Черевна порожнина (CavumAbdominis) знаходиться в груднино-спинному та попереково-черевному відділах тіла тварини. Зверху вона відмежована поперековими хребцями з м'язами, попереду - діафрагмою і останніми ребрами, з боків і знизу - черевними м'язами, позаду переходить у тазову порожнину. Стінки черевної порожнини вистелені зсередини фасціями з серозною оболонкою (очеревиною), а зверху вкриті шкірою.
У черевній порожнині розміщені такі органи: шлунок, частина стравоходу, печінка, селезінка, підшлункова залоза, кишки, нирки, надниркові залози, сечоводи, судини, лімфатичні й нервові вузли, нерви та їх сплетення, частина органів розмноження, перитоніальна порожнина.
Поділ черевної порожнини. Для точнішого визначення розміщення органів у черевній порожнині її поділяють на відділи та ділянки.
Схема поділу черевної порожнини на ділянки.
А - З бічної і Б - З вентральної сторін; В- передній і Г- середній відділи черевної порожнини; 1- ліве і 2- праве підребер'я; 3- ділянка мечоподібного хряща; 4- ліва і 5- права здухвинні ділянки; 6- Поперекова і 7- пупкова ділянки; 8- ліва І 9- права пахвинні ділянки; 10- лобкова ділянка; а - діафрагма; б - реберна дуга; В - сегментарна площина через останню пару ребер; г - сегментарна площина чеРез маклаки; д- Межа з тазовою порожНиною
Двома умовними сегментарними площинами (передня за останньою парою ребер, а задня - по передньому краю маклака) черевну порожнину поділяють на передній, середній і задній відділи.
Передній черевний відділ простягається позаду від діафрагми до передньої сегментарної площини. Фронтальною площиною, проведеною відносно реберної дуги, цей відділ, у свою чергу, поділяється на два підвідділи - верхній і нижній. Нижній підвідділ лежить між фронтальною площиною та черевною стінкою і називається ділянкою мечоподібного хряща. Верхній підвідділ поділяється сагітальною площиною на дві однакові ділянки - праве й ліве підребер'я.
Середній черевний відділ Поділяється двома паралельними сагітальними площинами, які дотикаються до вільних кінців поперечнореберних відростків поперекових хребців, на три підвідділи: середній і два бокових. Бокові підвідділи називаються правою й лівою здухвинними ділянками. Середній підвідділ, у свою чергу, поділяється умовною фронтально площиною, проведеною на рівні середини плечового суглоба, на верхню - поперекову, або ниркову і нижню - пупкову ділянки.
Задній черевний відділ Також поділяється на три ділянки: середню - лобкову та дві бокові - праву й ліву пахвинні ділянки, які є продовженням здухвинних ділянок, а лобкова - продовженням пупкової ділянки.
Очеревина (Peritoneum) - Це серозна оболонка, що вкриває стінки черевної порожнини та органи, які лежать у ній, і частково органи, розміщені в тазовій порожнині. Листок очеревини, що прилягає до стінок черевної порожнини, називається пристінним, або парієтальним, а листок, що вкриває органи - нутряним, або вісцеральним. Між парієтальним і вісцеральним листками очеревини є невелика порожнина, заповнена серозною рідиною, що називається перитоніальною. Переходячи від стінок на органи та З Одного органа на інший, очеревина утворює подвоєння і складки. Місце переходу парієтального листка у вісцеральний біля хребетного стовпа називається Брижею (Mesen-Terium). За допомогою неї підвішуються кишки до хребта. Місце переходу серозної оболонки з одного органа на інший називається Зв'язками (Ligamentum), Подвоєння очеревини між печінкою, дванадцятипалою кишкою та шлунком - Сальником (Omentum).
Будова стравоходу, шлунка, тонких і товстих кишок, печінки та підшлункової залози
Глотка. На препаратах знаходять усі отвори, які відкриваються в глотку. Вивчають значення глотки як органа, в якому перехрещуються два шляхи - травний і дихальний. Знаходять і досліджують глоткові мигдалики.
Стравохід. Вивчають будову стінки стравоходу. На поперечному розрізі знаходять усі її оболонки, відпрепаровують і розглядають їх. Визначають довжину й діаметр стравоходу тварин різних видів.
Однокамерний шлунок. Звертають увагу на його форму та величину, знаходять поверхні й кривизни, розглядають будову сальників, порівнюють особливості переходу стравоходу в шлунок у різних видів тварин. На дотик визначають товщину і консистенцію стінок шлунка, відшукують кардіальний і пілоричний сфінктери. Потім роблять розріз на великій кривизні і вивчають будову стінки шлунка. Знаходять і розглядають зібрану в складки слизову оболонку. Коли шлунок розтягують, складки розпрямляються.
Багатокамерний шлунок. Знаходять усі камери шлунка: рубець, сітку, книжку й сичуг. Визначають їх форму, величину й положення, товщину і консистенцію стінок окремих камер. Переконуються, що рубець - найбільша камера, розділена поздовжнім жолобом на дві частини: нижній і верхній мішки. Потім розрізають стінку рубця й оглядають слизову оболонку. Досліджують кардіальний сфінктер і стравохідний жолоб. На розрізі сітки знаходять переплетення її слизової оболонки, а в книжці промацують листочки різної величини. Відмічають, що всі три камери не мають залоз. Тому їх називають передшлунками жуйних. На слизовій оболонці сичуга знаходять поздовжні складки.
Тонкий відділ кишок. Знаходять і оглядають тонкі кишки: дванадцятипалу, порожню й клубову. Звертають увагу на їх форму, діаметр і довжину, визначають товщину стінок. Переконуються, що дванадцятипала кишка невеликого діаметра, відходить від пілоричної частини шлунка й утворює підковоподібний вигин. Треба знайти місце впадіння проток підшлункової залози і жовчної протоки, оглянути довгу брижу й кровоносні судини, розміщені в ній.
Знаходять довгу й петлясту порожню кишку з добре розвиненим м'язовим шаром. Оглядають клубову кишку, досліджують місце впадіння її в сліпу кишку.
Товстий відділ кишок. Установлюють діаметр і довжину. Визначають форму окремих кишок, колір і товщину стінок. Знаходять тенїї на товстих кишках коня й свині. Звертають увагу на форму ободових кишок у тварин різних видів. У коней велика ободова кишка має підковоподібну форму, в жуйних - дископодібну, а в свиней - спіралеподібну. Розглядають форму сліпої кишки в тварин різних видів, вимірюють її довжину та діаметр. На розрізі стінки товстої кишки видно, що слизова оболонка не має ворсинок, вистелена каймистим епітелієм, у якому безліч келихоподібних клітин.
Печінка. Визначають її зовнішній вигляд, а потім величину, форму і колір печінки. На дотик установлюють її консистенцію. Печінка має буро-червоний колір, опукло-вгнуту форму. Верхній край тупий, а нижній — гострий і вирізками поділяється на частки. У тварин різних видів кількість часток неоднакова. Знаходять поверхні й краї печінки, оглядають шлунково-печінкову зв'язку.
На вгнутій поверхні розглядають ворота печінки, через які проходить ворітна вена. На цій самій поверхні у всіх тварин, за винятком коней та ослів, розміщений жовчний міхур. Тут же виходить жовчна протока. Оглянувши печінку зовні, скальпелем роблять надріз тканини й вивчають колір та будову поверхні надрізу. Печінка має часточкову будову. Тут добре видно прорізні кровоносні судини й жовчні ходи. Вони містяться в центрі кожної часточки.
Підшлункова залоза. Препарат підшлункової залози виготовляють разом з підковоподібним вигином дванадцятипалої кишки, оскільки залоза тут зафіксована. Розтягнувши залозу за кінці, вивчають її будову. Знаходять вивідні протоки, вивчають їх напрям. Відмічають часточкову будову тканини залози.