Методика контрастування (забарвлення) парафінових зрізів Гематоксиліном і Эозином (г.-э)
1) Парафінові зрізи, наклеєні на предметне скло, звільняють від парафіну (депарафінірують) по черзі занурюючи їх в 2 порції ксилолу (толуолу, бензолу) - по 3 хв.
2) Проводють гидратацию зрізів шляхом поетапного занурення їх в спирти убуваючої концентрації (96°, 80°, 60°, 40°, а потім в дистилюючу воду на 3-4 мін.
3) Офарблюють зрізи спочатку розчином ядерного (лужного) фарбника - гематоксиліна - протягом 2 хв.
4) Після цього зрізи переносять у водопровідну воду, яка має лужне середовище, для окислення гематоксиліна. При цьому він набуває синього кольору, а потім полощуть в дистиліровній воді.
5) Офарблюють зрізи розчином цитоплазменного (кислого) фарбника - эозина - протягом 0,5-1 хв.
6) Надлишок фарбника змивають дистилірованою водою протягом 1 хв.
7) Забарвлені зрізи зневоднюють. Для цього їх занурюють в спирти зростаючої концентрації - по черзі в спирти 40°, 60°, 80°, 96°, і 100° - по 1-2 хв.
8) Зневоднені зрізи прояснюють в карбол-ксилолі, а потім - в двох порціях ксилолу - по 2 хв.
9) Заключення зрізів: на зріз скляною паличкою наносять маленьку краплю розчину канадського бальзаму (полістиролу, дамар-лаку та ін.) і накривають знежиреним покривним склом, обережно опускаючи його під кутом, прагнучи уникнути попадання пухирців повітря. Зверху можна помістити невеликий груз для видалення надлишку бальзаму (полістиролу).
Оцінка результатів фарбування
Гематоксилін є лужним (основним) фарбником. Він офарблює структури клітин і тканин, що мають кисле середовище, наприклад, ДНК і РНК в ядрах клітин, кислі глікозаміноглікани в міжклітинній речовині сполучної тканини. Тому такі структури називають базофільнимі (від лат. basis - основа). У забарвленому гематоксиліном мікропрепараті ядра клітин будуть темно-синіми або темно-фіолетовими.
Эозин (від грец. зоря) має червоний або рожевий колір і є кислим фарбником. Лужні компоненти клітин або неклітинні структури, які забарвлюються цим фарбником, називають оксифільними, або ацидофільними (від грец. Oxy Або лат. Acidum - кислота), або эозинофільними.
Слід врахувати, що цитоплазма різних клітин може забарвлюватися як базофільно, так і эозинофільно. Наприклад, клітини, які активно синтезують білкові компоненти, містять в цитоплазмі велику кількість рибосом (а, отже, і РНК), тому їх цитоплазма забарвлюється базофільно. Якщо структури цитоплазми забарвлюються одночасно і лужними, і кислими фарбниками, то вони називаються нейтрофільними, або гетерофільними.
Є цілий ряд фарбників, наприклад тиазинового ряду (азур, толуїдиновий синій, метіленовий синій та ін.), які при взаємодії з компонентами клітин і тканин змінюють свій колір на ним невластивий (синій на червоний або фіолетовий; чорний на жовтий або зелений і т. п.). Таке явище одержало назву метахромазія.
При дотриманні правил приготування мікропрепаратів і застосуванні стійких фарбників постійні мікропрепарати можуть зберігатися десятиліттями, не втрачаючи своїх первинних якостей.
Слід пям'ятати, що ядерні і цитоплазменні фарбники звичайно зв'язуються з офарблюваними структурами в кількостях, пропорційних вмісту в них реагуючих компонентів. На цьому заснована кількісна цито - і гістохімія.