ЕПІЗООТОЛОГІЧНЕ ОБСТЕЖЕННЯ ГОСПОДАРСТВА ТА МЕТОДИКА СКЛАДАННЯ АКТА
Сума знань із мікробіології, вірусології, імунології, мікології та інших наук дає можливість лікарю ветеринарної медицини сформувати уявлення про епізоотичну ситуацію, передбачити шляхи й тенденцію подальшого розвитку епізоотії, вірно скласти епізоотологічний прогноз і на цій основі підвищити ефективність профілактичних і протиепізоотичних заходів, які передбачають виявлення, знищення або знешкодження джерела збудника інфекції, ліквідацію або ослаблення фактора передачі, підвищення стійкості організму тварин, що знаходяться під загрозою зараження.
Оскільки вся система заходів є дуже складною, різноманітною і диференційованою для різних інфекційних захворювань, то для проведення найбільш ефективних заходів щодо ліквідації вогнища інфекції, подальшого використання й узагальнення досвіду в галузі протиепізоотичної роботи кожний спалах повинен бути детально вивчений як у напрямі епізоотологічного стану вогнища інфекції, так і з'ясування епізоотичної обстановки загалом.
З цією метою і проводиться епізоотологічне обстеження господарств, яке, за даними І. А. Бакулова, А. А. Глушкова, Я. Б. Нуйкіна (1984), і являє собою сукупність прийомів і способів, що застосовуються для вивчення різних сторін епізоотичного процесу – закономірностей виникнення, поширення, і особливостей прояву інфекційних хвороб тварин у різноманітних умовах і на різних територіях, а також для оцінки ефективності профілактичних і оздоровчих заходів, що проводяться.
Основною ланкою епізоотологічного обстеження є з'ясування природи епізоотичного вогнища. Тому, що вміння оперативно і правильно орієнтуватись у складній епізоотичній обстановці, проведення термінових і ефективних заходів з профілактики й ліквідації хвороби (епізоотії) можливе – коли будуть відомі рушійні сили епізоотичного процесу, які проявляються в даних конкретних умовах. Воно має велике значення в діагностиці інфекційних захворювань, організації планування протиепізоотичних заходів і здійсненні ветеринарно-санітарних і організаційно-господарських заходів боротьби з інфекційними захворюваннями.
Акт епізоотологічного обстеження господарства (ферми) складають на основі повного епізоотологічного обстеження. Його пишуть у довільній формі, але з дотриманням послідовності викладу результатів обстеження, згідно з наведеною нижче схемою, яка, безумовно, не є догмою й у певних, конкретних умовах деякі питання, що не мають особливої ваги, в акті можуть не висвітлюватися, й навпаки, важливі, але невраховані схемою – необхідно включити до акта.
СХЕМА ПОВНОГО ЕПІЗООТОЛОГІЧНОГО ОБСТЕЖЕННЯ ГОСПОДАРСТВА
Повне епізоотологічне обстеження господарства проводять за такою схемою (зразок):
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
Загальна характеристика господарства (Пункту)
1. Найменування господарства й час його організації.
2. Його розташування – область, район, сільрада, поштова адреса.
3. Дата обстеження й склад комісії.
4. Напрям господарства (племінне, товарне), спеціалізація (молочне, м'ясне, хутрове й ін.) та основні виробничі показники з тваринництва (надій молока, приріст живої маси, плодючість і ін.).
5. Топографічні й ґрунтово-кліматичні особливості місцевості:
¾ зона розташування (степ, лісостеп, ліс);
¾ рельєф (низовина, піднесеність, пересічна місцевість);
¾ ґрунт (чорнозем, глина, пісок і т. д.);
¾ середня температура даної місцевості в різні пори року (весна, літо, осінь, зима);
¾ періоди року з найбільшою кількістю атмосферних осадів, переважаючий напрямок вітру.
6. Навколишні господарства, населені пункти й підприємства, їх стисла характеристика (тваринницькі господарства, шкірзаводи, заводи з виготовлення м’ясо-кісткового борошна, утильустановки і т. д.) і благополуччя з інфекційних захворювань (коли оголошені неблагополучними або накладено карантин). Зв'язок конкретного господарства з неблагополучним пунктом.
7. Розташування прилеглих доріг, базарів, звалищ, скотомогильників і інших неблагополучних в епізоотичному відношенні місць і відстань до них.
8. Наявність тварин та птиці на день обстеження по видах і вікових групах, породи, вік, стать, вгодованість, їх походження (доморослі або де куплені, коли), характер використання;
9. Наявність тварин та птиці у приватних господарствах громадян.
10.Порядок утримання тварин різних видів і вікових груп.
11.Тваринницькі приміщення:
¾ характер споруд: типові, пристосовані (кам'яні, цегляні, залізобетонні, дерев'яні і т. д.);
¾ характеристика підлог, годівниць, проходів, підстилки;
¾ температурний режим приміщень (середня добова температура і її коливання);
¾ вентиляція (природна, штучна);
¾ світлова площа;
¾ відносна вологість, загазованість (аміак, сірководень, вуглекислота, і т. д.);
¾ мікробне забруднення (кількість мікроорганізмів в 1 м3 повітря);
¾ наявність у приміщеннях або на території господарства сторонніх осіб, бродячих собак, бездомних кішок, гризунів, членистоногих і боротьба з ними;
¾ контакти з дикими тваринами та птицею.
12.Утримання тварин:
¾ стійлове індивідуальне, стійлове спільне, пасовищне, табірне;
¾ наявність моціону, норми навантаження.
13.Водопій:
¾ джерела водопостачання: річка, струмок, озеро, ставок, шахтний чи артезіанський колодязь;
¾ способи напування: автонапувалки, жолоби, корита;
¾ температура, якість води;
¾ санітарний стан джерел у період стійлового чи пасовищного утримання.
14.Годівля та забезпеченість кормами:
¾ способи транспортування, роздача кормів та згодовування (попередня підготовка корму – подрібнення, запарювання чи випасання тварин);
¾ часи годівлі;
¾ раціон, його повноцінність (білкове відношення, наявність вітамінів, мінеральних речовин);
¾ походження кормів, їх якість;
¾ лікарська оцінка раціону (виходячи з гематологічних та інших показників);
¾ умови зберігання кормів у господарстві (доступ людей, тварин, гризунів, токсикологічні показники);
¾ благополуччя по заразних хворобах місць заготівлі кормів.
15.Пасовища:
¾ характер пасовищ: луки суходільні, заливні, лісові, на полях;
¾ віддаленість пасовищ від населених пунктів, їх ветеринарно-санітарний і епізоотичний стан;
¾ використання пасовищ у минулому: які тварини випасалися, наявність диких і хижих тварин, гризунів;
¾ які кровосисні комахи зустрічаються на пасовищі, час інтенсивності їх льоту.
16.Порядок комплектування господарства тваринами, зв'язок з іншими господарствами і населеними пунктами та їх благополуччя щодо інфекційних захворювань.
17.Рух тварин у стаді і в господарстві за останні 2-3 роки:
¾ яка і звідки надійшла в господарство худоба, сирі тваринні продукти і корми тваринного походження?
¾ яких досліджень зазнавала ця худоба і якій санітарній обробці підлягали сирі тваринні продукти і корми, що завезені в господарство?
18.Укомплектованість ферми обслуговуючим персоналом і забезпеченість його спецодягом і взуттям. Стан здоров'я працівників (дата останнього медогляду).
19.Кількість і кваліфікація зооветеринарних фахівців.
Характеристика ветеринарно-санітарного стану господарства
1. Чи огороджена ферма?
2. Наявність і стан ветеринарно-санітарних об’єктів: ветеринарних лікарень, пунктів, аптек, лабораторій, діагностичних кабінетів, ізолятора для хворих тварин, приміщень для профілактичного карантинування, ветсанпропускника, дезбар'єрів, пароформалінової камери, дезкилимків і ін.
3. Способи очищення приміщень і території, прибирання гною, його зберігання, знезараження й використання.
4. Дезінфекція, дезінсекція та дератизація, терміни їх проведення. Методи проведення та способи застосування препаратів, їх характеристика.
5. Прибирання й способи знезараження трупів тварин: наявність місця розтину трупів та транспорту для їх вивезення.
6. Місця забою і вимушеного забою тварин, склади, холодильні камери й ін.
7. Ветеринарно-санітарна обробка інфікованої території й приміщень.
8. Рівень ветеринарного обслуговування, забезпеченість ветеринарним майном, медикаментами.
9. Наявність і стан документів ветеринарного обліку й звітності: акти, журнал для реєстрації хворих тварин, журнал для запису протиепізоотичних заходів; звіт про заразні захворювання тварин, протиепізоотичні заходи, незаразні захворювання тварин, ветеринарно-санітарний нагляд на забійних пунктах; результати санітарного обстеження тваринників, наявність документів санепідемстанції й ін.
СПЕЦІАЛЬНА ЧАСТИНА
Характеристика епізоотичного стану
1. Епізоотичний стан господарства в минулому (за останні роки) та на день обстеження.
2. Епізоотичний стан господарств-постачальників або господарств і пунктів, із якими підтримувалися господарські зв'язки. У великих спеціалізованих господарствах з'ясовують умови й швидкість комплектування, вік тварин, яких привезли, умови транспортування, кількість господарств-постачальників, антистресові та інші обробки тварин у цих господарствах і на комплексах.
3. Наявність плану протиепізоотичних заходів і його фактичне виконання (діагностичні дослідження тварин і їх результати, методи діагностики, терміни проведення вакцинацій і інших профілактичних обробок тварин, їх результати).
4. Захворювання й загибель худоби у приватному секторі.
5. Підстави для встановлення діагнозу:
¾ епізоотологічні дані;
¾ клінічне дослідження;
¾ бактеріо-, вірусо-, міко - чи токсикологічне дослідження;
¾ біологічне (зараження);
¾ патологоанатомічне й гістологічне;
¾ алергічне;
¾ серологічне;
¾ гематологічне дослідження;
¾ остаточний діагноз.
При проведенні опису спалаху захворювання зазначають:
¾ дату появи перших випадків захворювання;
¾ вид, стать і вік хворих тварин;
¾ ким, коли, і на підставі яких даних поставлено попередній або ж остаточний діагноз;
¾ джерела збудника інфекції й шляхи його поширення в межах господарства, пункту, району, якщо їх установлено;
¾ умови зовнішнього середовища, що сприяють виникненню й розвитку спалаху хвороби;
¾ кількість хворих, загиблих, вимушено забитих або знищених тварин по днях;
¾ інтенсивність перебігу епізоотії у часі (складання графіка захворюваності, смертності й одужань);
¾ важкість епізоотії, що визначається летальністю;
¾ клінічні ознаки хвороби і патологоанатомічні зміни;
¾ характер епізоотії за перебігом і форми клінічного прояву хвороби;
¾ наявність захворювання серед людей.
Характеристика протиепізоотичних заходів
У цьому розділі дотримуються такої послідовності:
- дата оголошення господарства (пункту) неблагополучним, накладання обмеження або карантину;
- ізоляція хворих і підозрілих у захворюванні тварин;
- застосування специфічних або неспецифічних засобів лікування, симптоматична терапія (коротка характеристика цих засобів);
- вимушена вакцинація сприйнятливих тварин (повнота обхвату, дата й техніка проведення імунізації);
- поточна дезінфекція (вид дезінфектанту й спосіб його застосування);
- спосіб утилізації трупів;
- знешкодження гною і залишків корму;
- умови проведення вимушеного забою й спосіб знезараження продуктів забою;
- дата останнього випадку одужання (загибелі) тварин;
- повнота та якість виконання організаційно-господарських і ветеринарно-санітарних заходів відповідно до плану ліквідації інфекції, розроблених на підставі діючої інструкції про заходи боротьби з певним захворюванням і урахуванням місцевих особливостей господарства;
- ветеринарно-просвітницька робота;
- повнота проведення закріплювальних заходів і дата оголошення господарства (пункту) благополучним та зняття обмеження чи карантину;
- облік ефективності заходів, що проводяться на різних стадіях перебігу епізоотичного процесу, в тому числі щеплення й терапії хворих тварин;
- охорона здоров'я людей.
ВИСНОВКИ Й ПРОПОЗИЦІЇ
У висновках стисло викладаються результати обстеження, в яких зазначають правильність і своєчасність постановки діагнозу, причини виникнення спалаху інфекції (передбачувані або точно встановлені джерела збудника інфекції, способи передачі й шляхи поширення збудника хвороби), її особливості; проводиться оцінка ефективності протиепізоотичних заходів (засобів активної й пасивної імунізації, медикаментозних, профілактичних і лікувальних засобів, дезінфекції й ін.); характеризується відповідність умов годівлі, утримання й догляду за тваринами вимогам, що пред'являються.
У пропозиціях пропонують додаткові протиепізоотичні заходи, які витікають із результатів епізоотологічного обстеження і спрямовані на усунення недоліків з означенням термінів їх виконання і відповідальних осіб.
Правильно й ретельно проведене епізоотологічне обстеження дозволяє швидко й ефективно встановити шляхи й умови занесення захворювання в господарство, шляхи його поширення, фактори, що сприяють розвитку хвороби і намітити ефективні заходи боротьби з нею.
Узагальнені результати епізоотологічного обстеження використовують для виявлення характерних особливостей епізоотичного процесу при кожній інфекційній хворобі, для розробки й удосконалення профілактики й заходів боротьби з ними.
Закономірності й умови розвитку епізоотичного процесу беруть до уваги також при епізоотологічному обстеженні благополучних господарств і пунктів із метою з'ясування можливих шляхів занесення й способів поширення при загрозі того або іншого інфекційного захворювання.
МЕТОДИКА СКЛАДАННЯ АКТА ЕПІЗООТОЛОГІЧНОГО ОБСТЕЖЕННЯ ГОСПОДАРСТВА
Під час обстеження, фахівці звертають увагу на такі основні питання: загальну характеристику тваринницького господарства; відомості про тварин; стан тваринницьких приміщень; умови утримання й годівлі тварин; наявність кровосисних комах, гризунів, кліщів; стан пасовищ; водопій тварин; порядок комплектування господарства тваринами; епізоотичний та ветеринарно-санітарний стан господарства; благополуччя щодо інфекційних захворювань тварин сусідніх господарств і населених пунктів; епізоотичний та ветеринарно-санітарний стан різних ветеринарних об'єктів, розташованих навколо тваринницького господарства; можливий контакт тварин з дикими тваринами та ін.
Результати епізоотологічного обстеження тваринницького господарства оформляють відповідним актом у трьох примірниках. Один із них залишається в господарстві, а інші зберігаються у справах ветеринарної установи, представник якої проводив епізоотологічне обстеження.