Зуби

Зуби призначені для механічного подрібнення їжі за допомогою сили, що розвивається жувальними м'язами. Крім того, у деяких тварин зуби беруть участь в захопленні їжі і в захисних реакціях.

Розвиток і будова зубів. Розвиток зубів в ембріогенезі здійснюється з двох ембріональних зачатків: ектодерми, що бере участь у формуванні переддвер'я ротової порожнини, і мезенхіми, що створює основу ясен. Багатошаровий епітелій у вигляді дугоподібної зубної пластинки з боку переддвер’я рота, що формується, вростає в мезенхімну закладку майбутніх ясен. Уздовж вільного краю зубної пластинки утворюються брунькоподібні випинання, в які з боку мезенхіми вдаються зубні сосочки (мезенхімна закладка дентину, цементу, і пульпи зуба), унаслідок чого зубні бруньки набувають вигляд двостінного ковпачка, що одержав назву зубного, або емалевого, органу. Його роль - участь в утворенні емалі і формоутворювальна. Емалевий орган складається з трьох шарів клітин: зовнішнього, представленого плоскими клітинами, внутрішнього, утвореного стовпчастими клітинами, і проміжного. Клітини цього шару зірчасті і утворюють так звану пульпу емалевого органу.

Утворення емалі і дентину тісним чином взаємозв'язане, оскільки здійснюється унаслідок взаємоиндукції клітин, що беруть участь в цьому процесі. Зубний сосочок збільшується в розмірах, в його товщі формується пульпа зуба унаслідок перетворення мезенхіми в рихлу сполучну тканину, в якій місцево утворюються кровоносні судини. Поверхневі мезенхімоцити зубного сосочка, що безпосередньо контактують з клітинами внутрішнього шару емалевого органу, диференціюються в одонтобласти (дентинобласти), які набувають призматичну форму і довгий відросток, що направляється у бік епітеліального зачатка.

Одонтобласти, що розташовані на вершині зубного сосочка, диференціюються раніше інших і починають виробляти предентин, який відкладається між одонтобластами і внутрішнім шаром емалевого органу. Відкладення дентину на вершині зубного сосочка передує утворенню емалі. Таким чином, відбувається утворення коронки зуба, а формування коріня запізнюється і може продовжуватися навіть в постнатальному онтогенезі.

У міру утворення і відкладення дентину одонтобласти поступово відсовуються до пульпи зуба, залишаючи свої відростки в дентинних канальцях. Дентин піддається звапнінню у вигляді зерен і глибок, які ущільнюються і додають йому твердість. Але зустрічаються ділянки незвапнованого дентину, які називаються інтерглобулярними просторами.

Розвиток емалі відбувається унаслідок диференціації внутрішніх клітин емалевого органу, що покривають мезенхімний зубний сосочок, в енамелобласти (амелобласти, адамантобласти). Цей процес раніше всього починається поблизу верхівки зубного сосочка, а потім по його краях у напрямі до підстави коронки майбутнього зуба.

В процесі відкладення дентину між енамелобластами і зубним сосочком надходження живильних речовин до енамелобластів з боку зубного сосочка погіршується. А оскільки паралельно з цим відбувається часткова редукція клітин пульпи емалевого органу, то зубний мішечок майже впритул зближується з енамелобластами. Внаслідок цього трофіка останніх починає здійснюватися за рахунок кровоносних судин зубного мішечка. Це приводить до зміни морфологічної і функціональної полярності енамелобластів: їх ядра з базальних полюсів переміщаються в апікальні. Одночасно відбувається переміщення і органел, клітини як би змінюють свою полярність на протилежну (помилкова інверсія). При цьому полюси енамелобластів, що звернені до дентину, подовжуються, а на їх кінцях утворюються цитопротоплазматичні відростки - попередники емалевих призм. У самій цитоплазмі енамелобластів утворюється специфічний секрет, що переміщається в цитопротоплазматичні відростки, в яких він отвердіває і звапновується. Так відбувається утворення емалевих призм.

Емалеві призми поступово подовжуються, склеюються секретом енамелобластів, а самі енамелобласти поступово коротшають і потім повністю зникають. На поверхні емалі утворюється кутикула, що є похідною зірчастих клітин пульпи емалевого органу. Цим закінчується формування коронки зуба.

Корінь за участю емалевого органу продовжує формуватися в період прорізування зуба. Клітини внутрішнього шару емалевого органу у вигляді епітеліальної кореневої піхви наростають на проксимальну недиференційовану частину зубного сосочка і надають йому форму майбутнього коріня зуба, але емалі на ньому вони не утворюють і надалі резорбіруються цементобластами. Цементобласти утворюються з мезенхімоцитів внутрішнього шару зубного мішечка, а зовнішній його шар дає початок періодонту. У деяких видів тварин зуб до свого прорізування залишається в зубному мішечку, тому цемент, що продукується цементобластами, покриває всю поверхню зуба (у коня - всі зуби, у жуйних - тільки корінні). У інших видів - зуб проростає з мішечка набагато раніше, в зв'язку, з чим цементом покривається тільки його корінь.

Закладка постійних зубів відбувається унаслідок утворення епітеліальних випинань від емалевих органів зі сторони язика, які дають початок емалевим органам постійних зубів. Подальший процес розвитку протікає аналогічно молочному зубу, але більш сповільненими темпами.

Зміна молочних зубів постійними відбувається в постнатальному періоді онтогенезу. Постійний зуб, що розвивається, розташовується під молочним в глибині щелепи в одній і тій же альвеолі, а пізніше між ними формується кісткова перегородка. До моменту зміни молочних зубів в зубних альвеолах активізуються остеокласти, ферменти яких приймають участь в резорбції кісткової перегородки і коріня молочного зуба. В цей же час постійний зуб посилено росте і виштовхує молочний зуб з альвеоли, займаючи його місце.

Будова дефінітивного зуба

Будова дефінітивного зуба. Дефінітивний зуб анатомічно представлений коронкою, шийкою і корінем, а гістологічно складається з твердих і м'яких тканин. До твердих тканин відносяться дентин, емаль і цемент, а до м'яких - пульпа зуба.

Емаль має ектодермальне походження. Це найтвердіша тканина організму. У її склад входять мінеральні (96%) і органічні речовини (1,7%), а також вода (2,3%). Емаль складається з емалевих призм, склеєних особливою речовиною. Призми розташовуються перпендикулярно до поверхні дентину і мають звитий хід, завдяки чому в зрізах або шліфах їх різні ділянки володіють різним променезаломленням, тому на мікропрепаратах видно темні і світлі смуги. Крім того, виявляються в емалі паралельні лінії, що є раницами, що характеризують послідовність виникнення шарів емалі в процесі її розвитку в ембріогенезі. Зовні емаль покрита блискучим дуже тонким шаром кутикули, що є похідною зірчастих клітин пульпи емалевого органу.

Дентин має мезенхімне походження. По своїй структурі він нагадує кісткову тканину, але відрізняються від неї тим, що утворюючі його клітини - одонтобласти лежать на його периферії, будучи зовнішнім шаром пульпи зуба. Отже, це безклітинна тверда кальцинована речовина, що пронизана великою кількістю радіально розташованих дентинних канальців, які анастомозують між собою. У канальцях знаходяться довгі розгалужені відростки одонтобластів, які можуть досягати меж з емаллю і цементом, а іноді проникають в них.

Дентин складається з органічних (близько 70%) і неорганічних речовин. Органічні речовини, як і в кістковій тканині, представлені колагеновими волокнами і основним компонентом. Колагенові волокна розташовуються впорядковано в глибині спочатку тангенціально, а ближче до поверхні зуба придбавають паралельний їй напрям.

Мінеральні речовини переважно представлені фосфатом кальцію, але зустрічаються і немінералізованні ділянки дентину - інтерглобулярні простори, наявність яких має видові особливості. Етіологічно наявність таких просторів пов'язують з рахітом. Розрізняють також вторинний дентин, що утворюється після прорізування зубів. Він менш мінералізован, може не мати дентинних канальців, по міцності істотно поступається первинному дентину. Дентин зовні покритий емаллю і цементом.

Цемент - різновид грубоволокнистої кісткової тканини. Колагенові волокна в ньому розташовуються безладно, в основній речовині - багато солей кальцію. Розрізняють безклітинний (первинний) цемент, що покриває бічні поверхні коріня, і клітинний (вторинний) цемент, що локалізується на верхівці коріня. У ньому містяться відростчаті клітини - цементоцити.

У коня різцеві і кореневі зуби, а у жуйних тільки кореневі зуби покриті цементом повністю: і корені і коронки. На жувальній їх поверхні цемент швидко стирається і оголюється емаль.

Пульпа зуба Розташовується в його порожнині і утворена м'якими тканинами. У ній розрізняють 3 шари. Зовнішній шар безпосередньо контактує з дентином і представлений тілами одонтобластів, відростки яких прямують в радіально розташовані дентинні канальці. У проміжному шарі знаходяться камбіальні клітини - преодонтобласти. Внутрішній (центральний) шар представлений рихлою сполучною тканиною, багатою судинами і нервовими компонентами.