Морфологія підслизових кишкових залоз

Підслизові (брунерові, дуоденальні – у людини) залози локалізуються в підслизовій основі в дистальному напрямі від пілоруса. Найрозвиненішими вони є у травоїдних, менш - у свиней і вельми трохи - у м'ясоїдних. Ареал розповсюдження залоз у різних видів тварин не співпадає з межами так званої 12-палої кишки. У собак вони виявляються на відстані 1,5-3,5 см, у овець - 60-70 см, у свиней - 3-5 м, у ВРХ - 4-5 м, у коней - до 9,6 м.

Підслизові кишкові залози відносяться до складних трубчастих або трубчасто-альвеолярних залоз, що виробляють слизовий секрет (муцин) переважне по мерокриновому типу, але спостерігаються також апокринія і екзоцитоз. У коня в початковій частині 12-палої кишки, а у кролика на всьому її протязі в кінцевих відділах, окрім мукоцитів, є сероцити, при цьому у кролика серозні клітини нагадують по своїй морфології екзокринні панкреоцити. Крім вказаних клітин у коня також є клітини Панета. У всіх домашніх тварин у складі епітеліальних клітин брунерових залоз мають місце ендокриноцити (ЕС, G, S, D).

У ВРХ, свиней і м'ясоїдних у складі секрету дуоденальних залоз знайдено невелику кількість пепсину. Роль секрету цих залоз дуже важлива. Він виконує наступні функції: 1) Травну - бере участь в просторовій і структурній організації процесів гідролізу і всмоктування. Змішуючись з секретом дуоденальних крипт, сприяє утворенню частинок гелю - флокул, які значно збільшують адсорбційні властивості кишкового соку для ферментів, підвищуючи їх активність. За допомогою діпептидаз і амілаз, що містяться у секреті, відбувається розщеплювання білків до амінокислот, а полісахаридів до моносахаридів. Крім того, вміст секрету дуоденальних залоз активує амілолітичну дію панкреотичного соку. 2) Захищає стінку кишки від механічних і хімічних пошкоджень. Він бере участь в нейтралізації кислого вмісту, що поступає з шлунку.