Вивчення особливостей анатомічної будови організму свійських птахів проводимо на живих птахах і трупному матеріалі. Спочатку оглядаємо трупи птахів та живі об'єкти. Визначаємо вид і стать птахів. Досліджуємо шкірний покрив та його похідні: пір'я, дзьоб, гребені, сережки. Знаходимо і вивчаємо усі види пір'я: пухове і розміщене безпосередньо на шкірі у вигляді ніжних пухнастих утворів; контурне, або покривне - вкриває все тіло птаха і надає йому певного зовнішнього вигляду; махове - знаходиться на крилах птахів, добре розвинене, має товстий стрижень і широке опахало; рульове пір'я характеризується добре вираженим стрижнем і опахалом, розміщене на хвості.

Пір'я у здорового птаха блискуче, щільно прилягає до шкіри. У хворих птахів або виснажених пір'я скуйовджене.

Потім оглядаємо інші похідні шкіри. Звертаємо увагу на те що дзьоб у різних видів птахів різної форми. Так, у сухопутних птахів він загострений, конусоподібний, а у водоплавних - розширений.

Оглядаємо гребені й сережки, кігті та шпорні відростки (у півнів), плавальні перетинки (у водоплавних птахів). Відтягуємо шкіру, визначаємо її пластичність і товщину.

Підраховуємо кількість пальців на кінцівках. Всіх пальців у курей чотири: три з них спрямовані вперед, а один - назад. Ha кінцях пальців оглядаємо кігті. Шкіра дистальних частин кінцівок не вкрита пір'ям, а вистелена лусочками зроговілого епітелію. У півнів на внутрішній поверхні дистального кінця плесни виступають І добре розвинені шпорні відростки.

Згинаючи і розгинаючи кінцівку в колінному і гомілково - плесневому суглобах, переконуємося у наявності спеціального сухожильного тяжа, натягування якого передається на сухожилки м'язів, що згинають пальці. Тому при згинанні. цих суглобів будуть згинатися і суглоби пальців, а при розгинанні гомілково-плеснового суглоба суглоби пальців розгинаються. Отже, коли птах сідає на гілку чи сідало, його пальці охоплюють сідало, і птах тримається на ньому. Для того щоб суглоби пальців розігнулися, потрібно, щоб птах піднявся.

. На голові птаха оглядаємо і вивчаємо ротову порожнину, пасові отвори, дзьоб, очі, зовнішній слуховий прохід, сережки, гребені. Відкриваємо дзьоб і оглядаємо язик. Він має форму ротової порожнини. Щік і зубів у ротовій порожнині птаха немає. Носові отвори відкриваються назовні. Зовнішній слуховий прохід широкий і короткий. Він веде до барабанної перетинки. Вушної раковини немає. Очні яблука порівняно великі, рухомі. Добре розвинена третя повіка, яка закриває всю передню частину очного яблука. Гребені та шишки у птахів червоного кольору. В них розгалужується велика кількість кровоносних судин.

Для вивчення будови внутрішніх органів птаха розтинаємо труп. Спочатку видаляємо пір'я на шкірі птаха в ділянці шиї і черева по сагітальній лінії та по обидва боки від неї. Щоб пір'я краще виривалося і не розліталося, його змочуємо водою. Труп птаха фіксуємо у спинному положенні. За допомогою секційного ножа або скальпеля робимо розріз шкіри по сагітальній лінії від дзьоба аж до клоаки. Шкіру відпрепаровуємо убік від лінії розрізу. Вивчаємо будову, товщину і еластичність шкіри. Одночасно оглядаємо поверхневі м’язи грудних і черевних стінок. Звертаємо увагу на їх колір та розвиненість.

Для того щоб відкрити грудну порожнину, видаляємо грудну кістку. Відтягнувши задню її частину вгору, робимо бокові поздовжні розрізи секційним ножем та кістковими ножицями. Потім розрізаємо у поздовжньому напрямі черевну стінку і відкриваємо черевну порожнину.

У грудній порожнині оглядаємо серце й легені. Відмічаємо, що серце своєю верхівкою спрямоване до діафрагми. Діафрагма слабкорозвинена і не відділяє повністю грудну порожнину від черевної. Тому верхівка серця заходить у черевну порожнину і утворює ямку на діафрагматичній поверхні печінки.

Легені у птахів порівняно невеликі і заходять у міжреберні простори. Колір їх світло-рожевий. Знаходимо легені і оглядаємо їх. Оглядаємо також повітроносні мішки, які розміщені в грудній і черевній порожнинах. Стінки повітроносних мішків дуже тоненькі, тому слід обережно, досліджувати їх.

У черевній порожнині вивчаємо розміщення її органів. Добре видно шлунок, кишки й печінку. Досліджуємо їх топографію і зовнішню будову, а також очеревину і брижу. Особливу увагу звертаємо на будову шлунка і товстих кишок. Потім витягуємо внутрішні органи птахів назовні. Для видалення серця з грудної порожнини потрібно обережно на відстані від серця перерізати кровоносні судини, які з'єднані з серцем.

При вивченні будови серця визначаємо його форму, величину і консистенцію. Оглядаємо і досліджуємо кровоносні судини, що відходять від серця. Вивчаємо зовнішню будову серця. Для вивчення внутрішньої будови серця робимо два поздовжніх розрізи (з правого і лівого боків) через усе серце. При цьому відкриваються порожнини серця.

Оглядаємо і вивчаємо оболонки стінки серця у птахів. Вони такі самі, як і на серці тварин. При вивченні клапанів серця переконуємося, що між правим передсердям і правим шлуночком замість атріовентрикулярного клапана знаходиться м'язова пластинка, яка й закриває атріовентрикулярний отвір.

У лівому передсерді розміщений двостулковий клапан. Розрізавши початкову частину аорти й легеневої артерії, знаходимо у них півмісяцеві клапани.

Щоб вивчити будову органів дихання робимо сагітальний розпил голови. На поверхні розпилу знаходимо дно ротоглотки, верхню (дихальну) гортань, кільцеподібний і черпакуваті хрящі гортані. Оглядаємо носову порожнину. Знаходимо носові раковини (їх три). Нюхового лабіринту у птахів немає. Потім відпрепаровуємо трахею. Вона розміщена на вентральній поверхні шиї, безпосередньо під шкірою.

У грудній порожнині в ділянці трахеї знаходимо нижню (співучу) гортань, будова якої залежить від виду птаха. У водоплавних птахів є барабан-резонатор.

Розглядають легені, розміщені в грудній порожнині. Легені птахів реберною поверхнею занурюються в міжреберні простори. Тому їх потрібно витягти пінцетом або ручкою скальпеля з міжребер'я. Розрізавши легені вздовж головного бронха, вивчаємо їх внутрішню будову. Внутрішні органи черевної порожнини птаха видаляємо руками. При цьому відпрепаровуємо брижу тупим методом. Внутрішні органи вивчаємо по системах.

Спочатку досліджуємо органи травлення: печінку, шлунок і підшлункову залозу, тонкі й товсті кишки. Визначаємо колір, розмір і консистенцію печінки. Оглядаємо її частки, поверхні, краї. Знаходимо жовчний міхур і жовчні протоки. Оглядаємо ворота печінки. На розрізі досліджуємо печінкові часточки, жовчні ходи і жовчні протоки. Знаходимо залозисту і м'язові частини шлунка та межу між ними.

Промацуванням визначаємо консистенцію і товщину стінок обох камер шлунка птахів. У заглибині між залозистим і м'язовим шлунками знаходимо і вивчаємо селезінку. Вона у птахів округлої форми, темно-червоного кольору.

Внутрішню будову шлунка вивчаємо на розрізі. Секційним ножем і ножицями робимо поздовжній розріз стінки шлунка. Відмічаємо товщину стінок у різних ділянках, а потім, вивчаємо оболонки шлунка. Так, внутрішня слизова оболонка залозистої частини шлунка волога, містить багато шлункових залоз, вкрита циліндричним епітелієм.

Слизова оболонка м'язового шлунка складається з багатошарового плоского епітелію з товстим зроговілим шаром, що утворює кутикулу. Кутикула міцна, жовтого кольору. За її допомогою подрібнюється твердий корм. У м'язовому шлунку знаходимо, крім корму, сторонні предмети (камінці, пісок, шматочки скла тощо), які допомагають перетиранню грубого корму (зерна). Рогову кутикулу скальпелем можна легко зняти, під нею розміщена сполучнотканинна оболонка. На межі між м'язовим і залозистим шлунками слизова оболонка утворює беззалозисту смужку (поясочок) білого кольору. Стінка м'язового шлунка товста через те, що має дуже розвинену оболонку. Оглядаємо товщину м'язової оболонки обох камер шлунка. Зовні шлунок вкритий серозною оболонкою.

При вивченні будови кишок знаходимо тонкі й товсті кишки. Тонкі кишки у птахів такі самі, як і у тварин (дванадцятипала, порожня і клубова). Визначаємо довжину і діаметр цих кишок. У петлях дванадцятипалої кишки розміщена підшлункова залоза. У брижі знаходимо розгалуження кровоносних судин.

Товсті кишки у птахів короткі. До них належать дві сліпі кишки і одна пряма. Сліпі кишки своїми сліпими кінцями спрямовані назад. Між сліпими кишками лежить пряма кишка. Визначаємо їх форму, довжину і розміщення.

Розрізаємо стінку кишок, вивчаємо оболонки. Звертаємо увагу на будову слизової оболонки в різних відділах кишок. У задній частині прямої кишки знаходимо всі три частини клоаки: ректальну, сечову й анальну. Знаходимо місце впадання сечоводів у сечову частину клоаки. Сюди ж відкриваються сім'япроводи самців та яйцепроводи самок. У молодих курей знаходимо фабрицієву сумку, яка розміщена над дорсальною стінкою клоаки. На розрізі розглядаємо анальний сфінктер.