1. Сезонність прояву актиномікозу великої рогатої худоби в СПК «Україна»

Як уже добре відомо, основним збудником актиномікозу є «променистий грибок» Actinomyces bovis. У природних умовах він являється сапрофітом, який оселяється на поверхні рослин, у ґрунті, у не знешкодженому гної, на поверхні слизуватої оболонки верхніх дихальних шляхів, травного тракту й зовнішніх полових органів.

Однак, актиномікоз, швидше за все поняття не епізоотичне, а клінічне. Іншими словами можна сказати, що це особливе хронічне полімікробне неконтагіозне захворювання тварин і людини. Чому полімікробне? Тому що розвиток безпосереднього збудника актиномікозу завжди супроводжується утворенням гнійного ексудату в порожнині актиногранульоми, чому сприяє наявність гноєобразуючої секундарної мікрофлори (частіше стрептококів і стафілококів, у меншому ступені кишкової й синьогнойною паличками).

Воротами інфекції є ушкоджені шкіра й слизові оболонки. У великої рогатої худоби й інших жуйних зараження виникає при потраплянні збудника на дно рани, викликаною травматизацією слизової оболонки остю злаків, гострими кінцями солом'яних стрижнів і т. д., при цьому утвориться вузький раневий хід, дно якого недоступно для бактерицидних компонентів слини. Не можна також упускати з уваги стан резистентності тварини (зниження імунітету) і наявність у тваринних гіповітамінозів (А - гіповітаміноз).

Як ми вже відзначали вище актиномікоз це полімікробне інфекційне захворювання. І при лікуванні хворих тварин використаються, а часто й сполучаються, різні методи: антибіотико - і хіміотерапія із застосуванням препаратів широкого спектра дії, йодотерапія, аутогемотерапія, застосування новокаїнових блокад. Але всі ці методи ефективні лише на ранніх стадіях розвитку актиномікоми. Надалі, коли розміри актиномікоми збільшуються (у деяких випадках розміри актиномікоми можуть досягати розмірів голови дитини) необхідно застосовувати хірургічні методи лікування, що досить важко у виробничих умовах.

Тому, актиномікоз, як і будь-яке інше інфекційне захворювання легше всього профілактувать. По-перше, якщо в господарстві є хворі тварини їх необхідно ізолювати від здорового поголів'я, щоб не сприяти перезараженню. Тому що при мимовільному розкритті актиногранульом, знаходженні там друзи «променистого грибка» забруднюють приміщення, корму в годівницях, поїлки, предмети відходу, гній і т. д.

Гній від таких тварин вивозити на поля без попереднього знезаражування заборонено. Це пов'язане з тим, що в зовнішнім середовищі актиноміцети можуть зберігати свою життєдіяльність до чотирьох років. Протягом яких, вони своїми суперечками будуть забруднювати як ґрунт, так і корму рослинного походження. У цьому випадку гній необхідно попередньо піддати біотермічній обробці.

В основу профілактики актиномікозу повинні бути покладені: планомірна диспансеризація тварин, особливу увагу необхідно звертати на молодняк і на високопродуктивних тваринах, оскільки саме в цих груп відзначають зниження природної резистентності. Також необхідно профілактувати А-гіповітаміноз у тварин.

Своєчасна діагностика й виділення це підстава для успішного лікування хворих тварин.

У тих господарствах де дуже часто зустрічаються випадки актиномікозу великої рогатої худоби грубі корми, що задають тваринам, попередньо піддають обов'язковому здрібнюванню, вапнуванню, розм'якшенню й запарюванню. Раціони повинні бути ретельно збалансованими по всіх основних показниках. Також необхідно систематичне проведення комплексу ветеринарно-санітарних заходів у тваринницьких приміщеннях і на території ферм. Профілактувати травматизм тварин.

Але для того щоб профілактувати дане захворювання або діагностувати на ранніх стадіях розвитку актиномікоми необхідно знати його сезонність.

Сезонний прояв епізоотичного процесу є елементом короткочасного прогнозування епізоотій. Її враховують при плануванні протиепізоотичних заходів, особливо при визначенні масової імунізації тварин проти певних хвороб. Практичну цінність являє собою вивчення сезонності захворювань в окремо взятих природних зонах або для окремо взятих господарств, тому що сезонні коливання захворюваності тварин у різних зонах можуть не збігатися в часі, оскільки природно-географічні й господарсько-географічні фактори по різному проявляються в різних природних зонах країни.

Таким чином, у нашій роботі ми брали до уваги дані захворюваності тварин актиномікозом, у кожному окремо взятому господарстві, по місяцях, за останні п'ять років.

Наприклад, були взяті дані захворюваності великої рогатої худоби актиномікозом починаючи з 2003 року й закінчуючи 2007 роком. Всі дані занесені в таблицю 1. Виходячи із числових показників занесених в аналітичну таблицю визначаємо сезонність. Сезонність визначається відношенням числа захворілих тварин, виявлених у кожному місяці, до загальної кількості захворілим актиномікозом тварин за рік (за ряд років) і вираженим у відсотках.

Відсотки від загального числа за п'ять років розраховуються по формулі:

,

С - показник сезонності;

Зм = число захворілих тварин за місяць;

Ок = загальне число захворілих тварин за взяті роки.

Таблиця 1

Число зареєстрованих тварин хворих актиномікозом

№п/п	Місяць	Кількість хворих тварин по роках	Усього за п'ять років
2003	2004	2005	2006	2007	Занедужало тварин	До загального число за п'ять років, %
1	Січень	12	10	9	17	12	60	14,22
2	Лютий	8	5	6	15	17	51	12,08
3	Березень	5	5	4	9	8	31	7,34
4	Квітень	2	3	2	7	7	21	4,98
5	Травень	4	3	5	4	6	22	5,21
6	Червень	3	2	9	3	4	21	4,98
7	Липень	3	4	5	3	2	17	4,03
8	Август	2	4	6	5	4	21	4,98
9	Вересень	9	5	6	4	9	33	7,82
10	Жовтень	7	9	7	11	6	30	7,11
11	Листопад	10	6	5	12	10	33	7,82
12	Грудень	13	14	10	18	17	62	14,69
13	Усього	78	70	74	108	102	422	100

Вирахувані відсотки використаються для складання графіків сезонності (див. малюнок 1)

Сезонна динаміка зараженості великої рогатої худоби актиномікозом відбита в таблиці 2. З нижчеподаної таблиці видно, що ураження великої рогатої худоби актиномікозом характеризується значним збільшенням, (за аналізовані роки), в 4 кварталі (жовтень-грудень), що становить у відсотковому відношенні від 29,7 до 41,4% від усього захворілого поголів'я й практично не змінюється протягом 1-х кварталів (січень-березень), що становить на кінець січня більше 40% від всіх захворілим актиномікозом тварин. Причиною такого щодо постійного числа уражених збудником актиномікозу тварин є те, що зміст великої рогатої худоби в даний період - стійлове й вигодовується велика кількість грубих кормів, уражених променистими грибками. До того ж у цей період знижується резистентність організму тварин.

Після того, як велику рогату худобу переводять на пасовищне утримання, число знову захворілих тварин знижується й становить 11,4 - 23,0% від всіх зареєстрованих тваринних уражених актиномікозом за рік. Таке зниження відбувається за рахунок того, що в цей період у тварини підвищується резистентність організму, згодовуються зелені корма, знижується ступінь механічних ушкоджень слизової оболонки ротової порожнини, шкірного покриву в області шиї, твариною поліпшують моціон.

Таким чином, провівши аналіз отриманих даних при вивченні сезонної динаміки розвитку актиномікозу великої рогатої худоби в СПК «Україна» Червоногвардійського району, можна зробити наступні висновки:

1.  Актиномікоз у даному господарстві має виражену сезонну динаміку - це I і IV квартали року.

2.  Проводити щомісячні клінічні огляди всього поголів'я, починаючи з моменту постановки тварин на стійловий зміст.

Таблиця 2

Сезонна динаміка зараженості великої рогатої худоби актиномікозом

№	Сезонність (поквартально)	2003 р.	2004 р.	2005 р.	2006 р.	2007 р.
Кількість захворювань	%	Кількість захворювань	%	Кількість захворювань	%	Кількість захворювань	%	Кількість захворювань	%
1	Усього	78	100	70	100	74	100	102	100	108	100
2	1 кв. (січень-березень)	25	32,0	20	28,6	19	25,7	41	40,2	37	34,2
3	2 кв. (квітень-липень)	9	11,5	8	11,4	16	21,6	14	13,7	15	15,7
4	3 кв. (липень-вересень)	14	17,9	13	18,6	17	23,0	12	11,8	15	13,9
5	4 кв. (жовтень-грудень)	30	38,5	29	41,4	22	29,7	41	40,2	33	30,5

 

2. Терапія актиномікозу

Для лікування хворого актиномікозом великої рогатої худоби хворого актиномікозом у свій час була запропонована велика кількість різних лікарських засобів. Крім хірургічних методів лікування й рентгенотерапії рекомендувалися: сулема, карболовий гліцерин, карболова кислота, креозот, хлористий цинк, йодисті препарати, ляпіс, анілінові фарби, солі міді, ятрен, уротропін, актинолізат, сульфаніламідні препарати, аутопіотерапія, аутогемотерапія.

Більшість із перерахованих вище медикаментозних препаратів у цей час, за винятком, мабуть, актинолізатотерапії, аутогемотерапії й лікування йодистими препаратами, представляє лише історичний інтерес.

Діагностика й терапія актинолізатом розроблена й уведена в практику лікування актиномікозу в людини завдяки роботам С. Ф. Дмитрієва, Г. О. Сутєєва, Д. И. Асніна й М. В. Фірюковой. Актинолізатотерапія не знайшла свого застосування у ветеринарній практиці.

Лікування йодистим калієм запропоновано вперше в 1885 році Томассеном. Йодистий калій застосовується у тварин усередину, підшкірно й внутрівенно.

Результати лікування суперечливі. Поряд з позитивними відгуками - И. А. Голощапов, Гутіра, Нокард, є й негативні - В. М. Драч, Н. И. Морозов, Моссі й ін.

Питання про те як діє йодистий калій на актиномікозний процес по мабуть повино пояснюватися не мікоцидними властивостями даного препарату проти збудника захворювання, а впливом його на клітки й підвищення захисних сил мікроорганізму.

2.1. Антибактеріальна терапія актиномікозу великої рогатої худоби із застосуванням препарату «Енрофлокса 5%».

Всі тварини, які використовувалися в дослідах, були підібрані за принципом аналогів. Це молодняк 1 - 2-х літнього віку і ялівки.

Усього використано в досвіді 21 тварина, які були розділені на три групи. У третій групі були тварини, яким не застосовувалося лікування.

У першій дослідній групі тваринам для лікування актиномікозу застосовувався енрофлкс 5%-ний і 5%-ний спиртовий розчин йоду. Препарат вводили навколо актиномікоми в дозі 2 мол на 20 кг живої маси тіла 3 дні підряд.

5%-ний спиртовий розчин йоду вводився в порожнину актиномікоми в дозі 10 мол 2 рази з інтервалом в 7 днів. Попередній уміст актиномікоми аспірували.

Ефективність лікування визначали:

1)  по клінічних ознаках, у цьому випадку це зменшення актиномікоми, зниження її щільності (розм'якшення) або ж утворення свищів (розкриття актиномікоми) назовні;

2)  за результатами гематологічного дослідження.

Перераховані вище дослідження проводилися безпосередньо перед постановкою тварин на досвід, і після завершення курсу терапії.

Таблиця 3

Морфологічні дослідження крові тварин першої групи

№п/п	Тварини	Еритроц. млн/мкл	Лейкоц. тис/мкл	Hb Г/100мол	Загальний білок, г/л
До введення	Після введення	До введення	Після введення	До введення	Після введення	До введення	Після введення
1	5977	8,0	7,8	9,4	9,0	94,0	92,4	57,6	68,8
2	5970	7,0	6,68	11,3	11,4	93,2	87,6	68,8	68,2
3	5983	6,8	6,7	11,0	10,9	87,9	84,2	63,6	62,3
4	5979	6,4	6,3	10,8	9,3	85,7	83,2	60,6	64,5
5	6013	6,5	7,2	9,9	9,2	82,4	88,4	62,9	64,0
6	6016	6,2	5,9	12,9	12,1	80,4	79,6	53,7	59,2
7	Б/н	5,3	5,8	11,8	11,9	74,0	71,3	63,6	64,0
	М±т	6,6±0,31	6,62±0,27	11,0±0,44	10,54±0,51	85,37+2,7	83,8±12,6	61,54±1,83	64,43+1,25

Тварин першої групи обробляли препаратом енрофлокс 5% - й у рекомендують дозах, що: 2 мол на 20 кг маси тіла тварини три дні підряд. Після інтервалу 7 днів повторно призначався такий же курс антибактеріальної терапії.

Як видно із представленої таблиці № 3, у тварин першої групи вміст гемоглобіну понизився на 1,83%, кількість еритроцитів збільшилась на 0,3%, а кількість лейкоцитів зменшилася на 4,19%. Вміст загального білка збільшився на 4,49%.

Загальний клінічний стан тварин проводили шляхом огляду. При цьому звертали увагу безпосередньо на актиномікому: її консистенцію, цілісність (наявність свищів), розміри й т. д.

Тваринам, які перебували в другій піддослідній групі, як терапію актиномікозу застосовували наступний пропис лікарських препаратів:

- Енрофлокс 5% - 1 мол на 20 кг живої маси тіла тварини;

- Новокаїн 0,5%-й розчин у кількості - 20 мол.

- кров з яремної вени тварини (аутогемотерапія) - 20 мол.

Перераховані вище компоненти змішувалися в шприці Жане й вводили тварині в області актиномікоми: чотири ін'єкції циркулярно навколо актиномікоми й одна - безпосередньо в неї.

У тварин другої групи, також як і у тварин першої групи перед постановкою досвіду й наприкінці його відбирали кров для дослідження. Результати досліджень представлені в таблицях № 4

Таблиця 4

Морфологічні дослідження крові тварин другої групи

№п/п	Тварини	Еритроц. млн/мкл	Лейкоц. тис/мкл	Hb Г/100мол	Загальний білок, г/л
До введення	Після введення	До введення	Після введення	До введення	Після введення	До введення	Після введення
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
1	5602	8,0	8,2	13,32	11,3	96,4	103,6	58,3	61,2
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
2	5599	6,6	6,26	9,4	9,6	70,0	65,2	78,2	74,8
3	5587	6,5	6,9	10,8	9,7	70,3	72,8	64,2	62,3
4	5648	5,8	6,1	10,6	9,4	87,19	91,6	51,6	56,8
5	5700	7,1	7,42	11,6	10,7	60,79	66,8	53,1	59,2
6	Б/н	6,4	6,02	9,6	9,4	84,39	74,8	50,0	53,1
7	5718	6,8	7,1	9,7	9,8	94,2	95,6	70,0	70,4
	М±т	6,74±0,26	6,86+0,3	10,71±0,52	9,98+0,28	80,47±5,13	81,48±5,76	60,77±3,98	62,54±2,88

У тварин 2-й групи вміст гемоглобіну підвищився на 1,24%, кількість еритроцитів збільшилося на 1,75%, а кількість лейкоцитів зменшилося на 6,82%. Вміст загального білка збільшився на 2,83%

Третя група тварин була контрольної, тобто твариною цієї групи лікування не призначалася. Однак кров на дослідження в них відбирали аналогічно тваринам двох перерахованих вище груп. Результати дослідження крові представлені в таблиці № 5.

Таблиця 5

Морфологічні показники крові тварин контрольної групи

№п/п	Тварини	Еритроц. млн/мкл	Лейкоц. тис/мкл	Hb Г/100мол	Загальний білок, г/л
До введення	Після введення	До введення	Після введення	До введення	Після введення	До введення	Після введення
1	6001	7,7	7,40	9,8	10,0	102,0	102,0	64,2	64,5
2	6039	6,4	6,8	10,4	10,2	86,2	82,7	67,7	61,2
3	6070	7,2	6,5	12,2	12,3	74,0	78,9	72,2	70,4
4	6052	6,1	6,0	11,8	11,6	78,9	82,9	61,2	59,2
5	6111	6,4		9,0		61,4		54,9
6	Б/н	6,3	6,5	10,2	11,4	80,7	79,7	60,6	64,0
7	Б/н	6,8	7,0	11,7	11,6	90,7	91,4	62,3	63,6
	М±т	6,7±0,23	6,7±0,20	10,73±0,45	11,18+0,37	81,98±4,86	86,27±3,63	63,3±2,09	63,82±1,55

У телят 3-й групи вміст гемоглобіну підвищився на 4,97%, кількість еритроцитів залишилась без змін, а кількість лейкоцитів збільшилась на 4,03%. Вміст загального білка збільшилась на 0,81%

Оскільки, актиномікоз є хронічним захворюванням, тому істотної різниці в отриманих цифрових показниках немає. Однак, після проведеного комплексного лікування й аналізу отриманих даних (див. таблицю 6) у всіх піддослідних групах тварин, крім контрольної групи, де лікування не застосовувалося, можна зробити висновок, що лікування було в достатньому ступені ефективним. Але при цьому необхідно враховувати, що всі тварини, які піддавалися лікуванню, були відібрані на ранній стадії розвитку актиномікоми.

Таблиця 6

Середні показники крові по групах тварин

№п/п	Тварини	Еритроц. млн/мкл	Лейкоц. тис/мкл	Hb Г/100мол	Загальний білок, г/л
До введення	Після введення	До введення	Після введення	До введення	Після введення	До введення	Після введення
1	1 група	6,6±0,31	6,62±0,27	11,0±0,44	10,54±0,51	85,37+2,7	83,8±12,6	61,54±1,83	64,43+1,25
2	2 група	6,74±0,26	6,86+0,3	10,71±0,52	9,98+0,28	80,47±5,13	81,48±5,76	60,77±3,98	62,54±2,88
3	Контроль	6,7±0,23	6,7±0,20	10,73±0,45	11,18+0,37	81,98±4,86	86,27±3,63	63,3±2,09	63,82±1,55

2.2. Хірургічні методи лікування.

Для порівняння ефективності лікування провели дві операції по екстирпації актиномікоми у двох тварин. Актиномікозний процес в оперованих нами хворих тварин локалізувався в різних областях голови тварини, залежно від цей і оперативний доступи були різними. Місце, величина й напрямок розрізів строго узгоджувались із анатомо-топографічними особливостями оперуємих областей.

При оперуванні в підщелепній області оперативний доступ утворюється двома круглими, що облямовують актиномікому, а потім збіжними розрізами в напрямку вентрального контуру тіла нижньої щелепи, відступаючи 1,5–2 см від нього. Довжина розрізів 15 см.

Розрізу підлягають шкіра, фасція й підшкірний мускул. Після цього від країв розрізу проводиться відділення актиномікоми тупим шляхом. У міру необхідності окремі перемички розсікаються скальпелем і ножицями.

При проведенні розрізів ураховуються кровопостачання й іннервація підщелепної області, а також минаючі тут протоки привушних і підщелепний слинних залоз.

У підщелепній області найбільш великими судинними магістралями є розгалуджені тут зовнішня щелепна артерія й вена. У цій області проходить міжщелепний нерв, гілочка вентрального щічного нерва, шкірний шийний нерв, що є відгалуженням другого шийного нерва.

У жувальній області в оперованих нами хворих тварин актиномікозні вогнища були невеликих розмірів, і видалення їх проводиться за допомогою вертикальних розрізів.

При проведенні вертикальних розрізів необхідно враховувати минаючі в жувальній області поверхневий скроневий, лицьовий і жувальний нерви, а також поперечні лицьові, жувальні, щічну артерії й відповідні вени.

Ялівка, чорно-строкатої породи, інв. № 3470, 2005 р. народження, нижче середньої вгодованості, належить СПК «Україна».

4 листопада 2007 р, Т-38,7, П-76, Д-16. Загальний стан корови задовільний, апетит і спрага збережені.

В області лівого підщелепного лімфатичного вузла знаходиться щільна, злегка болюча, горбиста, зросла зі шкірою актиномікома. Кров: Hb - 98%, Ер. - 6,7, Л. - 8,0 , еоз. - 10, п. - 1, с. - 23, лімф.- 65, мон. - 1.

Хід операції. Повна екстирпація гранулеми веретеноподібним розрізом, 10×15 см під місцевим новокаїновим знеболюванням (0,5% - ний розчин 60 мл).

Розсічені: шкіра, підшкірна клітковина, міжщелепна фасція, пухка подфасціальнаа тканина й лівий підщелепний лімфатичний вузол. Останній вилучений разом з некротизованними тканинами (матеріал узятий для дослідження). Рана рясно зрошена розчином Люголя. У порожнину рани вставлений марлевий дренаж. З метою прискорення процесу загоєння рана закрита вузловим переривчастим швом на половину довжини. Протягом перших п'яти днів рану лікували йодистими препаратами змочений ватно-марлевий тампон 5%-ним спиртовим розчином йоду), а в наступні дні емульсією Вишневського.

8 листопада 2007 р. Т-38,5, П-76, Д-16. Загальний стан і корови задовільний, апетит і спрага збережені. Загоєння рани відбувається без ускладнень.

12 листопада 2007 р. Т-38,6, П-68, Д-16. Стан корови гарне. Шви зняті, рана зажила первинним натягом.

Ялівка видужала на 30-й день і виписаний у гарному стані.

Ялівка чорно-строкатої породи без інв. номера, 2006 р. народження, середньої вгодованості. Належить СПК «Україна». Занедужала в жовтні 2007 р.

14 листопада 2007 р. Т-38,5, П-68, Д-36. Загальний стан тварини задовільний, апетит і спрага збережені.

Кров: Hb - 95%, Ер. - 6,0, Л. - 12,0 , еоз. - 10, п. - 1, с. - 37, лімф.- 68, мон. - 1.

На левом масетері є відмежована округлої форми, актиномікома, розміром 2,5×2,5 див. Підготувавши операційне поле, ми зробили операцію (вертикальний веретеноподібний розріз розміром 8×2 см під місцевим знеболюванням 0,5%-процентним розчином новокаїну – 50 мол). Актиномікома, завбільшки з качине яйце, видалена повністю в межах здорових тканин. кровотеча, що відкрилася, зупинена лігуванням судин. Рана зрошена, люголевським розчином і закрита глухим вузловим швом. 21 липня.

Повністю видалити актиномікому не вдалося. Тому провели скарифікацію внутрішньої стінки актиномікоми з наступним промиванням 3%-ним водяним розчином перекису водню. Надалі рану дренували ватно-марлевим тампоном, змоченим 5%-ним спиртовим розчином йоду (3 дні) до повної зупинки виділення гнійного ексудату. Після зняття дренажу рану обробляли емульсією Вишневського. 24 дня рана гоїлася по вторинному натягу.

Корова видужала й утримується із загальним поголів'ям.

У післяопераційному періоді тварини протягом, п'яти днів утримуються в стаціонарі. У перші двоє діб після операції з раціону виключаються грубі корми з наступним поступовим введенням їх при строгому дотриманні доброякісності.

У цей же період, як у першому, так і в другому випадку після оперативного втручання твариною був призначений курс антибіотикотерапії.

Безпосередньо біля поля операції ін’єцювався розчин 0,5%-ного новокаїну з додаванням бензилпеніцилліна натрієвої солі в дозі 1,5 млн. МО. на тварина протягом 5 днів.

Як видно із проведених нами операцій, хірургічне втручання також є ефективним методом лікування актиномікозу у великої рогатої худоби, особливо якщо актиномікома перебуває на пізніх стадіях дозрівання, тобто утворення свищових ходів назовні. Однак після екстирпації або розкриття актиномікоми залишається раньова поверхня, що додатково обсіменяється мікрофлорою з навколишнього середовища, що може привести до більше тривалого строку загоєння, а відповідно й видужання тварини.