Запалення яйцепроводів (сальпінгіт)(salpingitis)
Етіологія. Сальпінгіт частіше розвивається у результаті переходу запального процесу з матки або яєчників на яйцепроводи.
Ознаки. При відсутності запалення яйцепроводи при ректальному дослідженні не знаходяться. При сальпігніті у зв’язці яєчника відчувається яйцепровід у вигляді намисто-подібного утворення.
Хронічний сальпінгіт можна діагностувати шляхом ректального дослідження, при якому яйцепроводи пальпуються у вигляді вузлуватих щільних шнурів товщиною з палець. При гідро - і піосальпінгіті між яєчником та верхівкою рога матки пальпують круглий або овальний флюктуючий міхур. Доторкування до яйцепроводу за наявності у ньому гнійного ексудату викликає больову реакцію тварини. Якщо хронічний сальпінгіт супроводжується розростанням сполучної тканини (ендоміоперисальпінгіт), то яйцепроводи пальпуються у вигляді щільних горбкуватих тяжів. Реєструються також спайки яйцепроводів з яєчниками, маткою і стінками тазу.
Шляхом ректального дослідження можна виявити тільки значні зміни у яйцепроводах, при яких лікування буде неефективне. Ранні форми патологічних процесів, які розвиваються у маткових трубах і ще піддаються лікуванню, діагностують пертурбацією, хромогідротубацією або їх поєднанням.
Діагностика. Срипіцин Ю. А. запропонував метод пертурбації корів і телиць для виявлення проходження маткових труб. Для виконання цієї маніпуляції тварину фіксують у станку, миють зовнішні статеві органи теплою водою з милом, а потім розчином фурациліну. Через піхвове дзеркало захоплють шийку матки щипцями і підтягують до вульви, після чого дзеркало виймають. Через цервікальний канал проводять катетер, а спеціальним обтуратором, що знаходиться на катетері герметично закривають канал шийки матки, після чого катетер фіксують до щипців, що накладені на шийку матки і опускають матку у тазову порожнину. Використовуючи шари Річардсона, вдувають повітря і постійно слідкують за стрілкою манометра. Якщо яйцепроводи прохідні, то після того як тиск у системі досягає відмітки 60–80 мм рт. ст., він починає повільно знижуватися. При звуженні або однобічній прохідності яйцепроводів тиск досягає 100–120 мм рт. ст. У телиць при нормальній прохідності яйцепроводів тиск падає при 80–10 мм рт. ст., а за умов звуження і однобічної прохідності – при 110–130 мм рт. ст.
Стан кожного яйцепровода можна визначити, використовуючи для пертурбації двоканальний катер Чернюса.
Для хромогідротубації за Шнідсером використовують 0,2%-вий розчин метиленової синьки на 1%-му розчині новокаїну. Розчин готують так: до 60 мл 1%-вий розчину метиленової синьки додають 240 мл 1%-вий розчину новокаїну, кип’ятять на водяній бані, охолоджують і використовують при температурі 40–420 С, попередньо розчинивши в 3 млн ОД пеніциліну і стрептоміцину. Розчин вводять у порожнину матки за допомогою апарату для пертурбації, до якого приєднують судину від апарату Боброва.
Корову фіксують у станку. Катетер вводять в шийку матки так, як при пертурбації. Повітря нагнітають у апарат спочатку до поділки 60 мм рт. ст., а після 1–2 хвилин перерви – до 100 у корів і до 130 мм рт. ст. у телиць. В матку корів вводять 200-300, а у матку телиць 100-200 мл розчину. Через 3, 6, 12, 24 години. Через катетер беруть проби сечі в однаковій за кольором і розміром пробірки.
Якщо яйцепроводи прохідні, то сеча стане зеленою через 3–6 годин після введення розчину метиленової синьки. Зелене забарвлення зникає через 12–15 годин. При двосторонній непрохідності колір сечі не змінюється тому, що розчин метиленової синьки не може всмоктуватися бахромкою і очеревиною, а відтак і виділятися з сечею.
Пертурбацію і хромогідротубацію проводять у корів і телиць, в яких шляхом клінічного дослідження виключені запальні процеси піхві і матки. Перед проведенням цих процедур тваринам треба ввести 5–7 мл 0,1%-вого розчину сірчанокислого атропіну для зняття спазматичного стану яйцепроводів.
Найпростішу пертурбацію виконують з допомогою шприца катетера для осіменіння корів. З катетера виймають поршень, приєднують трубку з апаратом Реверса і за допомогою піхвового дзеркала вводять катетер у шийку матки на глибину 10–16 см. Роблять 60–70 нагнітань повітря.
Тарасевич А. Ю. для перевірки прохідності труб у корів запропонував вводити епідурально 2 мл пітуїтрину і проводити ректальне дослідженні. Якщо в яєчнику нема жовтого тіла і труби прохідні, то пальцями відчувається скорочення яйцепроводів. Якщо яєчники не прохідні, реакція на пітуїтрин буде відсутня.
Лікування. Корів лікують, виконуючи легенький масаж у напрямку від яєчника до матки дещо здавлюючи або скручуючи яйцепроводи на півоберту. Цим прийомом можна роз'єднати спайки, активізувати кровообіг. Роблять вливання у пряму кишку теплого розчину іхтіолу з настойкою ромашки. З лікувальною метою рекомендують проводити хромогідротубацію за Шніцаром, тому що метиленова синька, новокаїн, пеніцилін і стрептоміцин, що входять до складу розчину для промивання рани мають лікувальні властивості. Крім того на 200–300 мл розчину додають 50–100 одиниць лідази, яка має гіалуронідазну активність і сприяє швидшому проникненню розчину у тканини. Курс лікування складається з 10 щоденних процедур. Якщо у корови статеві цикли настають ритмічно, але осіменіння не закінчується заплідненням, треба провести 1–2 рази пертурбацію.
При гострому сальпінгіті призначають загальну антибіотикотерапія у комбінації з окситоцином. Кобилам призначають норсульфазол, внутрішньо аортальні введення 150 мл 0,5%-го розчину новокаїну з антибіотиками.
Профілактика сальпінгіту полягає у своєчасному лікуванні затримки посліду, ендометриту, оофориту, а також в обережному ректальному дослідженні.