Запалення яєчників (оофорит) (Ovariitis, S.Oophoritis).

Етіологія. Оофорит розвивається при захворюванні яйцепроводів, матки, сечового міхура, прямої кишки, після вивертання матки, оперативного відокремлення посліду, травм при грубому ректальному дослідженні, масажі, енуклеації, жовтого тіла, роздавлюванні кіст, після нестерильної пункції фолікулярної кісти.

Ознаки. При гострому оофориті вражений яєчник збільшений у 2–4 рази, болючий, набрякло-тістуватий або пружний. Добре відчутна пульсація середньої маткової артерії і судин яєчника. При хронічному оофориті яєчник пальпується у вигляді маленького горбкуватого тіла неправильної форми. Часто спостерігається розростання сполучної тканини і утворення спайок з яйцепроводом і зв’язками, у результаті чого рухливість яєчника стає обмеженою і тому його важко захопити рукою. Статеві цикли подовжені, аритмічні; ще частіше, особливо при двосторонньому оофориті реєструють анафродизію. Спостерігаються асоціації: гострий серозний оофорит–ендометрит, гнійний оофорит–ендометрит, хронічний оофорит, хронічний ендометрит. Інколи запальний процес з яєчника розповсюджується і на серозну оболонку (периофорит) і тоді навколо яєчника формується сполучно-тканнина капсула, що здавлює судини і тканини статевої залози та перешкоджає промацуванню яєчника.

Лікування. При лікуванні гострого оофориту призначають в основному комбінації антибіотиків, краще пролонгованої дії. Для кобил показано введення 10% розчину норсульфазолу протягом 5 діб. Доза його у перший день лікування становить 0,15 г/кг і вводиться за 3 прийоми (через 8 годин); на 2 й і 3 добу 0,1 г/кг тричі; на 4 і 5 добу – 0,05 г/кг двічі з 12 годинним інтервалом. У перші 3–4 доби лікування в/в ін'єктують по 250–300 мл суміші, що складається з 4 г камфори, 60 г глюкози, 300 мл етилового спирту, 10 г уротропіну, 10 г кальцію хлориду і 700 мл 0,9%-го розчину хлориду натрію. Антимікробні препарати обов’язково поєднують із засобами патогенетичної терапії: внутрішньоаортальним введенням 1% розчину новокаїну (можна з антибіотиками: пеніцилін, стрептоміцин, або їх поєднання — по 3–4 млн. ОД, олеоморфоциклін — 2–3 млн. ОД) за Вороніним або Логвіновим через кожні 48 години, низька сакральна анестезія, надплевральна блокада за Мосіним, паранефральна блокада за Морозом або за Тихоніним. Внутрішньоаортальні введення новокаїну з антибіотиком (-ами) проводять на фоні 5–7-ми добового в/м курсу цих же антибіотиків 2–3 рази на добу.

Проводять аутогемотерапію, іхтіолотератю і фізіотерапію шляхом призначення теплих компресів на ділянку крижів і попереку, спринцювання піхви гарячими розчинами антисептиків, гарячі клізми настойки ромашки на 5% розчині іхтіолу. Масаж при оофориті протипоказаний. При хронічному оофориті лікування неефективне і тварину вибраковують.

Таблиця 4. – Морфофункціональна характеристика статевих органів за умов оофориту