Нітратно-нітритний токсикоз характеризується утворенням у крові метгемоглобіну, розвитком тканинної гіпоксії, порушенням функцій серцево-судинної та дихальної систем.

Хворіють сільськогосподарські тварини усіх видів. Жуйні тварини більш чутливі до нітратів, а тварини з однокамерним шлунком - до нітритів. Молодняк, голодні і хворі тварини більш чутливі до отруєн­ня, ніж дорослі, нагодовані та здорові.

Етіологія. Основною причиною нітратно-нітритного отруєння є рослини, які мають властивість до підвищеної кумуляції азоту (нітра-толюбні). Серед культурних"рослин до них належать цукрові і кормові буряки, жито, пшениця, кукурудза, соняшник, сорго, турнепс, люцер­на, конюшина; із бур'янів - щириця, лобода, кропива, спориш, берізка. Ці рослини нагромаджують нітрати при внесенні у грунт великої кількості азотних добрив. Згідно з нормативами слід вносити на 1 га зернових культур не більше 120-140 кг чистого азоту, буряків - 150 кг, кормових культур - 100 кг. Максимальна кумуляція азоту досягається через 20-25 днів після внесення азотних добрив і підтримується на цьому рівні протягом двох місяців.

Багато нітратів нагромаджується у кормових культурах у період по­сухи, при недостатній інсоляції та зниженні температури грунту і по­вітря (приморозки), при недостатній кількості в грунті молібдену, ко­бальту, сірки і калію, підвищеній кислотності та засоленні грунту, оскільки всі ці фактори знижують активність ферментів азотистого обміну нітрат - і нітритредуктази, а також при внесенні великої кількості органічних добрив (рідкий гній, курячий послід).

Нагромадження нітритів у кормах спостерігається при їх пліснявінні, загниванні, промерзанні з наступним відтаюванням, самозігріванні внаслідок дії ферментів денітрифікуючих гнильних бактерій. Збільшен­ня кількості нітритів у буряках відбувається при тривалому їх охолод­женні після проварювання.

Одним із джерел попадання нітратів і нітритів в організм тварин є вода. Це буває при безконтрольному використанні води із свердловин з великою кількістю нітратів і нітритів або із відкритих водойм, забруд­нених азотними мінеральними та органічними добривами.

Причинами отруєння бувають мінеральні добрива, які випадково потрапляють у корм тваринам при порушенні правил їх зберігання та використання (натрієва, калійна, кальцієва селітра, аміак безводний та водний, амоній хлористий і сірчанокислий, аміачна та аміачно-вапня­кова селітра, амонію нітрат сірчаний, амофос, нітроамофоска та інші).

Патогенез. Нітрати спричинюють подразнення рецепторів слизо­вої оболонки шлунково-кишкового каналу, її запалення, яке супровод­жується діареєю. Нітрати, що всмокталися з шлунково-кишкового ка­налу, виділяються через нирки, що призводить до запалення органів сечовидільної системи. Крім того, в шлунково-кишковому каналі нітрати перетворюються в нітрити, гідроксиламш, окисли азоту, аміак та нітроз-аміни. Нітрити блокують тканинні дихальні ферменти, що у своїй мо­лекулі мають двовалентне залізо (цитохромоксидаза), всмоктуються в кров, перетворюючи оксигемоглобін у метгемоглобін - сполуку, в якій залізо стає тривалентним і втрачає властивість приєднувати молекулу кис­ню, внаслідок чого настає кисневе голодування тканин - гіпоксія. Тканин­на гіпоксія ускладнюється тим, що нітрити розширюють капіляри, знижу­ючи кров'яний тиск.

Симптоми. При інтоксикації тварин нітратами та нітритами відміча­ють блискавичний, гострий, хронічний та латентний перебіг.

Блискавичний Перебіг отруєння найбільш часто зустрічається у мо­лодняку великої рогатої худоби при згодовуванні голодним тваринам зелених кормів, які містять надмірну кількість нітратів та нітритів. У тварин виникають збудження, слинотеча, спрага, прискорене важке дихання, слизові оболонки набувають синюшності, порушується коор­динація рухів, настають судоми м'язів тулуба та кінцівок, гальмуються рефлекси, втрачається чутливість шкіри, у деяких тварин виникає тим-панія, розвивається коматозний стан. Загибель настає через 30-50 хв після споживання токсичного корму.

Блискавичний перебіг отруєння поросят виникає при згодовуванні свіжозварених буряків, багатих на нітрати, разом з теплим відваром. Через 10-15 хв після годівлі у поросят починається збудження, блю­вання, слинотеча, настає задишка, розвивається синюшність видимих слизових оболонок і кінчиків вух та анемічність шкіри. Температура тіла знижується, розвивається коматозний стан. Загибель настає внаслі­док асфіксії.

Рівень метгемоглобіну при блискавичному перебігу становить 70-80 % від загальної кількості гемоглобіну.

При Гострому Перебігу отруєння перші клінічні симптоми у тварин проявляються через 2-3 год, тяжкий стан настає через 10-12 год: тва­рини відмовляються від корму, спостерігається спрага, часте сечовиді­лення. Видимі слизові оболонки на початку отруєння рожеві, потім ста­ють вишневого кольору, поступово набувають коричневого відтінку.

Температура тіла знижується, частота пульсу та дихання збільшена. З ротової порожнини та носових ходів виділяється густа рідина, в леге­нях прослуховуються хрипи, у більшості жуйних відмічається тимпа-нія. Потім настає тремор скелетних м'язів, атаксія, коматозний стан та загибель при явищах асфіксії. При гострому перебігу отруєння вміст метгемоглобіну в крові більший 40 %, а незадовго до загибелі тварини досягає 60-70 %.

Хронічний Перебіг отруєння тварин нітратами супроводжується кис­невим голодуванням органів і тканин, погіршенням обміну речовин, відтворної функції, зниженням життєздатності молодняку, виникнен­ням дистрофічних змін та пригніченням природної резистентності. Такий перебіг отруєння частіше зустрічається у великої рогатої худоби і характеризується розвитком А-гіповітамінозу, зниженням вгодованості, молочної продуктивності, приросту молодняку, абортами у корів, по­силенням діурезу, часто гематурією, розлитими набряками у другій половині тільності, народженням телят-гіпотрофіків та мертвого при­плоду. Тварини худнуть, шерсть стає тьмяною, скуйовдженою, діарея змінюється запором. У самців знижується репродуктивна функція внас­лідок некроспермії. Рівень метгемоглобіну становить 20-30 %.

У птиці характерними симптомами хронічної інтоксикації є знижен­ня виводимості, кров'яні плями в яйцях, масова поява яєць без шкара­лупи та аномалії органів у курчат.

Латентний Перебіг буває у корів при рівні метгемоглобіну у крові до 20 % від загальної кількості гемоглобіну. Він характеризується ви­діленням нітратів з молоком - нітратолактія. Таке молоко погано зсідається, змінюється його білкова структура, у ньому знижується вміст каротину та вітаміну А. Якщо молозиво або молоко містять до 15 мг нітратів в 1 мл, то воно стає отруйним і у телят чи поросят виникає молозивний або молочний токсикоз.

Патолого-анатомічні зміни. У загиблих або вимушено забитих тварин, у тому числі птиці, при нітратних та нітритних отруєннях характерним є зміна кольору крові - від яскраво-червоної до темно-коричневої. Кров погано згор­тається, часто гемолізована. У слизовій оболонці трахеї і бронхів знаходять різного розміру крововиливи, у просвіті трахеї і бронхів - нагромадження піня­вої рідини, інколи з домішками крові. Легені переповнені кров'ю. Серце збільшене, переповнене кров'ю, яка не згорнулася, під епікардом крапчасті крововиливи. Слизова оболонка передшлунків гіперемійована, інколи з кро­вовиливами та ділянками некрозу, кишечнику - у стані катарального і гемора­гічного запалення. Судини головного мозку кровонаповнені, відмічаються мно­жинні крововиливи. М'язи світло-червоного кольору, на розрізі виступає темно-коричнева кров. Сечовий міхур порожній або містить невелику кількість сечі, слизова оболонка його гіперемійована.

Діагноз Ставлять на основі анамнестичних даних, клінічних симп­томів, результатів патолого-анатомічного розтину та хіміко-токсиколо-гічного дослідження. Вирішальне значення має встановлення кількості нітратів і нітритів у кормах (табл. 5).

Таблиця 5 - Допустимі рівні нітратів і нітритів у кормах

Прижиттєве підтвердження діагнозу має включати визначення МОз~ У пробах сечі або носовому слизу. Ці сполуки можна визначати у вмісті рубця, шлунка, кишечнику (у перші дві години після загибелі або вимушеного забою тварин), крові, печінці, скелетних та серцевому м'язах, інших органах і тканинах. У здорових тварин середній вміст нітратів у шлунково-кишковому каналі, паренхіматозних органах і крові - близько 8 мг/кг; у сечі ці показники майже у 2 рази вищі. При вста­новленні у пробах патологічного матеріалу нітратів більше 300 мг/кг (у сечі - більше 400 мг/кг) і нітритів - більше 50 мг/кг (у крові більше 80, сечі - 100 мг/кг) можна підтвердити отруєння тварин.

Діагноз підтверджується одночасним визначенням вмісту метгемог­лобіну у пробах крові.

Хронічне отруєння діагностують на підставі результатів аналізу фактичного добового споживання нітратів тваринами, яке має не пере­вищувати 0,2 г/кг маси тіла.

Отруєння нітратами та нітритами слід диференціювати від інтоксикації рослинами, що містять ціаногенні глікозиди, при якій характерним буде яскраво-червоний колір слизових оболонок, венозної крові, а також спе­цифічний запах вмісту шлунково-кишкового каналу - запах мигдалю.

Лікування. Найбільш ефективним при нітратно-нітритному токси­козі є 1 %-ний розчин метиленового синього, приготовлений на ізото-нічному розчині натрію хлориду або глюкози, який вводять внутріш-ньовенно у дозі 0,2-0,5 мл/кг маси. За необхідності через 5-6 год вве­дення повторюють. Досить ефективним є хромосмон (1 %-ний розчин метиленового синього на 25 %-ному розчині глюкози). Вводять його внутрішньовенно у тій самій дозі.

Ефективними є 5 %-ний водний розчин аскорбінової кислоти (внут­рішньовенно в дозі 0,1 мл/кг маси тварин) або 1 %-ний розчин на 40 %-ному розчині глюкози у тій самій дозі, ЗО %-ний водний розчин натрію тіосульфату внутрішньовенно у дозах: свиням -10-20 мл, телятам - ЗО мл, дорослій великій рогатій худобі - до 100 мл або 10 %-ний розчин у дозі 0,5 мл/кг маси тіла тварини.

Для прискорення відновлення нітратів до аміаку жуйним необхідно ввести всередину 10 %-ний розчин меляси або цукру у дозах: вівцям -1 л, великій рогатій худобі - Зл.

При тяжкому перебігу на початку лікування парентеральне вводять 5 %-ний розчин ефедрину гідрохлориду в дозі 0,02 мл на 1 кг маси тіла, або 0,03 мл/кг цититону (0,15 %-ний розчин цитизину), або 0,02 мл 10 %-ного розчину коразолу, а після цього слід ввести один із вищеназ­ваних антидотів.

При хронічних інтоксикаціях до раціону тварин включають препа­рати магнію, фосфорно-кальцієві мінеральні добавки, вітамін А і кор­ми, багаті на каротин.

Профілактика Отруєння тварин нітратами і нітритами передбачає виконання інструкції щодо зберігання, транспортування та використання азотних добрив. При внесенні добрив, особливо під кормові культури, слід враховувати вміст азоту у грунті. Перед згодовуванням зеленої маси та ко­ренеплодів з нових площ бажано ставити біопробу на кількох тваринах.

Проводять лабораторне дослідження кормів і води на вміст нітратів з метою нормування раціонів з таким розрахунком, щоб добова доза нітрат-іона не перевищувала для великої рогатої худоби 0,2 г; коней і овець - 0,4; свиней - 0,6; кролів - 1,0; птиці - 1,5 г на 1 кг маси тіла. Усувають чинники, під дією яких нітрати відновлюються до нітритів у кормах. Для напування тварин і приготування кормів заборо­няється використовувати воду з водойм та джерел, які містять більше 1 мг/л нітритів та 45 мг/л нітратів.