Кісти яєчників (CystesOvariorum)

Гінекологічна паталогія у самиць м’ясоїдів - Кісти яєчників.

Це порожнинні утворення тканин яєчників, що проходять з одного або двох неовульованих фолікулів (Фолікулярна кіста), багатьох дрібних недорозвинених фолікулів (Полікістозний яєчник), або жовтого тіла (Лютеїнова кіста). Кіста завжди має капсулу, порожнина якої наповнена водянистим або слизовим вмістом. Внутрішня поверхня кісти має епітеліальний покрив.

Етіологія. Утворенню кісти сприяють концентратний тип годівлі, дефіцит у раціоні каротину, згодовування великої кількості кислих кормів (жому, пивної дробини, барди), кормів, які містять багато фітоестрогенів, а також порушення правил утримання тварин (навмисне утримання від запліднення і пропуски осіменінь). Виникнення кіст можливе при хронічних запальних процесах в органах розмноження, недостатності функції гіпофізу і гіпоталамусу.

Патогенез. Фолікулярна кіста утворюється з одного боку при високій концентрації ФСГ і естрогенів, а з другого при знижені рівня ЛГ, окситоцину і простагландину в організмі незадовго до того, як має настати овуляція. За таких, умов порожнина фолікула поступово збільшується, але овуляція не відбувається, яйцеклітина зазнає дегенерації, а яйценосний горбик руйнується. Зовнішня оболонка фолікула перетворюється у фіброзну капсулу кісти. Внутрішній шар капсули кісти спочатку знаходиться у стані гіперплазії і синтезує багато естрогенів, які викликають стан німфоманії (подовження стадій збудження статевого циклу чергується з короткими паузами між ними).

Ознаки. Гіперестрогенія призводить до гіперпластичних процесів у матці.

Через деякий час німфоманія може змінюватися аритмічними статевими циклами, а потім анафродизією, тому, що гормональна активність кісти припиняється і настає лютеїнізація кісти. Клінічно у багатьох корів спостерігається зниження вгодованості і вірилізм, який характеризується шилозадістю, гіпертрофією шиї грудного пояса, западанням крижово-сідничних зв’язок, у результаті чого з’являються глибокі впадини між коренем хвоста і сідничними горбами.

При огляді статевих губ звертають увагу на їх набряклість, а інколи навіть вивернутість. При вагінальному дослідженні можна бачити напіввідкритий канал шийки матки, який містить анормальний рясний секрет, набряклість і збільшення зовнішнього війстя шийки матки. Шляхом ректального дослідження знаходять атонічну матку, яка опускається до черевної порожнини. Частіше всього фолікулярну кістку діагностують у правому яєчнику, який пальпується у вигляді туго-флюктуючого не болючого кулеподібного утворення величиною від кульки для настільного тенісу до м'яча для великого тенісу (від 2,5 до 15 см у діаметрі).

У кобили фолікулярна кіста характеризується збільшенням яєчника у 1,5-2 рази порівняно з гонадами у період стадії збудження статевого циклу, коли вони мають середні розміри 6,8 х 3,9 х 3,8 см. У яєчнику пальпуються флюктуючі утворення до 5 см у діаметрі. В залежності від розміщення та величини кісти яєчники змінюють конфігурацію, приймаючи бобоподібну, грушоподібну або горбкувату форму. Вони флуктують. Реєструється німфоманія.

Лікування. Перед лікуванням тварин потрібно перш за все усунути причини, які сприяють утворенню кісти, тобто відрегулювати годівлю, утримання (забезпечити дозований контакт з самцем) і провести лікування супутніх гінекологічних захворювань.

Проводять мануальну терапію: масаж або роздавлювання кісти. Від останньої маніпуляції останнім часом відмовляються з причин її невисокої ефективності, наявності кращих методів лікування і можливості розвитку оофориту або утворення спайок. Роздавити можна тільки тонкостінну фолікулярну кісту. Для роздавлювання кісти яєчник обхоплюють рукою, введеною через пряму кишку і стискують, рівномірно збільшуючи силу надавлювання до тих пір, поки не настане розрив капсули. Після роздавлювання кісти яєчникову зв'язку потрібно на 5–7 хвилин затиснути між вказівним і середнім пальцями, одночасно надавивши м'якушем великого пальця на заглиблення, яке утворилося. Це роблять для зупинки можливої кровотечі. Ефективність, маніпуляції буде вищою, якщо протягом 4 діб підряд після неї призначити корові по 6 мл 1% розчину прогестерону, а на 5 добу — 4000 ОД ГСЖК або іншого гонадотропіну.

У кобил роздавлювання кісти неможливе, тому що яєчник у них покритий сполучною, тканиною. Кобили з кістою яєчників взагалі важко піддаються лікуванню. Але і в них можна досягти розсмоктування кісти тривалим і регулярним розминанням кіст і масажем яєчників. Т'арасевич А. Ю. рекомендував прокол кісти голкою через стінку піхви. Операцію здійснюють у станку на зафіксованій кобилі. Попередньо потрібно обробити зовнішні статеві органи і піхву розчинами антисептиків і виконати низьку сакральну анестезію. Помічник лікаря ветеринарної медицини вводить рукою у піхву стерильну голку, проколює склепіння піхви, а лікар через пряму кишку підводить яєчник, вражений кістою до кінчика голки і наколює його. Голку з'єднують гумовою трубкою з шприцем і відсмоктують кістозну рідину, після чого у порожнину піхви вводить 1–3% розчин Люголя або фурациліну (1:5000), знову відсмоктують, повторивши так 2–3 рази. Закінчують операцію зведенням у порожнину кісти свіжого розчину Люголя або 1% розчину новокаїну.

У корів пункція кісти є досить ефективною. ЇЇ проводять через транспельвіальний доступ. Для проведення цієї операції корову фіксують у станку або у стійлі, попередньо наклавши налигач на тазові кінцівки вище скакальних суглобів у вигляді вісімки. Місце проколу верхнього склепіння тазової порожнини визначають з боку враженого яєчника на пересіченні двох ліній, одна з яких проведена від маклока до кореня хвоста, а друга від мису крижів (початок виступу крижового відділу хребта) до сідничного горбка. Шкіру вистригають і обробляють 5%-вим розчином йоду. Якщо вражений правий яєчник, то ліву руку вводять у пряму кишку (і навпаки, користуються правою рукою при лівосторонньому враженні), знаходять його і підводять до верхнього склепіння тазу, після чого правою рукою проколюють шкіру і стінку тазу, а лівою натикають кістозний яєчник на вістря голки. Використовують голку №1-121. Під’єднують шприц об'ємом 20 мл і відсмоктують кістозну рідину, а з другого шприца вводять 1%-го розчин новокаїну в об'ємі, який рівняється об'єму відсмоктаної рідини. Можна додатково ін'єктувати 3–5 мл цього ж розчину новокаїну у товщу не враженого яєчника і провести одно внутрішньоаортальне введення 1%-го розчину новокаїну.

Медикаментозне лікування корів, хворих на фолікулярну кісту рекомендують проводити комплексно у 5 етапів.

1. Загальностимулююча терапія з використанням підшкірної ін'єкції одного з тканинних препаратів: зависі печінки великої рогатої худоби, 0,5%-го розчину гумату натрію, 7%-го розчину іхтіолу або аутокрові з обов'язковим призначенням полівітамінного препарату.

2. Патогенетична терапія.

3. Призначення гормонального препарату, який стимулює виділення гіпофізом ЛГ для лютеїнізації кістозного фолікула. Це можуть бути препарати Гн-РГ або ЛГ, Ефективність цієї обробки можна контролювати на 10-12 добу за утворенням в яєчнику жовтого тіла або за підвищенням концентрації прогестерону в крові;

4. Введення препарату лютеолітичної дії на 11 добу з початку лікування;

5. Стимуляція фолікулогенезу шляхом призначення фолікулотропних препаратів, починаючи з 14 доби лікування.

Можна використати щоденні, на протязі 7–8 діб, в/м введення 2–3 мл 2,5% - го розчину прогестерону з одночасний даванням всередину 50–100 мг йодистого калію, а на 10–11 добу лікування призначити ФСГ і простагландин. Йодистий калій можна використовувати в/м протягом 5 діб у формі 5%-го водного розчину в наростаючих дозах (60, 80, 100, 120, 140 мл). Він стимулює через щитовидну залозу синтез ЛГ, під впливом якого кіста перетворюється у жовте тіло, дегенерацію якого ми прискорюємо простагландином, одночасно стимулюючи фолікулогенез ФСГ.

Схема лікування корів і кобил, які мають ознаки німфоманії повинна включати один з прогестагенних препаратів. З цією метою рекомендуємо призначати в/в одноразово прожест у дозі від 2 до 5 мл; він містить прогестерон і вітамін Е.

При лікуванні корів з фолікулярною кістою без ознак німфоманії можна використовувати схему, яка складається з одноразового введення 200 мг прогестерону з наступним (через 11 діб) призначенням 500 мкг естрофану або іншого простогландину.

Лікування кобил з фолікулярною кістою проводять за такими ж схемами. Можна використати таку схему: 1 і 4 добу — в/м по 500 мг 2,5% олійного розчину прогестерону; на 1 добу також в/м 15–20 мл тривітаміну, тривіту або тетравіту: 2 і 5 добу — по 2–4 мл 0,5% розчину прозерину, 6 добу — в/м 2–3 тис МО гравогормону або ГСЖК. Ін’єкції прогестерону викликають лютеїнізацію і дистрофію кісти, а гравогормон, ГСЖК і прозерин на його фоні стимулюють утворення фолікулів і прояв статевого циклу.

Таблиця 3–Схема лікування корів, хворих на кісту яєчника
Препарат	Спосіб введення	Доза	Дні лікування
1	2	3	4	5	11	14
1. Загальностимулююча терапія
Завись печінки ВРХ	П/ш	20мл	+	-	-	-	-	-	-
Тривіт	В/ч	20 мл	+	-	-	-	-	-	-
2.Патогенетична терапія
Новокаїн 10%	В/ч	15 мл	+	-	-	-	+	-	-
3. Лютеолітики (на 1 і 11 добу при лютеїновій і на 11 добу при фолікулярній кісті)
Простагландин F2a естрофан (Чехія) та ін.	В/м	2 мл	+	-	-	-	-	-	-
4. Стимуляція виробки гіпофізом ЛГ (лютеїнізація кісткового фолікула)
Фертагіл (Гн-РГ) (Голландія)	В/м	5 мл	+	-	-	-	-	-	-
Диригістран (Гн-РГ) (Чехія)	В/м	250 мгк	+	-	-	-	-	-	-
Корулон (ЧГ) (Франція)	В/м	3000 ІО	+	-	-	-	-	-	-
Гн-РГ+ХГ (ФРН)	В/м	1 мг+ 1500 ІО	+	-	-	-	-	-	-
Оволон ТІО (ЛГ) (Росія)	В/м	3000 ІО		+	+	-	-	-	-
Сурфагон (Гн-РГ) (Україна)	В/м	25 мгк	+	+	+	-	-	+	-
Сурфагон (Гн-РГ) (Франція)	В/м	5 мл	+	-	-	-	-	-	-
5.Стимуляція фолікулогенезу ( на 1 добу при лютеїновій і на 14 добу При фолікулярній кісті)
Фолігон (ФСГ) (Франція)	В/м	1000 ІО	+	-	-	-	-	-	+
Фолікотропін (ФСГ) (Чехія)	В/м	40-80 IО	+	-	-	-	-	-	+

 

Рис. 3 Кістозні ураження яєчника (за А. П. Студенцовим): А - великокістозний яєчник корови; Б - дрібнокістозний яєчник корови; В - кістозний яєчник свині; Г - кіста яєчника кішки; Д - капсула кісти яєчника кішки.

 

Лютеїнова кіста (Cysta Corporis Lutei)

Зустрічається у корів рідше. Вона розвивається з периситентного жовтого тіла, неовульованого фолікула, котрий зазнав лютеїнізації або з фолікулярної кісти у результат і переродження і розрідження центрально розміщених клітин жовтого тіла з утворенням маленької порожнини, в якій накопичується гомогенний секрет з невеликим вмістом прогестерону. Клінічно проявляться анафродизією.

Діагностика. Розрізняють лютеїнову кісту на підставі анамнестичних даних, аналізу записів у „Журналі обліку осіменінь та отелень”, клінічних ознак і ректального дослідження тварини.

Ознаки. При пальпації кісти жовтого тіла відзначають, що вона має величину зі сливу і більше щільні стінки, які заважають вловлюванню виразної флюктуації цієї кісти. Яєчник, в якому розвивається велика лютеїнова кіста, набуває кулеподібної форми. Матка атонічна, дрябла. Часто можна поставити тільки попередній діагноз на лютеїнову кісту. Основними підставами для цього є значне збільшення яєчника і анафродизія.

У кобил при лютеїновїй кісті матка слабо ригідна, а яєчники збільшені у 2–4 рази. Кіста у вигляді округлих товстостінних, туго флюктуючих утворень до 7 см у діаметрі. Шийка матки зменшена, закрита, у цервікальному каналі знаходиться густа слизова пробка. Реєструють анафродизію.

Оскільки кіста жовтого тіла розвивається майже завжди в асоціації з якимось патологічним процесом, що має місце у матці (хронічний метрит, прихований ендометрит, хронічна субінволюція матки), то лікування хворих тварин повинно бути комплексним і складатися з призначення 4 груп препаратів:

1. Загальностимулюючі (тканинний і полівітамінний препарат).

2. Патогенетична терапія шляхом 2–3 внутрішньочеревних або внутрішньоаортальних ін’єкцій 10–15 мл 1% розчину новокаїну.

3. Один з простагландинів для розсмоктування лютеальних клітин кісти.

4. Фолікотропний препарат для стимуляції фолікулогенезу.

Роздавлювання кісти жовтого тіла практично неможливе, але можна робити масаж матки і яєчників.

У випадку, коли диференційний діагноз на кісту точно не може бути встановленим, то рекомендуємо об’єднувати введення хоріонічного гонадотропіну або Гн-РГ з дворазовою ін’єкцією простогландину Ф-2-альфа через 10–12 діб. У першу ж тічку після такої обробки корову можна осіменяти.

Полікістозні яєчники

Це порушення структури і функції яєчників в основі якого лежать розлади процесу фолікулогенезу, які супроводжуються зростанням виділення ЛГ одночасно зі зменшенням концентрації ФСГ, результатом чого є порушення синтезу естрогенів з андрогенів і активізація синтезу андрогенів. У таких умовах замість формування домінантного фолікула в яєчниках починається процес кістозної атрезії порожнинних фолікулів.

Причинами цієї дисфункції яєчників є необгрунтоване призначення естрогенів, гонадотропінів, простагландинів для стимуляції статевої функції, викликання суперовуляції, синхронізації статевих циклів, лікування тварин, хворих на акушерські та гінекологічні захворювання, завищення доз цих препаратів.

Ознаки. Клінічне захворювання проявляється аритмічними статевими циклами, маскулінізацією. При ректальному дослідженні знаходять яєчник, вся поверхня якого неоднорідна, нагадує на дотик хрящ, з безліччю дрібних пухирців величиною від зерна маку до зерна конопель досить щільної консистенції (дрібно - кістозний яєчник), або покрита кількома більшими розміром від горошини до лісового горіха) округлими горбиками. Яєчник може бути болючим, матка збільшеною, мати щільну консистенцію і товщі стінки.

Лікування. Тварин з полікістозними яєчниками вважають непридатними для відтворення і вибраковують. Але можна спробувати призначити кломіфен у дозі 50 мг на 100 кг всередину протягом 4–5 діб, краще у проеструсі. Це стимулятор овуляції своєрідної дії, який забезпечує необхідне співвідношення і синхронність виділення ФСГ і ЛГ за рахунок відновлення механізмів позитивного і негативного зворотнього зв’язку у гіпоталамо-гіпофізарно-оваріальній системі.

За Логвиновим Д. Д. у товщу полікістозного яєчника вводять 3–5 мл 1% розчину новокаїну.