Гемотерапія. Використання крові з метою стимуляції обмінних процесів має давню історію, оскільки вона має вирішальне значен­ня у живленні тваринного організму. Кров складається з клітинних елементів та рідкої частини - плазми. Вона забезпечує постачання органам і тканинам поживних речовин, кисню, видалення продуктів обміну, теплорегуляцію, імунний захист. Плазма крові містить різно­манітні біологічно активні речовини (імуноглобуліни, інтерферон, комплемент, лізоцим тощо), амінокислоти, білки, вуглеводні, ліпіди, різноманітні гормональні речовини тощо. Кров, як спеціалізована тканина, забезпечує підтримання гомеостатичних функцій, відіграє роль внутрішнього середовища, активно протидіє мікроорганізмам, грибам, вірусам тощо. Застосовують різні методи гемотерапії - аутогемотерапію (вве­дення тварині вилученої у неї власної крові), гемотерапію - ін'єктування крові, отриманої від тварин того ж самого виду, гетерогемо-терапію - введення крові, отриманої від тварин інших видів. Кров ін'єктують внутрішньовенно (переливання крові), внутрішньом'язово, підшкірно, внутрішньокістково тощо.

Переливання крові. Гемотрансфузія позитивно діє на кровотворення, нейровегетативні функції, обмін речовин; вона стимулює серцево-судинну систему, імунобіологічну функцію, діючи або безпосередньо, або рефлекторно через численні ангіорецептори. Переливання крові посилює судинний тонус, підвищує фагоцитарну активність нейтрофілів, антитілоутворення, аглютинаційний і комплементарний титри. Гемотрансфузію з успіхом застосовують при септичних ураженнях (сепсис, фурункульоз, флегмона тощо), при гнійних артритах, хворобах шкіри у випадках тяжкого перебігу травматичної хвороби та ін.

Квантова гемотрансфузія. Переливання опроміненої світловими променями (ультрафіолетовими, лазерними) крові широко застосовується як засіб стимулюючого лікування. Фото-модифікована кров проявляє виразний бактеро - та вірусоцидний ефект, у першу чергу шляхом стимуляції неспецифічних імунологіч­них реакцій тваринного організму. Уф-опромінена кров, поглинаю­чи та віддаючи променеву енергію, виразно посилює еритро - та лейкопоез, зумовлює детоксикацію тваринного організму внаслідок прискореного видалення токсичних речовин. Вважається, що фото-модифікована кров сприяє корекції клітинного та гуморального імунітету, діє протизапально через регуляцію калікреїн-кінінової системи, покращує перебіг нейрогуморальних процесів. Застосування ультрафіолетово опроміненої крові справляє ви­ражений лікувальний ефект при багатьох запальних процесах, зо­крема при кератитах, міозитах, ревматизмі, інфікованих ранах, по-додерматитах тощо. Внутрішньом'язове введення ультрафіолетово опроміненої крові проявляє виразну лікувальну дію при диспепсії, ендометритах тощо. Кров можна вводити в організм парентеральним шляхом (внутрішньом'язово, внутрішньо-очеревинно, внутрішньовенно тощо). Як антикоагулянти застосовують 6–7%-й розчин натрію цитрату (1:10), гепарину (5000 од на 100 мл крові), 1,4%-й розчин трилону Б (0,5 мл на 100 мл крові), 10%-й розчин натрію саліцилату (1:5), 10–15%-й розчин хлориду кальцію (1:10), 5–10%-й розчин глюкози (1:1) та ін.

У практиці застосовують квантову аутогемотрансфузію, гомо-гемотрансфузію та гетерогемотрансфузію. Для ультрафіолетового опромінення власної крові (без антикоагулянтів) запропоновано ряд спеціальних приладів, у яких кров з вени протікає по трубках з кварцового скла, піддається дії УФ-опро­мінення і повертається знову в ту ж саму вену (внаслідок опускання та підняття апарата). Розроблено квантову гемотрансфузію у вигляді переливання лазеро-опроміненої крові, але застосування даного методу виявилося менш ефективним, ніж лікування УФ-опроміненою кров'ю.

Аутогемотерапія – парентеральне введення в тваринний організм власної крові. Стимулювальна дія аутогемотерапії полягає в активізації нейрогуморальної системи, подразненні фізіологічної системи сполучної тканини (за рахунок дії на інтеро - та хеморецептори в ділянці ін'єкції). Виразно активується система мононуклеар­них фагоцитів, які накопичуються у зоні патологічного процесу і про­являють тут свою захисну дію; крім того, стимуляції зазнають і не­специфічні фактори захисту організму (системи комплементу, протеолізу та фібринолізу).

Ефективність гемотерапії підвищується при введенні крові, консервованої (1:10) 5%-м розчином цитрату натрію і витриманої 24–72 год. на холоді (4 °С) завдяки утворенню біостимуляторів. З метою профілактики анафілактичного шоку при повторних ін'єкціях рекомендується додавати до крові 1%-й розчин хлораміну (1:3) або нагрівати її до температури 55 °С. Таку кров ін'єктують внутрішньо-м'язово або підшкірно, краще поблизу вогнища запалення. З кожною наступною ін'єкцією дози поступово збільшують.

Аутогемотерапію раціонально починати з невеликих доз (3–4 мл); кров доцільно змішувати з 0,15–0,5%-м розчином новокаїну (1:1). Курс гемотерапії включає 3–5 ін'єкцій з інтервалом 3–5 днів. Аутокров вводять у дозі 0,1–0,2 мл на кг, а гетеро - та гомокров у дозі 0,03–0,05 мл на кг.

У тварин виснажених та зі зниженою резистентністю проведення аутогемотерапії у великих дозах погіршує загальний стан організму, що супроводжується загостренням, а інколи і генералізацією хворобливого процесу.

Аутогемотерапія показана при фурункульозі, гнійно-некротичних процесах, особливо на початку їх виникнення, її з успіхом застосовують при актиномікозі, при акушерсько-гінекологічній патології.