Шкіра

 

Система органів шкірного покриву

Загальний шкірний покрив складається із шкіри і її похідних. До похідних шкіри відносяться залози шкіри , волосся, рога, ратиці, копита, кігті, нігті та м’якуші.

Шкірний покрив, покриваючи все тіло тварини, захищає її від шкідливих впливів зовнішнього середовища, захищає від механічних, фізичних і хімічних впливів на розташовані під неї різні утвори.

Шкірний покрив, тісно пов’язаний з нервовою системою наявністю рецепторів, що утворює чуття дотику, t0 , болю. В шкірі міститься багато біологічно активних точки шкіри, які пов’язані із внутрішніми органами. У шкірі міститься біля 70 ферментів, вона виконує видільну функцію через ротові залози.

Будова шкіри

Шкіра утворена епідермісом, дермою і підшкірною основою.

Епідерміс – багатошаровий плоский зроговілий епітелій. Його товщина і клітинний склад залежить від виду тварини та його розміщення на певних ділянках тіла. Він особливо потовщується на спині і потоншується навпаки на медіальних поверхнях проксимальних ділянок кінцівок.

В епідермісі шкіри виділяють декілька шарів клітині: основній і шипуватий , у який відбувається розмноження клітин, тоді як зернистий , блискучий і роговий поступово накопичують рогову речовину, відмирають і відпадають, очищуючи шкіру.

Блискучий шар епідермісу слабо розвинутий, у свиней відсутній.

Зернистий шар утворений декількома шарами плоских клітин для яких властива еластичність і міцність завдяки наявності кератогеаліну. У холодній воді він може розтягуватися на 70%-100%, не порушуючи своєї будови.

В основному шарі епідермісу є пігментні клітини – меланоцити, які продуктують меланові зерна. Їх відсутність спонукає явище – альбінізм.

Через епідерміс шкіри всмоктується алкоголь, борна, саліцилова кислота, йод, сполуки ртуті, свинцю, гормони та інші. І власне шкіру багато речовин проникає через протоки залоз.

Епідерміс від власної шкіри відмежовується базальною мембраною.

Власне шкірра утворена сосочковими (папілярним ( та сітчатим шарів. Сосочковий шар утворений пухкою сполучною тканинами і дрібними кровоносними судинами, що з одного боку збільшує поверхню власне шкіри, а з другого – живить епідерміс у яких судини відсутні. Сітчатий шар утворений щільною неоформленою сполучною тканиною, у який пучки колагенових волокон мають різкі напрями, що виявляєьбся за умовою його механічного пошкодження. Сітчатий шар товщий на животі порівняно на животі або медіальних поверхнях стілоподія кінцівок.

І власне шкіри містяться потові і сальні залози, корені волосся, непокреслені м’язи (піднімачі волосся).

Підшкірна основа , з’єднує шкіру з глибше розташованими тканинами і органами. Вона утворена пухкою сполучною тканиною, яка містить певну кількість жирових клітин, що залежить від годівлі і утримання тварин.

Маса шкіри має видові і вікові особливості. У бика домашнього 20-40 кг, у коня 8-20 кг, у свині 7-10 кг, у собаки 2-7 кг. Найтовща шкіра на спині, шиї і та бічних поверхнях грудної клітки і живота. Шкіра міцна і еластична. Вона містить до 10% крові та лімфатичних капілярів, що значно виливає на кровообіг і t0 тіла, потоутворення.

Залози шкіри

Залози шкіри. В основі шкіри містяться потові і сальні залози . Потові залози за будовою трубчасті, за секрецією мерокринові або апокрифові. Вони відкриваються у мішочок волоса. Їх секрет змочує епідерміс шкіри і волося, захищаючи їх від висихання. Найбільша кількість потових залоз міститься на носі, губах. Вони відсутні на головці полового члена та сосках вим’я. У бика домашнього на 1 см2 шкіри кількість потових залаз досягає 1000-2500 (ділянка шиї). М’ясні породи містять на 20% менше від молочних. У свиней потові залози розміщені по всій поверхні грудної і черевної стінок. У коня найбільша кількість потових залоз міститься на вентральних поверхніх стегна і гомілки. Піт містить значну кількість білка (2-5%), що призводить до утворення піни за умовою виділення його значної кількості.

У собаки потові залози розміщені у товщі м’якушів.

Сальні залози, розсіяні по всій поверхні шкіри. Вони відсутні у ділянці носо-губного дзеркала (там є сирозні) та м’якушах у хижків. Сальні залози прості, альвеолярного типу, голокринні. Вони розміщенні у верхніх шарах шкіри, відкриваються у фолікулах волосся і рідко просто г\нп поверхні епідермісу. Найбільші за розміром сальні залози У собаки, а найменші – у свині. У бика домашнього розсіяні по всій поверхні шкіри як і коня.

Спеціальні залози шкіри або молочні і функціонують при народження нащадків.

Молочні залози в онтогенезі закладаються у самок і самців, але в останніх рудукуються.

Секрет – молоко , має високі поживні засоби, необхідні для, особливо, ново родженого організму. Є закономірність зворотної залежності між кількостю білка в молоці і подвоєні живої маси ново родженого. У кози подвоєння живої маси відбувається через 20 діб, а білка в молоці знижується до 5%.

У різних ссавців молочні залози виділяють розлічну кількість молока. Найбільшу його кількість виділяють корови бика домашнього (до III кг за добу або 24674 кг за лактацію). Для виділення 1 кг молока, через вим’я проходить біля 500 літрів крові.

У тварин (самок) міститься різна кількість молочних залаз (1-8пар), що розміщується паралельно білій лінії. Молочні залози парами розміщені на вентральній стінці живота. ю утворюють множинні вимена – у свині і хижаків (6-8 пар). Краніальні молочні залози у приматів утворюють грудь.

Вимя вкрите тонкою шкірою з ніжним волоссям. Утворени паренхімою, яка утворює молоко і стромою, що є основою для паренхіми.

Вим’я прикріплене до черевної стінки й утримується підвішуючим апаратом – поверхневою і глибокою фасціями та підвішуючою зв’язкою вимені . Під шкірою вимені містяться поверхнева і глибока фасції. Остання віддає в глибину залози перекладки , поділяючи на її частини. Підвішуюча зв’язка є частиною глибокої фасції, яка закріпляється на лобкових кістках, поділяюи вим’я на дві половини. Паренхіма вимені чтворена окремими часточками , які складаються із альвеол і трубочок. Від альвеол виходять вивідні трубочки, що, сполучуючись, утворюють молочні протоки , які відкривабться в молочну пазуху . Вона поділяється на залозисту та соскову чатсини. На верхівці соска є отвір, що оточений стискачом соска .

Злиття молочних залоз та озміщення вимені у тварин не одинакове. У корови бика домашнього зливаються дві пари не кожному боці, розміщені між стегнами і містять 4 соска. У кобил дві пари залоз з кожного боку повністю зливаються в одну з одним соском, що містить два отвори. У кози і вівці одна залоза з кожного боку і один сосок. У свині 6-8 пар сосків, в якому міститься 2-3 соскових каналів, у собак 6 пар, а в соску відкривається до 15-23 каналів.

Виділяють також між пальцеві залози (вівці) слухового проходу, навколо вихідникові (особливо у хижаків).