г/кг маси тіла.

Отруєння нітратами та нітритами слід диференціювати від інтоксикації рослинами, що містять ціаногенні глікозиди, при якій характерним буде яскраво-червоний колір слизових оболонок, венозної крові, а також спе­цифічний запах вмісту шлунково-кишкового каналу - запах мигдалю.

Лікування. Найбільш ефективним при нітратно-нітритному токси­козі є 1 %-ний розчин метиленового синього, приготовлений на ізото-нічному розчині натрію хлориду або глюкози, який вводять внутріш-ньовенно у дозі 0,2-0,5 мл/кг маси. За необхідності через 5-6 год вве­дення повторюють. Досить ефективним є хромосмон (1 %-ний розчин метиленового синього на 25 %-ному розчині глюкози). Вводять його внутрішньовенно у тій самій дозі.

Ефективними є 5 %-ний водний розчин аскорбінової кислоти (внут­рішньовенно в дозі 0,1 мл/кг маси тварин) або 1 %-ний розчин на 40 %-ному розчині глюкози у тій самій дозі, ЗО %-ний водний розчин натрію тіосульфату внутрішньовенно у дозах: свиням -10-20 мл, телятам - ЗО мл, дорослій великій рогатій худобі - до 100 мл або 10 %-ний розчин у дозі 0,5 мл/кг маси тіла тварини.

Для прискорення відновлення нітратів до аміаку жуйним необхідно ввести всередину 10 %-ний розчин меляси або цукру у дозах: вівцям -1 л, великій рогатій худобі - Зл.

При тяжкому перебігу на початку лікування парентеральне вводять 5 %-ний розчин ефедрину гідрохлориду в дозі 0,02 мл на 1 кг маси тіла, або 0,03 мл/кг цититону (0,15 %-ний розчин цитизину), або 0,02 мл 10 %-ного розчину коразолу, а після цього слід ввести один із вищеназ­ваних антидотів.

При хронічних інтоксикаціях до раціону тварин включають препа­рати магнію, фосфорно-кальцієві мінеральні добавки, вітамін А і кор­ми, багаті на каротин.

Профілактика Отруєння тварин нітратами і нітритами передбачає виконання інструкції щодо зберігання, транспортування та використання азотних добрив. При внесенні добрив, особливо під кормові культури, слід враховувати вміст азоту у грунті. Перед згодовуванням зеленої маси та ко­ренеплодів з нових площ бажано ставити біопробу на кількох тваринах.

Проводять лабораторне дослідження кормів і води на вміст нітратів з метою нормування раціонів з таким розрахунком, щоб добова доза нітрат-іона не перевищувала для великої рогатої худоби 0,2 г; коней і овець - 0,4; свиней - 0,6; кролів - 1,0; птиці - 1,5 г на 1 кг маси тіла. Усувають чинники, під дією яких нітрати відновлюються до нітритів у кормах. Для напування тварин і приготування кормів заборо­няється використовувати воду з водойм та джерел, які містять більше 1 мг/л нітритів та 45 мг/л нітратів.