Лікарські речовини і їх дія у ветеринарноi медицини
План лекции.
1. Понятие о фармакологии.
2. Действие лекарственных веществ и их дозировка.
3. Хранение лекарственных веществ.
1. Фармакологія — наука, яка вивчає дію лікарських речовин на організм здорових і хворих тварин.
Лікарськими прийнято називати речовини різного походження (рослинного, хімічного, тваринного та ін.), які після введення в організм тварин мають властивість змінювати або переривати перебіг хвороби. Під дією лікарських речовин в організмі нормалізуються функції органів і систем. З лікарських речовин готують ліки.
Під ліками розуміють лікарські речовини, які в певній лікарській формі призначаються для лікування або профілактики захворювань.
За певних умов кожні ліки можуть стати отрутою.
Отрути — це речовини, які, потрапляючи в організм природним шляхом навіть у мінімальних дозах, викликають отруєння або смерть.
2. Дія лікарських речовин. Дія лікарських речовин на організм неоднакова і являє собою складний процес. Лікарські речовини, застосовані в будь-якому місці організму, впливають тією чи іншою мірою на весь організм. Цей вплив залежить від багатьох факторів: місцевої реакції тканин під час нанесення на них лікарських речовин, дії речовин після всмоктування в кров’яне русло; структури тканини і особливостей біохімічних процесів у них. Дія лікарських речовин проявляється місцево, рефлекторно, резорбтивно.
Місцева дія лікарських речовин проявляється на місні нанесення їх (контакту) до надходження в загальне кров’яне русло. Так діє, наприклад, хлоретил. Наносячи його на шкіру дійки вим’я корів, досягають короткочасного місцевого знеболення тканин. Місцева дія лікарських речовин широко використовується у ветеринарії при лікуванні різних запалень, інфікованих ран.
Резорбтивна дія грунтується на всмоктуванні достатньої кількості лікарських речовин в організм з надходженням їх у кров’яне русло. Течією крові лікарські речовини розносяться по всьому організму і виявляють свою біохімічну дію. Наприклад, під впливом введеного в організм кофеїну бензоату натрію посилюються й прискорюються серцеві скорочення і поліпшується діяльність серця.
Рефлекторна дія виникає внаслідок - подразнення лікарськими речовинами нервових закінчень у місці введення їх або після всмоктування. Це подразнення передається по рефлекторній дузі, і дія ліків з місця введення їх тією чи іншою мірою поширюється на інші органи й системи. Так, внаслідок рефлекторної дії гіркот посилюється секреція шлункових залоз і збільшується кількість виділюваного шлункового соку.
Розрізняють вибіркову і загальну дію лікарських речовин. Залежно від особливостей будови і біохімічних процесів у клітинах і тканинах організму лікарські речовини після введення їх діють на окремі органи і тканини. Дія ця вибіркова. Наприклад, настій конвалії діє вибірково на серцевий м’яз. Якщо введені в організм лікарські речовини діють приблизно однаково на ряд органів і систем, то можна говорити про загальну дію.
Ліки можуть мати збуджуючу й пригнічуючу дію. Коли після введення їх функція органа і діяльність окремих органів, систем чи організму в цілому посилюється, таку дію називають збуджуючою, а якщо послаблюється,— пригнічуючою.
Багато лікарських речовин впливають на життєдіяльність того чи іншого збудника і тим самим переривають дальший перебіг хвороби, тобто усувають причину захворювання. Такі речовини називають етіотропними. Наприклад, норсульфазол є ефективним препаратом для пригнічення росту й розвитку пневмокока.
Існують також симптоматичні лікарські речовини, які тимчасово усувають основні симптоми (ознаки) захворювання та полегшують стан хворої тварини.
Для посилення чи послаблення фармакологічного впливу на тварин ефективне комбіноване, тобто одночасне, застосування кількох лікарських речовин з однаковою або різною дією па організм.
Взаємовплив лікарських речовин виявляється у вигляді синергізму, антагонізму й потенціювання.
Синергізмом називається дія лікарських речовин в одному напрямі. Високий фармакологічний ефект забезпечується при комбінації в малих дозах речовин, які діють на різні системи, але в одному напрямі.
Антагонізмом називається дія речовин, протилежна синергізму, коли одна речовина знижує або нейтралізує дію іншої. У практиці антагонізм фармакологічних речовин використовується при отруєннях. Такі речовини називаються антидотами.
Потенціювання означає застосування двох і більше речовин для посилення їхньої фармакологічної дії. Тепер у хірургічній практиці широко використовують нейроплегічні й наркотичні речовини.
Повторні введення ліків підсилюють або послаблюють дію їх. Послаблення лікувальної дії препарата при повторних введеннях у терапевтичних дозах називається звиканням. Стан звикання виникає у тварин при застосуванні снотворних, болезаспокійливих, проносних речовин. Звикання до антибіотиків властиве деяким мікробам. Іноді при тривалому застосуванні лікувальних доз одного медикаменту настає отруєння внаслідок нагромадження або сприйнятливості тварини до цього препарату.
3. Порядок зберігання й відпуску лікарських речовин. Всі медикаменти зберігаються у відкритих і закритих ветеринарних аптеках. Порошкоподібні й рідкі ліки розміщують в аптечних склянках на полицях. Ті з них, які треба оберігати від впливу світла, зберігають у склянках з темного скла.
Отруйні лікарські речовини (група А) зберігають у сейфі в окремому приміщенні разом з приладами для зважування і змішування їх. Сильнодіючі (група Б) ліки розміщують окремо від інших лікарських речовин.
Облік медикаментів (надходження і витрати) ведуть у матеріально-аптечній книзі. Ветеринарні установи, господарства одержують ліки оптом і за рецептом через районні ветеринарні аптеки. Відпуск. медикаментів та ветеринарного майна здійснюється аптеками по безготівковому рахунку за дорученнями. Власникам тварин медикаменти відпускаються за рецептами за готівку.
Найбільш застосовувані у ветеринарії лікарські речовини. Для лікування хворих тварин та профілактики хвороб у ветеринарній практиці застосовують різні лікарські речовини. За фармакологічною дією розрізняють кілька груп ліків: антисептичні, дезинфікуючі, проносні, в’яжучі, серцеві, сульфаніламідні, біогенні стимулятори, антибіотики та багато інших.
Антисептичні речовини використовують для знищення збудників, які локалізуються на різних ділянках і частинах тіла тварин. Багато з цих речовин мають бактерицидну і бактеріостатичну дію або створюють несприятливі умови для життєдіяльності мікробів.
Калію перманганат являє собою темно-фіолетові кристали або дрібнокристалічний порошок, який добре розчиняється у воді. Дає сильний дезодоруючий ефект. У концентрації 0,1—1 % розчину використовується як антисептичний засіб для обробки гнійних і гнильних ран; 1—3 % розчини використовують як антидоти при отруєннях фосфором, стрихніном, ціанідами, морфіном, 1 % розчин рекомендується вводити в місці укусу отруйних змій. Місце опіку обробляють 2—4 % розчином. У малих концентраціях препарат виявляє в’яжучу дію.
Пероксид водню при дії на органічну речовину виділяє активний кисень, порушуючи цим окислювально-відновні процеси мікроорганізмів та зумовлюючи загибель їх. Це безбарвна рідина без запаху у вигляді ЗО % розчину, використовують її для обробки ран. Внаслідок контакту пероксиду водню з тканинами утворюється багато піни, яка вимиває з ран гній, змертвілі тканини, кров, слиз. Активний кисень має антимікробну дію. Використовується як кровоспинний, в’яжучий і дезинфікуючий засіб.
Йод—сіро-чорні з металевим блиском кристали, розчинні в спирті й ефірі. Має сильну антимікробну дію. Препарати йоду виявляють антимікробну та антигельмінтну властивості. Вони застосовуються для лікування шкірних хвороб, зумовлених різними видами грибів.
Спиртовий 5 % розчин йоду широко використовується в хірургічній практиці для обробки ран, операційного поля, місця уколу,, рук хірурга. Йод входить до складу розчину Люголя, йодистих мазей, йодинолу, йодонату. Як мікроелемент йод у певних кількостях додають до раціонів молодняка тварин, щоб прискорити розвиток відгодівлю та продуктивність їх.
Іхтіол — чорна рідина з різким своєрідним запахом і смаком. Добре розчиняється у воді й гліцерині. Діє антисептично, проти - паразитарно, протизапально і як місцевознеболюючий засіб. У формі 10—30 % мазей використовують для лікування різних запалень м’язів, суглобів, шкіри, сухожилок та сухожилкових піхв, а також маститів.
При гострій тимпанії рубця іхтіол застосовують як протибро - дильний засіб. У разі розширення шлунка в коней його промивають 1—2 % розчином іхтіолу.
Дезинфікуючі засоби характеризуються протимікробною і протипаразитарною дією. Це препарати фенолу і його похідних, кислот, лугів, хлору та ін.
Гашене вапно у вигляді 10—20 % водних розчинів застосовують для поточної дезинфекції тваринницьких приміщень, кліток для утримання телят, літніх таборів, а також для проведення поточної дезинфекції приміщень в разі виникнення інфекційних хвороб серед тварин.
Хлорне вапно — білий порошок із специфічним різким запахом. Містить близько 35 % активного хлору. Водні 10—20 % розчини хлорного вапна мають добрі дезинфікуючі властивості, особливо ефективно діють на мікроби, схильні до спороутворення.
Натрію гідрооксид і калію гідрооксид (їдкий натр і їдке калі) — майже білі з жовтуватим відтінком пластинки або гігроскопічні куски, добре розчинні у воді. У практиці натрію гідрооксид називають каустичною содою. Це ефективний знезаражуючий засіб, який застосовують в тому разі, коли у приміщення, на господарський інвентар і предмети догляду потрапляють фільтрівні віруси. Для дезинфекції використовують 2—10% розчини, нагріті до температури 70 °С. Перед дезинфекцією приміщень тварин видаляють. Продезинфіковані приміщення обмивають водою, провітрюють і тільки після цього розміщують в них тварин.
Формалін — це прозора безколірна рідина із своєрідним запахом. Добре розчинна у воді. У вигляді 1—2,5 % розчинів діє бактерицидно на мікроби і спори, а 2—3 % розчини вбивають коростяних кліщів. Для дезинфекції тваринницьких приміщень використовують 4—10 % водні розчини. При роботі з формаліном слід дотримувати заходів особистої профілактики. Перед тим як розміщувати тварин, приміщення добре провітрюють.
Хіміотерапевтичні препарати — це лікарські речовини, які застосовують для пригнічення життєдіяльності збудників інфекційних і паразитарних захворювань. Засоби вводять тваринам з лікувальною і профілактичною метою для усунення симптомів хвороби або для знищення збудників захворювання. Загибель мікробів настає під впливом захисних імунобіологічних сил організму. Лікування хіміопрепаратами запроваджується при кишкових інфекціях, запаленнях, протозойних захворюваннях і гельмінтозах. Вони поділяються на групи за походженням і особливостями дії, зокрема: антибіотики, сульфаніламідні препарати, похідні нітрофуранів, анти- гельмінтні, протикровопаразитарні і кокцидіостатичні препарати.
Антибіотики — специфічні хімічні речовини, які утворюються мікроорганізмами, а також тканинами тваринного й рослинного походження. Мають протимікробну дію. Розрізняють антибіотики з широким і вузьким спектрами дії. Якщо антибіотик одночасно виявляє бактеріостатичну і бактерицидну дію на грампозитивні
та грамнегативні мікроби, його відносять до групи антибіотиків з широким спектром, а якщо тільки на грампозитивні мікроби — з вузьким спектром дії. Активність препаратів групи пеніциліну визначають в ОД. За 1 ОД прийнято активність 0, 5988 мкг чистої кристалічної натрієвої солі пеніциліну. 1 мг пеніциліну відповідає 1667 ОД. Коням, великій рогатій худобі, свиням і вівцям призначають 2—4 тис. ОД на 1 кг живої маси. При деяких захворюваннях дози пеніциліну мають бути збільшеними.
Висока лікувальна ефективність антибіотиків полягає в тому, що вони діють на життєво важливі для мікробів внутрішньоклітинні біохімічні процеси, спричинюючи порушення окислювально-відновних реакцій та інших обмінних процесів у мікробній клітині. Внаслідок цього припиняється ріст і розвиток мікроорганізмів, і вони гинуть.
Фармацевтична промисловість випускає багато антибіотиків, які застосовують з лікувальною метою та для профілактики хвороб.
Антибіотики умовно можна поділити на вісім груп: групи пеніциліну, стрептоміцину, левоміцетину, тетрациклінові препарати, аміноглікозиди, макроліди, антибіотики різних груп,, протигрибні.
Біцилін-1 — білий порошок, без запаху, мало розчинний у воді, утворює стійку суспензію. Випускають у флаконах, які містять від 300 тис. до 2 млн 400 тис. ОД. Антибіотик-пролонгованої дії, ін’єктують його 1 раз на 7—14 днів.
Біцилін-3 являє собою суміш бензилпеніциліну калієвої (натрієвої), бензилпеніциліну новокаїнової солі і біциліну-1 у рівних частинах. Порошок білого або жовтуватого кольору, з водою утворює суспензію. Випускається у флаконах (300000, 600000, 900000 і 1200000 ОД). Внутрішньом’язову ін’єкцію роблять 1 раз на 3— 8 діб, залежно від дози.
Біцилін-5 — суміш бензилпеніциліну новокаїнової солі (1 частина) і біциліну-1 (4 частини). Після розчинення суспензії ін’єктують внутріщньом’язово 1 раз на 3—4 тижні.
Усі біциліни застосовують при інфекційних захворюваннях, коли потрібно створити тривалу концентрацію антибіотика у крові. Дози у 3—4 рази вищі за добову дозу пеніциліну натрієвої солі.
Ампіцилін — білий кристалічний порошок, розчинний у воді. Належить до групи пеніциліну. Виявляє бактеріостатичну дію на грампозитивні і грамнегативні мікроби. Форма випуска — таблетки і порошок у флаконах. Застосовують для лікування хвороб шлунка, кишок, легень і деяких інфекційних захворювань.
До групи стрептоміцину належать стрептоміцину сульфат, стреп - томіцин-хлоркальцієвий комплекс, стрептодиміцин, дигідрострептоміцину сульфат, стрептоцилін.
Стрептоміцину сульфат—білий порошок або пориста маса, без запаху, легкорозчинна у воді. Випускають у герметично закритих флаконах. Дозується за масою і в ОД. 1 г препарату відповідає 1 млн ОД. Застосовують для орального, внутрішньом’язового, підшкірного введення при кишкових захворюваннях, в акушерсько-гі - некологічній і хірургічній практиці.
Левоміцетин — синтетичний антибіотик, порошок білого кольору, погано розчинний у воді. Довго затримується в кишках. Застосовують усім тваринам при хворобах шлунка, кишок, хворобах органів дихання. Зовнішньо використовують мазь для лікування хвороб шкіри і слизових оболонок.
Синтоміцин — білий кристалічний порошок, іноді із зеленувато - жовтим відтінком, погано розчиняється у воді. Готують 5—10 % лінімент (емульсію), що застосовується для лікування гнійних ран, шкіри і слизових оболонок статевих та інших органів.
Тетрациклінові препарати — це тетрацикліну гідрохлорид, окси - тетрацикліну гідрохлорид, морфоциклін, тетрациклін, біоветин, ди - біоміцин.
Тетрацикліну гідрохлорид — жовтий кристалічний порошок, малорозчинний у воді (1 :77). Випускається в таблетках (0,1, 0,2 г), флаконах (100 000 ОД) і в 1 % мазі. Має високу протимікробну дію щодо грампозитивних і грамнегативних мікробів. Застосовують при інфекційних хворобах шлунка, кишок і легень у молодняка, сибірці, емкарі, лептоспірозі, пулорозі й кокцидіозі у курчат. Для лікування очей використовують 1 % мазі, для лікування стоматиту, риніту, піодермії, при гнійниках шкіри 1—2 % водні суспензії.
Окситетрацикліну гідрохлорид жовтий кристалічний порошок, легкорозчинний у воді. Випускається у таблетках (0,1 і 0,25 г) і флаконах (100 000 і 250 000 ОД), а також у формі очної мазі. Призначають при тих самих захворюваннях, що й тетрацикліну гідрохлорид.
Виділяють також аміноглікозиди; макроліди — еритроміцин, еритроміцинова мазь; антибіотики різних груп — поліміксину М сульфат, поліветин, граміцидин, граміцидинова паста й екмолін; протигрибні — ністатин, ністатино-натрієва сіль, ністатинова мазь, леворин.
Антибіотики у тваринництві широко й ефективно застосовуються в різних лікарських формах. Велике значення мають вони у профілактиці хвороб сільськогосподарських тварин та птиці.
Сульфаніламіди затримують ріст і поділ мікробів, тобто мають бактеріостатичну дію. Суть цієї дії полягає в тому, що вони заміщують параамінобензойну кислоту свого життєвого середовища, без якої мікроби не можуть рости й розмножуватись. Суть бактеріостатичної дії сульфаніламідів пояснюється також іншими факторами. Вони застосовуються для лікування інфікованих ран, перитонітів, гнійних запалень, сепсисів.
Стрептоцид—білий кристалічний порошок без запаху. Малорозчинний у кип’яченій воді. Дають всередину при лікуванні окремих видів гнійних запалень, застосовують зовнішньо у формі присипок, емульсій та мазей.
Норсульфазол — білий або з жовтуватим відтінком порошок, погано розчинний у воді. Набагато активніший за стрептоцид. Широко застосовується при запаленні легень, матки, вим’я, шлунка, кишок (призначають всередину). При лікуванні інфікованих ран, виразок та опіків норсульфазол використовують як присипку в чистому вигляді або в суміші з антибіотиками.
Сульфадимезин — білий або злегка жовтуватий порошок без запаху. Нерозчинний у воді. Використовують при запаленні молочної залози, пневмококових інфекціях, бронхопневмонії, миті у коней, ратицевій гнилі в овець, а також при інфекційних захворюваннях у птиці: холері й тифі.
До групи сульфаніламідних препаратів належать також етазол, фталазол, сульфацил, сульфапіридазин та інші препарати.
Похідні нітрофурану. Нітрофуранові препарати характеризуються широкою антимікробною дією. Згубно впливають на грампозитивні і грамнегативні мікроби, а також на мікроорганізми, стійкі до деяких антибіотиків і сульфаніламідних препаратів. До нітрофуранів мікроби можуть звикати, настає так звана адаптація. Інколи з’являється алергія, особливо при тривалому застосуванні.
Фурацилін — жовтий або зеленувато-жовтий гіркуватий порошок, погано розчинний у воді. Сильно діє на мікроби, стійкі до групи пеніциліну і сульфаніламідних препаратів.
Зовнішньо застосовують для лікування інфікованих ран, пролежнів, виразок у формі порошків, водних розчинів 1 : 6000 і 0,2 %} мазей. Не виявляє подразнювальної дії на тканини, сприяє епітелізації і загоюванню ран. Як ідеальний антисептичний розчин широко використовується при штучному осіменінні тварин, для лікування хвороб статевого апарата самок і шлунково-кишкових захворювань молодняка.
Фуразолідон — жовтий або зеленувато-жовтий порошок, погано розчинний у воді й спирті. Сильний протимікробний засіб.
Застосовують для лікування і профілактики пулорозу, сальмонельозу у птиці і кокцидіозу у курчат. У бугаїв-плідників цим препаратом лікують трихомоноз.
Виготовляють внутрішньоматкові палички і свічки з фуразолі - доном. Є кілька варіантів гінекологічних свічок: фуразолідонові,, фуразолідоно-неоміцинові. Статеві органи підготовляють і розкривають піхвовим дзеркалом. При запаленні піхви свічки кладуть корнцангом біля шийки матки, при цервицитах — вводять в канал шийки матки. Свічки (3—5 шт.) вводять щоденно або через добу до видужання. Вони плавляться при температурі 35—37 °С і вивільнена лікарська речовина згубно діє на мікроби.
Інсектицидні та антигельмінтні засоби. Серед численних видів комах трапляються й шкідливі. Вони поширюють інфекційні та інвазійні хвороби, що знижують продуктивність тварин і птиці, а тому боротьба з ними є важливим профілактично-лікувальним заходом.
Засоби, що знищують шкідливих комах і паразитів, називають інсектицидами.
За походженням їх розрізняють хлорорганічні (поліхлорпінен, СК-9), фосфорорганічні (хлорофос та ін.), карбонатні (севін) і рослинні (піретрум) засоби. Вони можуть викликати отруєння в людей, тому треба дотримуватися особистої гігієни і правил техніки безпеки.
Антигельмінтні (протиглинстяні) препарати призначені для звільнення тварин від паразитичних гельмінтів. Дія антигельмінтних речовин зводиться до оглушення, збудження або загибелі паразитів, що полегшує видалення їх з організму. Антигельмінтики згубно діють на круглих, стьожкових гельмінтів і гельмінтів-сису - нів. Оздоровлення тварин від гельмінтів провадять щорічно плановими дегельмінтизаціями.
Засоби, що поліпшують травлення. До них належать гіркоти, середні і лужні солі, хлористоводнева кислота та ін.
Гіркоти подразнюють закінчення смакових рецепторів і рефлекторно збуджують секрецію слини, шлункового й підшлункового соку. І. П. Павлов довів, що давання гіркот до годівлі тварин істотно впливає на посилення секреції травних залоз, а одночасне згодовування корму й гіркот, навпаки, гальмує секрецію травних залоз.
Є чисті (корінь тирличу, корінь і трава кульбаби, трава золототисячника) і ароматичні (трава полину, деревію, квітки ромашки, безсмертника піщаного і листя перцевої м’яти) гіркоти. Діючі начала гіркот (глікозиди, ефірні олії, дубильні речовини, кислоти) поліпшують апетит, травлення, перистальтику шлунка й кишок. Гіркоти згодовують з малою кількістю комбікорму.
Натрію хлорид— білий кристалічний порошок, солоний на смак, розчинний у воді 1 : 3. Сприяє мінеральному обміну речовин, підтриманню осмотичного тиску у клітинах на певному рівні і посиленню вегетативної іннервації органів і тканин.
Кухонна сіль необхідна тваринам, тому її щоденно додають до раціону. Вона поліпшує секрецію травних залоз, перистальтику шлунка й кишок, а також збуджує апетит. Кухонна сіль розчинює слиз при гастритах, ентеритах і сприяє всмоктуванню поживних речовин корму.
Використовують ізотонічний (0,85 %) і гіпертонічний (10—- 20 %) розчини натрію хлориду. Перший розчин застосовують для внутрішньовенного, внутрішньочеревного, підшкірного або ректального введення при крововтратах, втраті води під час проносу, зрошення слизових оболонок і для розчинення ліків. Міцними розчинами натрію хлориду обробляють поверхню гнійних ран.
Проносні речовини. Речовини, що сприяють випорожненню, називаються проносними. їх застосовують, якщо негайно потрібно очистити шлунок і кишки від отрут, збудників інвазійних захворювань, від кормових і фекальних мас перед операцією чи дегельмінтизацією, а також для посилення перистальтики.
До найбільш поширених проносних речовин належать:
Сульфат, натрію (глауберова сіль) — прозорі безколірні гірко - солоні кристали, які у воді розчиняються 1 : 3. Призначають всередину у вигляді 4—5 % розчину.
Дози, г: коням 250—500, великій рогатій худобі 500—1000, дрібній рогатій худобі і свиням 25—50.
Сульфат магнію (гірка англійська сіль) — безколірні кристали, розчинні у воді 1:1. Дають всередину у тих самих дозах і концентраціях, що й сульфат натрію.
Сабур (алое) — темно-бурі блискучі кусочки, які добре розчиняються в спирті або в розчинах лугів. Особливо чутливі до сабуру коні, в яких його проносна дія проявляється через 12—24 год і триває до однієї доби. У великих і дрібних жуйних посилюється румінація, але проносна дія помірна. Застосування розчину або настойки сабуру з лугами прискорює настання проносної дії.
Застосовують всередину: коням у формі болюсів, жуйним — з мильним розчином або з розчинами лугів. Дози, г: великій рогатій худобі ЗО—40, дрібній рогатій худобі 10—15, свиням 5—10.
Сабур протипоказаний вагітним тваринам (можливий аборт), лактуючим (гірке молоко), при ослабленій серцевій діяльності і наявності запалень шлунка й кишок.
В’яжучі речовини. В’яжуча дія речовин виявляється у своєрідному стягуванні й ущільненні тканин через взаємодію колоїдних форм сполук застосовуваних речовин з білками і утворення внаслідок цього твердих альбумінатів у вигляді плівки.
Насамперед білок зсідається в катаральному слизі, запальному ексудаті та в ранових виділеннях.
В’яжучі речовини, діючи на слизові оболонки шлунка й кишок, зменшують секрецію залоз, виявляючи тим самим протипроносну дію.
При промиванні ран, які кровоточать, розчинами в’яжучих препаратів звужуються просвіти кровоносних судин і зсідається кров, що сприяє припиненню кровотечі.
Вступаючи в контакт з білковими речовинами мікроорганізмів, в’яжучі речовини знижують їхню життєдіяльність. Спеціально з цією метою вони не застосовуються, але їхня дія має велике значення при лікуванні запалень і тому враховується в усіх випадках практичного застосування в’яжучих засобів.
Танін (дубильна кислота)—жовтуватий легкий аморфний порошок без запаху з в’яжучим смаком, розчинний у воді 1:1, спирті 1 : 2. Добувають з чорнильних горішків, що утворюються на поверхні листя дуба, в яких танін міститься у великій кількості (до 60 %).
Застосовують зовнішньо — при опіках у формі 5—10 % розчину або мазі; для спринцювання і промивання статевих і сечових шляхів, ротової порожнини та при інших запаленнях слизових оболонок у формі 1—2 % розчину; для лікування мокнучих екзем, пролежнів, виразок у формі 5—20 % мазі або присипки; всередину — при шлун - ково-кишкових кровотечах, запаленні шлунка і кишок як проти - проносний засіб; як протиотрута — при отруєнні алкалоїдами і солями важких металів.
Дози всередину, г: коням і великій рогатій худобі 5—20; вівцям і козам 2—5, свиням 1—2, собакам 0,1—0,5.
Танальбін — буруватого кольору аморфний порошок без запаху й смаку, погано розчиняється у воді й спирті. У лужному середовищі кишок, розщеплюючись, діє як ніжний в’яжучий засіб.
Дози всередину, г: коням 5—20, великій рогатій худобі 5—25, дрібній рогатій худобі 3—5, свиням 2—3, собакам 0,3—2, курям 0,2—1.
Дубова кора. Збирають рано навесні, до розпускання листя, із стовбурів молодих дерев і тонких гілок. Містить 10—20 % таніну.
Застосовують у формі 10 % відвару для полоскання ротової порожнини, спринцювання сечостатевих органів, а також всередину при запаленні шлунка й кишок.
Дози всередину, г: коням і великій рогатій худобі 15—50, дрібній рогатій худобі і свиням 5—10, собакам 1—5, курям 0,2—1.
Свиням і вівцям можна давати при проносах підсмажені жолуді по 1—2 жмені на день.
Лист шавлії застосовується як в’яжучий засіб для полоскання при стоматиті, фарингіті, рідше—всередину при гастриті. Іноді призначається зовнішньо у формі припарок.
Чорниці — призначають всередину у формі відварів при запаленні шлунка й кишок.
Вільха. Збирають листя, кору і особливо супліддя, що називаються шишками і мають значну кількість дубильних речовин. Застосовують у формі відвару зовнішньо і всередину.
Серцеві засоби. Суть їхньої дії полягає в тому, що вони збуджують міокард і нервову систему серця, поліпшують вуглеводний обмін і використання серцем кисню, сприяють нагромадженню в міокарді глікогену.
Кофеїн — білий кристалічний порошок, розчинний у воді 1 : 60. Цей алкалоїд міститься у чайному листі і бобах кави, добувають його синтетично.
Призначають всередину і підшкірно солі кофеїну (кофеїн-бензо - ат натрію і метилкофеїн) для загального збудження організму, його центральної нервової системи, особливо головного мозку. Кофеїн прискорює і посилює серцеві скорочення при аритмії. Препарати кофеїну широко застосовуються у лікуванні родильного парезу у корів, при отруєнні наркотиками, водянках серцевого, ниркового і печінкового походження.
Камфора — білі кристалічні куски із специфічним запахом, добре розчиняються у жирних оліях і спирті.
Камфору застосовують зовнішньо, всередину і для ін’єкцій. Зовнішньо використовують камфорну олію, спирт і мазь для лікування запалень і набряків.
Для підшкірних ін’єкцій використовують 20 % розчин камфорної олії в ампулах при порушенні кров’яного тиску, для поліпшення діяльності серця, дихання, потовиділення. Камфора збуджує, регулює і нормалізує ритм та скорочення серця.
Всередину призначають камфору розтерту. Дія препаратів камфори короткочасна, а тому її вживають 4—8 раз на добу.
Як серцеві засоби використовують також лікарські рослини.
Листя наперстянки збирають під час цвітіння рослин. Хімічні речовини листя різко поліпшують діяльність серця і стан судинної системи. <<%
Трава горицвіту — діє подібно до наперстянки і, крім того, заспокоює центральну нервову систему.
Листя й квітки травневої конвалії — діють на серцево-судинну систему, як і наперстянка, але значно ніжніше й слабше.
Препарати заліза. Це сполуки життєво важливі для нормального розвитку і росту молодняка, особливо поросят. Вони підвищують загальну стійкість організму до несприятливих факторів зовнішнього середовища, беруть участь у посиленні синтезу крові, гемоглобіну і нормалізують обмінні процеси.
Ріст і розвиток молодняка потребує значного надходження заліза. Нестача заліза у молоці свині не може задовольнити потребу поросят-сисунів у цьому елементі. Вони відстають у рості, розвивається анемія. Усунення нестачі заліза веде до прискорення росту поросят.
Фероглюкин — темно-коричневого кольору рідина. Випускають у вигляді 5—7 % розчинів. Для профілактики анемії на 3—6-й день, після народження поросятам внутрішньом’язово ін’єктують фероглюкин. Після ін’єкції він розсмоктується протягом.1—3 днів. Сліди залишаються у м’язах до 14 днів. Повторну ін’єкцію роблять через 6—12 днів.
Запропоновано багато феродекстранових препаратів (феродекс, урзоферан, уроферин та ін.), які успішно застосовують у виробничих умовах.
Вітаміни — група органічних речовин, необхідних для життя і діяльності організму. Вони мають неоднакову хімічну структуру. Синтезуються перевалено у рослинах. Крім того, багато вітамінів у грунті, тваринних тканинах і дріжджах.
За останньою номенклатурою вітаміни мають такі назви: ретинол (колишнє позначення аксерофтол, або вітамін А), тіамін (аневрин, вітамін Ві), ціанокобаламін (антианемін, вітамін В12), аскорбінова кислота (вітамін С), кальцнферол (протирахітичні, вітамін Б), токоферол (вітамін Е) і вікасол (вітамін К). Тіамін, ціанокобаламін (вітаміни групи В) і аскорбінова кислота (вітамін групи С) розчиняються у воді (водорозчинні), а інші — у жирах (жиророзчинні вітаміни). Жиророзчинні вітаміни мають здатність до нагромадження в організмі, а водорозчинним така здатність не властива.
Нестача або відсутність вітамінів у раціонах тварин викликає відповідні захворювання — гіповітамінози і авітамінози. Етіологія цих захворювань тісно пов’язана з годівлею тварин кормами, бідними на вітаміни, відсутністю прогулянок, незадовільними умовами утримання, нестачею у кормах мінеральних речовин та мікроелементів. Для поповнення організму тварин вітамінами використовують різні препарати, премікси і якісні корми. Вітаміни дозують в ОД.
Каратиноїди, (група вітаміну А). Ретинол (вітамін А) — блідо-жовті кристали, розчинні у жирах. Утворюється у печінці з провітаміну А—каротину. Джерелами каротину є корми рослинного і тваринного походження (червона морква, зелена трава, хвоя сосни, ялини, кропива, силос, риб’ячий жир, яйця, молоко). Вітамін виробляють синтетично.
При гіпо - і авітамінозі дефіцит вітамінів поповнюють призначенням концентрату вітаміну А всередину, підшкірно або внут - рішньом’язово.
Риб’ячий жир — блідо-жовта прозора рідина із своєрідним запахом. Сировиною для добування риб’ячого жиру є печінка великих риб. Існує натуральний (1 г відповідає 350 ОД вітаміну А і ЗО ОД вітаміну О) і вітамінізований (відповідно 500 і 200 ОД) риб’ячий жир. До складу препарату входять фосфор, йод, холестерин.
Використовують при гіпо - та авітамінозах тварин і птиці, рахіті, для прискорення росту. Дози натурального риб’ячого жиру всередину: телятам і дрібній рогатій худобі ЗО—100 мл, свиням — 20—60 та птиці 1—5 мл; вітамінізованого — у 5 разів менше.
З цієї групи застосовують олійний розчин концентрату вітаміну А, мікровіт-А, кормовий, олійний розчин вітамінів А і 03 для птахівництва і тривіт.
Вітаміни групи В. Тіамін (аневрин, вітамін Ві)—білий або жовтуватий порошок, розчинний у воді, виробляють синтетично.
Багато вітаміну у зародках і оболонках злакових культур, зелених кормах, макусі і дріжджах.
Він регулює водний, жировий, білковий і вуглеводний обмін. Нестача вітаміну призводить до нагромадження молочної і піровиноградних кислот, припинення синтезу ацетилхоліну, недоокис - лення глюкози, що негативно впливає на нервову систему. Гіповітаміноз у птиці супроводиться тонічними судорогами.
Вітаміни застосовують підшкірно і внутрішньом’язово. Тваринам' і птиці згодовують сухі і рідкі пивні дріжджі, дріжджовані корми і пророщене зерно.
Ціанокобаламін (антианемін, вітамін В12) — червоного кольору кристали. Форма випуску — порошок і розчин в ампулах. У свиней та птиці синтезується бактеріями у товстій кишці, більша частина вітаміну не засвоюється і виводиться назовні з екскрементами. У жуйних тварин вітамін синтезується бактеріями рубця.
Застосовують для прискорення росту і розвитку тварин, профілактики і лікування анемій, посилення кровотворної функції кісткового мозку. Для профілактики авітамінозу препарат ін’єктують під шкіру. В раціон додають рибне борошно, молочну сироватку, бобові рослини і хлорелу.
Вітаміни групи С. Аскорбінова кислота (вітамін С) — безколірні кристали, розчинні у воді, виробляють їх син і етично. Багато вітаміну у хвої, плодах шипшини, кропиві, в зеленних рослинах. Вуглеводи є матеріалом для біосинтезу вітаміну в організмі.
Гіповітаміноз і авітаміноз (цинга, скорбут) розвивається здебільшого у свиней, хутрових звірів і рідше у коней.
Для поповнення нестачі вітаміну С (захворювання шкіри, слизових оболонок, кровоточивість) дають порошок всередину. Це відновлює вуглеводний обмін, окислювально-відновні процеси і знижує порозність кровоносних судин.
Вітаміни групи £>. Кальцифероли (вітамін О — протира - хітичний) — суміш двох вітамінів: кальциферолу (вітамін Б2) і холекальциферолу (вітамін В3). Вітамін 02 постійно утворюється в організмі з провітаміну ергостерину, якщо тварини зазнають опромінювання ультрафіолетовими променями. Крім того, ергостерин міститься у дріжджах, якісному сіні і трав’яному борошні.
Для профілактики і лікування рахіту й остеомаляції тваринам дають з кормом 0,125 % олійний розчин ергокальциферолу, сухий дріжджовий концентрат вітаміну Г)2 (відеїн) і риб’ячий жир.
Токоферол (вітамін Е)—жовтувата маслоподібна речовина. Токоферолу багато міститься у пшеничних зародках. Вітамін виробляють синтетично. 1 мл олійного концентрату містить 0,003 токоферолу.
Він сприяє нагромадженню ретинолу в організмі, бере участь і обміні вуглеводів, жирів і білків. Нестача вітаміну викликає: порушення сперміогенезу. У самок настає безплідність. Спостерігаються численні зміни у скелетних м’язах, серці, печінці і кровоносних судинах. Захворювання у курчат і каченят супроводиться порушенням координації рухів.
Для запобігання гіпо - і авітамінозу Е використовують концентрат вітаміну, який дають всередину або ін’єктують внутрішньо - м’язово. Збагачують раціон кормами, багатими на токоферол (зелена трава, конюшина, люцерна, морква).
Вікасол (вітамін ;К) — синтетичний порошок білого кольору, розчинний у воді. Форма випуску — порошок, таблетки, розчин в ампулах.
Нестача вітаміну гальмує біосинтез окремих компонентів плазми (протромбін), що негативно впливає на зсіданні крові.
Гормональні препарати — лікарські речовини, які ідентичні природним гормонам, або їхні синтетичні аналоги. Ці речовини добувають з натуральних залоз внутрішньої секреції тварин, яких піддають забою. Гормони з тваринної сировини підлягають біологічній стандартизації, їх дозують в одиницях дії (ОД).
Промисловість випускає синтетичні аналоги гормонів. Вони більш стійкі, не потребують біологічної стандартизації і дозуються в одиницях маси. За дією синтетичні аналоги сильніші за природні гормональні препарати.
Гормональні препарати застосовують в разі порушення діяльності залоз внутрішньої секреції, пов’язаних із зниженням або підвищенням функції. Лікування спрямовують на поповнення організму гормонами, яких не вистачає (замісна терапія), або такими, що пригнічують функцію тієї або іншої залози. Препарати використовують для прискорення росту і відгодівлі тварин.
Особливого значення набувають гормони та аналоги їх на молочних комплексах та інших великих фермах для активізації і синхронізації статевої охоти у самок, підвищення статевої потенції і якості сперми у плідників.
До гормональних препаратів належать гравогормон, СЖК, естрадіол, прогестерон, тиреоїдин, інсулін та ін.
Гравогормон — світло-сірий або рожевий порошок, добутий з крові (сироватки) жеребних кобил. Це очищений гонадотропний препарат, який добре стимулює, відновлює і нормалізує статеву функцію самок. Порошок розчиняють в ізотонічному розчині натрію хлориду.
Призначають плідникам з розрахунку 5 ОД на 1 кг живої маси тіла для підвищення статевої потенції і поліпшення якості сперми. Кнурам розчин гравогормону ін’єктують двічі на тиждень протягом 2 місяців; бугаям— 1 раз на тиждень протягом місяця і баранам (1500 ОД) — 1 раз на тиждень протягом 2—3 тижнів.
Коровам при гіпофункції яєчників і багаторазових статевих циклах ін’єктують 9 ОД на 1 кг живої маси тварини.
Сироватка жеребних, кобил (СЖК) — прозора світло-жовтого кольору рідина. її беруть від здорових жеребних (45—90 днів) кобил віком 4—10 років. Вона має фоліколостимулюючий і лютеї - нізуючий гормони. Термін придатності'—1,5 року з дня виготовлення.
СЖК застосовують в разі недорозвиненості матки, для підвищення плодючості самок, при ендометритах, для стимуляції розвитку й росту фолікулів в яєчниках і овуляції. З цією метою коровам і телицям підшкірно ін’єктують 2000—3500 ОД, вівцям 1000— 2500 і свиноматкам 10 ОД на 1 кг живої маси тіла. Якщо СЖК викликає алергічний стан тварини, замість неї можна використати КЖК (кров жеребних кобил).
Прогестерон (прогестин)—синтетичний аналог гормону жовтого тіла. Випускають у вигляді 1—2,5 % олійних розчинів. Ампула містить відповідно 10 або 25 мг прогестерону. Стимулює овуляцію. Застосовують у формі підшкірної - або внутрішньом’язової ін’єкції.
Естрадіол — естроген, який випускають в ампулах. В 1 мл 0,1 % розчину естрадіолу міститься 1 мг препарату активністю 10 000 ОД. Препарат використовують для розвитку фолікулів в яєчниках і прояву статевої охоти.
Тиреоїдин — жовто-бурого кольору порошок, нерозчинний у воді і спирті. Випускають у вигляді порошку і в таблетках по 0,1 і 0,2 г. Гормон тироксин (природний гормон щитовидної залози) підвищує всі біохімічні і фізіологічні процеси обміну речовин. Препарат застосовують для лікування гіпофункції щитовидної залози в дозі: коням 2—5, свиням 0,2—0,5 г.
Інсулін для ін’єкцій — гормон, який добувають з підшлункової залози тварин. Випускають у флаконах по 5—10 мл активністю 20, 40 і 80 ОД в 1 мл. Впливає на вуглеводний обмін. При гіпофункції бета-клітин інсулярного апарата підшлункової залози виникає цукровий діабет: збільшується вміст цукру у крові (гіперглікемія) і сечі (глюкозурія).
Інсулін застосовують при гіпофункції підшлункової залози і цукровому діабеті. Він посилює утворення жиру. Розчин інсуліну ін’єктують підшкірно або внутрішньом’язово: великій рогатій худобі,— 150—300 і собакам — 5—20 ОД.
До групи гормонів та синтетичних аналогів їх належать пітуїт - рин, фолікулін (естрон), синестрол, пролан, хоріогонічний гонадо - тропін, овоген (гормонально-вітамінний препарат) та багато інших.
Засоби, що прискорюють відгодівлю. Підвищенню продуктивності, приростів і резистентності до несприятливих факторів зовнішнього середовища сприяє повноцінна годівля тварин кормами, що містять необхідний комплекс органічних і міне ральних речовин. Такі комбікорми, добавки (премікси), антибіотики, вітаміни, амінокислоти, ферменти і мікроелементи виготовляє промисловість. При згодовуванні вони прискорюють ріст З підгодівлю тварин на 8—20 %, знижують собівартість продукції.
Мікроелементи. У мінімальних кількостях мікроелементи (кобальту хлорид, марганцю сульфат, міді сульфат, йод, цинк, бор, селен та ін.) є необхідною складовою частиною організму. Вони відіграють певну роль у фізіологічних процесах. У деяких регіонах України корми містять недостатню кількість мікроелементів, які негативно впливають на ріст, розвиток і продуктивність тварин і птиці. З метою поповнення кормового раціону промисловість виготовляє премікси (добавки) і полісолі, які згодовують згідно з інструкцією.
Основні лікарські форми. Застосовують тверді, рідкі і м’які лікарські форми.
До твердих лікарських форм належать порошки, таблетки, пі - люлТ, болюси, капсули й збори.
Порошки — суха (сипка) лікарська форма, яку виготовляють ретельним подрібненням рослинних або неорганічних речовин. Вони бувають прості й складні. До складу простого порошку входить одна лікарська речовина, а складного — дві і більше. Іноді до малих доз порошку додають наповнювачі (крохмаль, соду та ін.) для збільшення об’єму їх. Порошки дають тваринам всередину. Застосовують їх зовнішньо, а також для виготовлення інших лікарських форм.
Таблетки (плоскі, двоопуклі, овальні)—де спресовані заводським способом тверді лікарські речовини. Виготовляють їх з певних доз однієї або кількох лікарських речовин з додаванням наповнювача. Вони довго зберігаються. Дають їх тваринам всередину.
Пілюлі — кульки, виготовлені з маси, до складу якої входять лікарська і формотворча речовини. Застосовують тваринам всередину.
Болюси — де великі пілюлі, що являють собою суміші лікарської формотворчої (житнього борошна, кореня алтеї) речовини. Болюси дають тваринам всередину. Зберігають протягом 1—2 днів.
Капсули — офіційна лікарська форма, яка призначена для застосування всередину ліків з неприємним смаком, запахом або таких, що подразнюють слизову оболонку ротової порожнини й стравоходу, а також олії. Цю форму найчастіше готують із крохмалю або желатину. Капсули наповнюють твердими або рідкими лікарськими речовинами.
Збори — суміш висушених і подрібнених лікарських рослин. Із зборів готують відвари або настої 1:10; 1 : ЗО і 1 : 400, які застосовують всередину та у вигляді примочок.
Брикети — тверда лікарська форма, яка виготовляється пресуванням лікарської (антибіотики, вітаміни, солі, макро - і мікроелементи, антигельмінтні і дезинфікуючі засоби) і формотворчої (борошно, крохмаль або крейда) речовини. Брикети — зручна форма для згодовування групам рогатої худоби із стимулюючою і лікувально-профілактичною метою. Для стимуляції росту й розвитку тварин використовують добавки до кормів (премікси), зокрема різні мікроелементи, вітаміни, антибіотики тощо.
До рідких лікарських форм належать розчини, мікстури, настої, настойки та ін.
Розчин — лікарська форма, яка складається з розчинника і розчиненої в ньому речовини. Як розчинники використовують дистильовану воду, етиловий спирт, гліцерин, етиловий ефір і різні олії. Розрізняють водні, спиртові, ефірні та олійні розчини. Водні розчини використовують всередину, зовнішньо та для ін’єкцій, олійні — зовнішньо та для ін’єкцій. Багато розчинів виготовляються заводським способом.
Мікстура складається з лікарської речовини й розчинника. До складу мікстур входять настої, настойки та інші рідини. Перед використанням мікстуру збовтують, бо при відстоюванні вона розділяється на складові частини.
Настій являє собою водну витяжку з частин рослин (листя, цвіт). На вигляд це рідина певного кольору. Зберігати його можна протягом 3—4 днів.
Відвар — водна витяжка з різних частин рослин (частіше грубих), діюче начало яких погано екстрагується. Готують відвари кип’ятінням рослин у воді протягом певного часу.
Застосовують настої і відвари як всередину, так і у вигляді примочок.
Настойки — це прозорі рідкі спиртово-водні та спиртово-ефірні витяжки з рослин. Вони мають приємний запах тих рослин, з яких виготовлені. Настойки призначають всередину, зовнішньо та у вигляді ін’єкцій.
М’якими лікарськими формами є мазі, кашки й лініменти.
Мазь складається з лікарських речовин і мазевої основи (жири та жироподібні речовини). Мазі виготовляють змішуванням цих речовин у ступці. Мазь має певну концентрацію. Окремі мазі виготовляють заводським способом (сіра ртутна, цинкова та ін.). Застосовують для лікування слизових і шкірних покривів, ранових поверхонь.
Кашки — суміш рідких, порошкоподібних, напіврідких лікарських і формотворчих речовин. Бувають густуваті й густі кашки. Призначають їх всередину. Строк зберігання 1—2 дні.
Лініменти — це мазі рідкої консистенції, які готують змішуванням жирних олій з водними розчинами лугів або лікарських речовин з мильно-водними або мильно-спиртовими розчинами. Застосовуються зовнішньо. Перед використанням лінімент добре струшують.
Слиз — в’язка гомогенна рідина, яку добувають тривалим кип’ятінням або настоюванням рослинного матеріалу чи розведенням у воді камеді. Слиз призначають зовнішньо, всередину і ректально для послаблення подразнювальної дії лікарської речовини.
Способи введення лікарських речовин в організм тварин різноманітні. Від них залежать дія лікарських речовин на організм і швидкість всмоктування їх. Є два способи введення лікарських речовин: ентеральний (через рот і пряму кишку) і парентеральний (підшкірно, внутрішньом’язово, внутрішньовенно, через дихальні шляхи).
Найпростіший і найзручніший спосіб введення ліків — через рот. Більшість ліків дають тваринам з будь-яким кормом, а рідкі — за допомогою гумової пляшки. Проте під дією шлункових, соків, ферментів шлунку і підшлункової залози лікарські речовини частково втрачають свою активність. Тому всмоктування їх у шлунку незначне. Основне всмоктування відбувається в тонких кишках. Течією крові ліки заносяться в печінку, де також частково втрачають свою активність.
При введенні ліків через пряму кишку не відбувається такого руйнування та інактивації діючого начала їх, як у шлунку. Вони всмоктуються без попереднього впливу шлункових соків і захисної системи печінки. Вводять ліки у Пряму кишку за допомогою клістирної кружки.
При ін’єкційному способі введення (підшкірно, внутрішньом’я - зово, внутрішньокістково, всередину порожнин) порушується цілісність тканини, а дія ліків більш ефективна. Негативним у застосуванні ліків цим способом є те, що у деяких тварин спостерігаються стресові явища. Досить ефективне введення лікарських форм у кровоносну систему (вени, артерії, аорту), але для цього потрібні спеціальні прилади й відповідні навички.
Здебільшого тварин лікують індивідуально. Проте завдяки впровадженню аерозолей застосовують групове лікування (у птахівництві, свинарстві при проведенні дегельмінтизації).