Екстирпація вагітної матки.
Екстирпація, або ампутація, матки (гістеротомія) полягає у видаленні органа звичайно разом з його вмістом – плодами, гноєм після попередньої лапаротомії.
Гістеректомія проводиться для збереження життя тварини при різних патологічних змінах матки (запалення, некроз, розриви її стінки, кровотечі), коли інші заходи допомоги неефективні. У більшості випадків екстирпацію матки доводиться проводити при септичному стані самки, тому прогноз повинен бути обережним. Так, суки й кішки порівняно легко переносять екстирпацію матки, але якщо її вміст інфікований (емфізематозні плоди, піометра) і загальний стан тварини важкий, тоді смертність при гістеректомії може досягати 8–10%. Звичайно матку видаляють із яєчниками. Деякі акушери вважають за доцільне у сук залишати яєчники, щоб уникнути ожиріння. Але іноді це зумовлює небажані наслідки (кістозне переродження яєчників, тривалі слизово-гнійні виділення зі статевої щілини, алопеції, тощо).
Хід операції. Фіксація тварини, знеболювання й оперативний доступ до матки і яєчників такі ж, як і при кесаревому розтині. Після розкриття черевної порожнини витягають матку й розправляють на операційній серветці. Знаходять лівий яєчник й обережно підтягують його. За допомогою голки Дешана проводять шовкову нитку (№ 4–6) через тканину широкої маткової зв'язки й перев'язують всю її краніальну частину (яєчникові брижі з яєчниковими артерією й веною, які містяться в її товщі), розташовуючи лігатури як можна ближче до хребта, на відстані не менше 1–1,5 см від яєчника. Для більш надійного гемостазу на брижі яєчника накладають ще одну лігатуру дещо вище першої. Іншу частину широкої маткової зв'язки (маточну брижу) послідовно перев'язують (кетгут № 2–3) у двох місцях уздовж матки (проксимальніше маткової артерії і вени) так, щоб між лігатурами не залишалося вільної, незахопленої тканини. Потім знаходять інший яєчник, накладають таким же способом лігатури на брижі яєчника й матки. Після цього перев'язують артерії й вени по обидва боки в ділянці шийки матки. На верхівки рогів матки й оминаючи судини накладають зажими або лігатури. Розсікають ножицями тканини бриж, відокремлюючи яєчники й роги матки від утримуючих їх зв'язок. Видаляти матку краще повністю, але для цього необхідно перевірити наявність у порожнині тіла й шийки матки плода (плодів) й плодових оболонок. Потім на шийку матки або краніальну частину піхви накладають лігатуру (шовк № 4–6), а відступивши на 2–4 см краніальніше від кишкового затискача або іншої лігатури, між якими перерізують тканини, попередньо захистивши черевну порожнину серветкою. У куксі шийки матки або піхви вирізують вигнутими ножицями уражену тканину слизової оболонки й припікають 5%-вим спиртовим розчином йоду. Кінець кукси можна вкрити залишком маткової брижі, фіксуючи останню кетгутовою ниткою до тіла кукси. Опускають куксу в черевну порожнину, уводять антибіотики, розчинені в 0,5%-м розчині новокаїну (2–10 мл) і зашивають рану черевної стінки, як при кесаревому розтині.
Післяопераційний догляд і лікування. Тварині надають спокій, вітамінізований корм, внутрішньом'язово вводять антибіотики, при важкому загальному стані – внутрішньовенно розчини Глюкоамінокислот, ізотонічний розчин натрію хлориду, Рінгера, проводять симптоматичну терапію.