Прихований (субклінічний) ендометрит – це одна з форм хронічного катарального ендометриту, що не має чітко виражених клінічних ознак.

Причини. У корів виникає внаслідок перетворювання післяродовим ендометритом, гіпотонією, атонією і субінволюцією матки, після затримки посліду та інших ускладнень родів, а також при їх несвоєчасному і неефективному лікуванні. Сприяє розвитку ендометриту неповноцінна годівля тварин у зимово-весняний період. За данними Підопригори Г. Л. 61% корів, які приходили в охоту 1–9 разів після родів при штучному осіменінні не запліднювалися бо хворіли на прихований ендометрит.

Головною причиною у патогенезі неплідності, обумовленої прихованим хронічним ендометритом є сірковмісна амінокислота цистеїн, що токсично впливає на скоротливий апарат сперміїв. Поряд з цим на сперміїв згубно впливають аміак, сірководень і перекис водню, що утворюються в наслідок перетворень цистеїну у матці.

Ознаки. При прихованому ендометриті у період тічки в основному слиз за фізичними показниками не змінюється: він прозорий, не має запаху і тільки при уважному огляді можна помітити різні домішки, частіше пластівці світло-сірого кольору, прожилки катарального ексудату або гною. Захворювання супроводжується чисельними непродуктивними осіменіннями. Статеві цикли проявляються регулярно через 3 тижні, в окремих тварин аритмічно.

У кобили в період статевої охоти при субклінічному ендометриті спостерігають накопичення в піхві великої кількості мутного слизу, слизу підвищеної в’язкості. Цей слиз має слабо кислу реакцію (рН 6,5–6,9), при якій спермії втрачають рухливість. Шийка матки дуже велика, слабо еректує, розміщена не центрально. При промиванні матки фізіологічним розчином назад витікає трішки каламутна рідина. Статевий цикл аритмічний – то короткий, то подовжений. У більшості випадків запліднення кобил не настає або відбувається ранній непомічений аборт.

При ректальному дослідженні корів, хворих на прихований ендометрит, матка добре скорочується, яєчники щільної консистенції, мають горбкувату поверхню, на якій можна виділити фолікули, що дозрівають та жовті тіла, що інволюють. Ось чому діагностика прихованого ендометриту шляхом ректального дослідження та за фізичними властивостями астрального слизу ускладнена.

Лабораторна діагностика. Для уточнення діагнозу проводять біопсію матки або лабораторне дослідження астрального слизу.

Шляхом біопсії отримують матеріал, що піддають гістологічному дослідженню. У хворих тварин виявляють десквамацію покривного епітелію, деструкцію маткових залоз, гіаліноз судинних стінок, вогнищеву лімфоцентарну реакцію, наявність фібробластів у компактному шарі ендометрію.

Експрес метод діагностики за Дюбенком В. С. базується на виявленні у тічковому слизі при запальних процесах токсичних речовин ароматичного ряду. Для його проведення у пробірку вносять 2 мл лохій або тічкового слизу, 2 мл дистильованої води і 2 мл 20% розчину трихлороцтової кислоти, змішують скляною паличкою і фільтрують через паперовий фільтр. Переносять в іншу пробірку 2 мл фільтрату, додають 0,5 мл азотної кислоти, обережно кип’ятять протягом 1 хвилини, після чого додають 1,5 мл 1% розчину їдкого натру. Якщо розчин прозорий то тварина здорова; якщо жовто-зелений – тварина хвора катаральним ендометритом з легким перебігом; янтарний колір – важка форма гнійно-катарального ендометриту; жовтий – хворіє гнійно катаральним ендометритом.

Експрес метод діагностики субклінічного ендометриту за Калиновським Г. М. ґрунтується на виявленні в астральному слизі сірковмісних амінокислот. У пробірку вносять 4 мл 0,5% розчину оцтовокислого свинцю і 10 крапель 20% розчину їдкого натру, а потім додають 0,5–1 мл тічкового слизу, взятого безпосередньо перед осіменінням корови. Пробірку легенько струшують, поступово нагрівають протягом 2-3 хвилин не доводячи до кипіння. Потемніння рідини у пробірці набуття нею коричневого або чорного забарвлення свідчать про наявність у ній сірковмісних амінокислот, поглинутих муцинами слизу матки. У ході реакції ці амінокислоти віддають сірку, яка приєднується до свинцю, утворюючи сірчастий свинець і таким чином суміш темніє. При відсутності запального процесу у матці, суміш не забарвлюється.

Діагностичний тест на субклінічний ендометрит у корів за Гавришем В. Г. базується на виявленні гістаміну у сечі за допомогою Ляпісної проби. До 2 мл досліджуваної сечі, внесеної у пробірку, додають 1 мл 5 % водного розчину ляпісу (азотнокислого срібла) і обережно кип'ятять протягом 2 хвилин на газовій або спиртовій горілці. На дні пробірки з’являється осад (чорний – позитивна, коричневий і більш світлий – негативна). Описаний експрес метод діагностики вигідно відрізняється від інших тим, що його проведення не пов'язано з настанням стадії збудженім статевого циклу у тварин.

Цитологічне дослідження мазку слизу за Панковим Б. Г. вигідне тим, що дозволяє проводити ранню діагностику прихованого ендометриту, не чекаючи настання тічки і надає можливість раніше розпочати лікування, а відтак і скоротити кількість діб неплідності. Для діагностики прихованого ендометриту беруть слиз з поверхні слизової оболонки вентрального склепіння піхви. Роблять мазок, фарбують його за Романовським-Гімзою, розглядають під мікроскопом і виводять тканинний індекс (відношення соматичних клітин до клітин білої крові) і токсичний фактор (відношення гнійних тілець до нейтрофілів). При ендометриті тканинний індекс становить 0,5–1,7, а токсичний – 0,25–0,55 і більше. Автор рекомендує перевіряти на прихований ендометрит корів: новотільних — на 15 добу після родів; тих, які були хворі на клінічний ендометрит — на 3–5 добу після проведення курсу лікування; осемінених — на 20–23 добу після осіменіння; неплідних – на стадії врівноважування статевого циклу.

Біологічний тест проводять додаючи до астрального слизу крапельку сперми і накривши покривним скельцем розглядаючи препарат під мікроскопом. У випадку захворювання спостерігається масова аглютинація сперміїв.

Інколи, щоб уточнити діагноз проводять бактеріологічне і мікологічне дослідження, підтитровку антибіотиків, для чого потрібно відібрати проби цервікального слизу.

За описаною Серебряковим Ю. М. із співавторами методикою використовують одноразові стерильні полістиролові піпетки і поліетиленові ампули, призначені для штучного осіменіння корів. Над полум'ям спиртівки набирають в обидві ампули стерильний фізрозчин і, приєднавши одну ампулу до піпетки, набирають у піпетку фізрозчин. Після цього приєднують до протилежного кінця піпетки другу ампулу. У такому вигляді пристрій підготовлений до роботи. У піхву корови вводять дзеркало, від'єднують від пристрою ампулу і просувають його у шийку матки. Впорскують фізрозчин, вбирають вмістиме цервікального каналу, і, вивівши пристрій із статевих органів, протирають його кінчик спиртовим тампоном та приєднують ампулу. Матеріали доставляють у лабораторію.

Можна проводити також функціональну пробу на прихований ендометрит з простагландином Ф-2 альфа на 28–65 добу після отелення. Після одноразового, у дозі 500 мкг, призначення естрофану у 16% корів і 12% телиць реєструються виділення із статевих органів маткового секрету з домішками пластівців катарального ексудату. Повторне введення простагландину через 11–12 діб як тваринам, що проявили тічку після першої ін'єкції, так і тваринам, що не прореагували на перше введення, індукує тічку у 92–96% оброблених корів і телиць. Дворазове введення простагландину Ф-2 альфа дозволяє виявити прихований ендометрит у 20% корів і у 18% телиць. У всіх корів і телиць, хворих на прихований ендометрит, після повторного введення препарату відзначається посвітління слизу, що свідчить про те, що функціональна проба з простагландином одночасно є і терапевтичним засобом.

Лікування корів, хворих на прихований ендометрит повинно бути комплексним і включати дві складові:

1. Місцева (внутрішньоматкова) етіотропна терапія. Для цього бажано призначати препарати пролонгованої дії, що забезпечують повну санацію матки у період між двома стадіями збудження статевого циклу.

2. Патогенетична терапія (тканинні препарати з печінки, печінки з плацентою, аутокров п/ш + полівітаміни в/ч).

Внутрішньоматково вводять корові у кінці стадії збудження статевого циклу 20-30 мл рідкого лікарського препарату антимікробної дії. Перевагу надають препаратам, які виготовлені у вигляді емульсії або суспензії на жировій основі: емульсія йодвісмутсульфаміду, 5 % суспензія трициліну на олії, 1,5% суспензія фуразоліну та 2% розчин метилцелюльози, суспензія «Супротегз», мастисан А, В, Е, 5% олійна суспензія спермосану-3. Використовують ваготіл, для чого змішують 1 мл препарату з 25 мл дистильваної води.

Але перераховані антимікробні препарати не усувають патологічних змін ендометрію, які були викликані микроорганізмами і їх токсинами. Тому терміни відновлення функції слизової оболонки матки і репродуктивної функції тварин при такому лікуванні довші. Більш ефективним у цьому відношенні є пробіотик баліз, який крім антимікробної активності відносно стафілококів, протею і синьо-гнійної палички, ще й стимулює репаративні процеси у матці. Його призначають внутрішньоматково у дозі 20 мл 20% розчину з додаванням до нього йодистого калію, ацетилсаліцилової або аскорбінової кислоти одноразово через 6–8 годин після осіменіння. Крім цього, при субклінічному ендометриті використовують біологічно активні речовин: простагландин Ф-2-альфа, окситоцин і трийодтиронін. При першому введенні простагландину Ф-2- альфа (естрофан) у дозі 2 мл в/м, одночасно в/м ін'єктують 50 ОД окситоцину, а при повторному (через 10 діб) – дають всередину 0,20 мг трийодтироніну. Для підвищення заплідненості корів, яких лікують при субклінічному ендометррті перед осіменінням рекомендується вводити в/м імунодепресант гідрокортизону ацетат 2,5% у дозі 0,5 мг/кг.

Коровам у яких прихований ендометрит встановлений на стадії врівноважування статевого циклу, також можна проводити внутрішньоматкові введення тому, що канал шийки матки у цей період негерметичний. Це дає можливість підготувати їх до запліднення в чергову охоту. Піпетку для осіменіння просувають у канал шийки матки на глибину 4-5 см до упору у поперечну складку і дещо відтянувши назад (на 2–3 мм), повільно вводять лікарський препарат. Він буде надходити у матку спіралегвинтовим виходом, утвореним незамкненими поперечними складками шийки матки. Курс лікування складається з 2–3 внутрішньоматкових введень. Для перших двох введень використовують підтитровані антибіотики у дозі 1 г з ферментним препаратом імозимом, тетравітом або 0,5% розчином новокаїну. Для останнього введення краще взяти емульсію ксероформу або іхтіолу, що сприяють активізації регенерації ендометрію.

З лікувально-профілактичною метою осіменіння корів, які не мають клінічних ознак патології статевих органів, але мають в анамнезі 2–3 непродуктивних осіменіння, поєднують з внутрішньо-матковим введенням антибіотиків, розчинених на ізотонічному розчині натрію хлориду або 0,25% розчині новокаїну чи 7% розчині глюкози у кількості 15–20 мл. Використовують поліміксин М у дозі 0,5–1 г, левоміцетину сукцинат у дозі 0,5–1 г, пеніцилін з мономіцином по 0,5 г, пеніцилін з гентаміцином (1 г і 0,2 г відповідно), ністатин з хлортетрацикліном (0,3 г і 1 г відповідно).

Для лікування корів, хворих на прихований ендометрит ГЛ. Підопригора пропонує призначати тканинний препарат з печінки великої рогатої худоби підшкірно у ділянці триголового м'яза плеча, у дозі 5–6 мл на 100 кг маси тварини, трьохразово, з інтервалом 7 діб або поєднання тканинного препарату з підшкірним введенням 0,5% розчину прозерину у дозі 2 мл трьохразово з інтервалом 7 діб.

З метою профілактики прихованого ендометриту у корів необхідно:

- усувати погрішності в утриманні й годівлі корів як у період вагітності, так і в післяродовий період;

- ретельно готувати корів до родів, дотримуватися правил проведення родів, слідкувати за перебігом післяродового періоду;

- своєчасно діагностувати післяродову патологію (гіпотонія й атонія матки, затримка посліду, ендометрит) і призначати відповідне лікування для ліквідації цих порушень;

-  після оперативного відокремлення посліду не слід вводити у порожнину матки водних розчинів антимікробних засобів, які осаджують і руйнують мукополісахариди.

Хронічний ендометрит (Endometritis Chronica).

Залежно від характеру ексудату розрізняють катаральний і катарально-гнійний ендометрит, що певним чином визначає ступінь ураження морфологічних структур слизової оболонки стінки матки.

Загальний стан хворої тварини практично не змінюється, статевий цикл проявляється ритмічно і повноцінно, але із статевої щілини невеликими порціями постійно або періодично виділяється ексудат. Найбільше виділення його буває під час тічки. При лабораторному дослідженні ексудату в ньому не виявляють муцину, але є сірковмісні амінокислоти і він має підвищені протеолітичні властивості (Г. М. Калиновський).

Ректальним дослідженням можна виявити потовщення і ригідність стінки, збільшені роги матки, наявність в їх порожнині ексудату, флуктуацію.

Хронічний катаральний ендометрит (Endometritis Catarrhalis Chronica).

Патогенез. Тривалий перебіг захворювання обумовлює дистрофічні зміни ендо-метрію: гіперплазію епітелію ендометрію і залоз, оголення і руйнування стінок залоз, злиття порожнин залоз і утворення кіст.

У яєчнику виявляють персистентне жовте тіло. Змінюється внутрішнє середовище матки: рН його коливається в межах від 5,5 до 6, воно містить токсичні для сперміїв і яйцеклітини продукти, а якщо запліднення відбувається, то зародок гине за неможливості імплантації.

Ознаки. Статевий цикл може бути ритмічним і повноцінним, але запліднення не наступає і тварина залишається неплідною. Канал шийки матки відкритий і з нього виділяється ексудат.

Діагноз Обґрунтовується результатами клінічного дослідження загального стану тварин, ректального – матки, лабораторного – виділеного ексудату. Відсутність в ексудаті муцину і наявність сірковмісних амінокислот є об'єктивною ознакою хронічного запалення матки.

Хронічний катарально-гнійний ендометрит (Endometritis Catarrhalis Et Purulenta Chronica).

Проникнення в порожнину матки при хронічному катаральному ендометриті збудників гнійної неспецифічної інфекції (стафілокок, стрептокок, ешеріхія) – основна причина переходу катарального запалення в катарально-гнійне і гнійне.

Патогенез. За присутності гнійної мікрофлори дистрофічні процеси в ендометрії посилюються: епітелій лізується, стінки залоз руйнуються, інфільтрація клітинними елементами наростає, ексудація збільшується. У внутрішньому середовищі матки накопичуються токсичні продукти.

Ознаки. Виділення із статевої щілини ексудату з домішкою гною, слизова оболонка зовнішніх і внутрішніх статевих органів гіперемійована, шийка матки – набрякла, канал шийки матки відкритий, і з нього виділяється ексудат, порожнина матки наповнена ексудатом, стінки матки ригідні, при пальпації відчувається флюктуація. Статевий цикл неповноцінний, аритмічний, після осіменіння тварини не запліднюються.

Діагноз. Клінічні ознаки, результати вагінального і ректального дослідження матки, лабораторного ексудату (відсутність муцина і наявність сірковмісних амінокислот) дають підставу безпомилково поставити діагноз.