Великі слинні залози

Великі слинні залози - привушні, підщелепні і під'язикові - паренхіматозні органи. Їх строма утворена сполучною тканиною, що створює зовні капсулу, від якої усередину органу відходжують септи, які ділять залози на часточки, а паренхіма представлена епітеліальною тканиною секреторних (кінцевих) відділів, вставних і поперечносмугастих внутрішньочасткових проток, а також міжчасточкових вивідних проток.

Секреторні відділи складаються з двох типів клітин: гландулоцитів, що мають конічну форму, і міоепітеліоцитів, які мають багато відростків, що додають їм кошикову форму. Міоепітеліоцити розташовуються на периферії кінцевих відділів. Серед гландулоцитів розрізняють сероцити і мукоцити, які виробляють секрет (екструзують) по мерокриновому типу.

За формою кінцевих відділів слинні залози підрозділяються на альвеолярні, альвеолярно-трубчасті і трубчасті, а по характеру секрета вони діляться на серозні (білкові), мукозно-серозні (слизово-білкові) і серозно-мукозні (білково-слизові). Морфологія всіх великих слинних залоз в загальному плані схожа, але є і істотні відмінності.

Будова привушної слинної залози.

Ця залоза розташовується вентральнише від коріня вушної раковини. У жуйних вона виробляє секрет безперервно і за добу виділяе до 56 літрів серозної слини, що має лужну реакцію, завдяки чому здійснюється нейтралізація кислого вмісту продуктів бродіння в передшлунку. Амілази практично не містить. Від сполучнотканинної капсули залози відходять у всередину органу досить виражені прошарки, що ділять залозу на часточки, паренхіма яких складається з альвеолярних (рідше трубчастих) кінцевих відділів, внутрішньочасточкових вставних і посмугованих проток, міжчасточкових проток і загальної протоки. Це складна розгалужена залоза, що виробляє білковий секрет (у собак - білково-слизовий). Секреторні клітини - сероцити, мають конічну форму. Їх колове ядро розташовується приблизно в центрі клітин, цитоплазма забарвлюється базофільно, а в апікальному полюсі клітин містяться ацидофільні гранули.

Секреторний відділ переходить у вставну вивідну протоку, що вистилена плоским або кубічним епітелієм, цитоплазма якого забарвлюється базофільно. Вставний відділ продовжується в посмуговану вивідну протоку (слинну трубку), епітеліальне вистилання якого представлене стовпчастими клітинами, що мають в своїй базальній частині посмугованість, яка утворена своєрідним розташуванням мітохондрій між складками цитолеми клітин базального їх полюса. Характерною особливістю цитоплазми цих клітин є оксифільна забарвленність.

Будова піднижньощелепової слинної залози. Підщелепна залоза також має часточкову будову, проте часточки в ній виражені в меншій мірі, ніж в привушній. У більшості тварин це складна трубчасто-альвеолярна залоза, що виробляє змішаний мукозно-серозний секрет. Секреторні відділи мають вид трубочок, що вистилені мукоцитами. Кінцева частина деяких з них містить білкові півмісяці (див. мал. 8). У коня мають місце і суто серозні альвеолярні кінцеві відділи, тому секрет містить в своєму складі більше білкового компоненту. У свиней і кішок майже всі кінцеві відділи, що мають вид трубочок, на кінці містять серозні півмісяці. Система вивідних проток така ж, як в привушній залозі.

Будова під'язикової слинної залози. У цій залозі часточковість виражена найслабкіше. У жуйних і свиней це майже цілком слизова залоза. Лише зрідка зустрічаються білкові півмісяці, але у м'ясоїдних тварин слизові відділи мають досить багато білкових півмісяців. Вставні і посмуговані відділи практично відсутні.

У собак і кішок є скулова залоза, а у кішок, окрім цього, і молярна. Ці залози трубчасті, слизові, вони також не містять вставних і посмугованих проток.