Запалення присінка піхви (вестибуліт) та піхви (вагініт або кольпіт) (Vulvitis, Vestibulitis Et Vaginalitis).

Етіологія. Виникають при потраплянні мікрофлори та пошкодженні слизової оболонки під час осіменіння, ускладнені травм і ран, а також при запаленні. Запальний процес може розвиватись після хімічного опіку слизових оболонок, при неправильному призначенні деяких лікарських речовин для промивання піхви.

Може бути серозне, катаральне, гнійне, фібринозне та іншої форми запалення. Загальний стан тварини задовільний. Можна спостерігати частий потяг до сечовиділення і дефекації, після чого тварина тривалий час стоїть, згорбивши спину, озирається назад, а інколи, опираючись на якийсь твердий предмет робить рухи крупом.

Діагностичне дослідження при вестибуловагініті краще проводити після виконання низької сакральної анестезії.

Ознаки. При серозному і катаральному запаленнях спостерігаються гіперемія та набряк слизової оболонки присінка піхви і піхви на бокових і нижніх стінках, крововиливи різної форми. Потім з'являється ексудат у нижній частині статевих губ і на хвості. При гнійному і фібринозному запаленні процес ускладнюється і загальний стан тварини погіршується. Із статевої щілини виділяється багато гнійного ексудату, підвищується температура тіла, тварина перебуває у пригніченому стані, а після дефекації і сечовиділення стогне. Іноді запалення ускладнюється бартолінітом та кістою бартолінових залоз, що виступають у просвіт піхви, а також гартнеритом.

Лікування. Основною метою лікування гінекологічних захворювань є збереження життя та продуктивності хворої тварини і відновлення її плодючості. У даному випадку досягти цього можна, ліквідувавши запальний процес і не допустивши рубцевих стягувань. Тому лікувальні процедури при вестибуло-вагініті краще проводити на фоні низької сакральної анестезії. Шкіру вульви, промежини і корінь хвоста обмивають розчинами калію перманганату 1:2000, етакридину лактату 1:1000, фурациліну 1:5000 чи перекису водню. Призначають також 10% розчин таніну, 1–2%-вий розчин протарголу. Найкраще для цього використовувати спеціальний зрошувач або пластикову пляшку об’ємом 1–2 л, у кришечці якої зроблені 20-30 дрібних отворів. Рани у ділянці вульви змазують настойкою йоду, йодосолу, емульсією синтоміцину чи стрептоциду. Перед проведенням лікування або операцій у ділянці вульви можна використовувати антисептичний аерозольний препарат септонекс. У кобил при розривах промежини або статевих губ накладають шви.

Ексудат з поверхні слизової присінка піхви і піхви при лікуванні гострого вагініту видаляють шляхом промивання названими вище теплими розчинами антисептиків, в'яжучих або гіпотонічним соле-содовим розчином (10 г натрію хлориду і 20 г натрію гідрокарбонату на 1 л прокип'яченої води). Для зрошення витрачають 0,5–1 л рідини. При гнійно-некротичному або флегмонозному вестибуловагініті зрошення проводять 5% розчином іхтіолу, використовуючи товстостінну гумову трубку (сифон) діаметром 1–1,5 см і довжиною 80–100 см з лійкою. Прокип'ячений сифон змазують іхтіоловою маззю, вставляють у піхву і просувають по верхній стінці до упору в склепіння піхви. До вільного кінця сифона приєднують лійку і повільно вливають розчин. Через 3–5 хвилин рідину зливають, опустивши кінець сифона вниз. Лікування тварин з гострими вестибуловагінітом буде набагато ефективнішим при застосуванні блокади тазового нервового сплетіння за методом Ноздрачова чи Ісаєва або паранефральної блокади за Морозом чи Сенькіним.

При лікуванні підгострих і хронічних процесів використання гіпотонічних водних розчинів недоцільне. Вони викликають гідратацію і мацерацію тканин у зоні запалення, що погіршує перебіг запального процесу. Показано застосування для промивання гарячих (43–45°С) гіпертонічних розчинів, таких як 5% розчин натрію хлориду, концентрований содо-сольовий розчин, що містить по 2% соди і кухонної солі, а для змазування — рідких протимікробних емульсій і мазей, які наносять на слизові оболонки присінка піхви і піхви (лінімент синтоміцину, стрептоциду, суспензія супротез, мазь Вишневського, Конькова, лоринден С). При вестибуловагініті мікозного походження — клотримазол, ністатин, мікосептин. Великим тваринам рідку лікарську форму (перераховані мазі і емульсії або за рекомендацією Логвінова 10% розчин соку цибулі чи часнику самостійно або у суміші з 30% розчином іхтіолу) вводять у об'ємі 30–50 мл у вигляді ватно-марлевого тампона (губки), які перев'язують навхрест шовковою ниткою і вводять у передню частину піхви за допомогою довгого пінцета або корнцанга через піхвове дзеркало. Тампон залишають на 12–24 години, після чого виймають за кінчик нитки, що виступає на зовні. Для введення лікарських речовин у піхву використовують прилад для осіменіння свиней ПОС-5, кружку Есмарха, спринцівку, а також полістиролову піпетку для штучного осіменіння у комбінації з шприцом Жане з'єднаним з нею гумовою трубкою або 20-ти грамовим шприцом, з’єднаним до неї через перехідну муфту - трубочку. Вказівним і великим пальцями лівої руки розкривають статеві губи і просувають кінець піпетки по верхній стінці піхви на глибину 20–30 см до упору у верхнє склепіння піхви, приєднують шприц і повільно витягують піпетку, вводять його вміст у піхву і присінок. При гнійно-некротичному вагініті проводять загальну антибіотикотерапію. Тривалість курсу лікування становить 5–10 діб.

Перехворювання тварин хронічним встибуловагінітом призводить до створення для сперміїв у порожнині піхви згубного кислого середовища. Ось чому навіть після того, як клінічні ознаки захворювання зникли, перед осіменінням треба зросити піхву і піхвову частину шийки матки 1–2% розчином натрію гідрокарбонату або глюкозосодовим розчином (глюкози—15 г, соди 5 г води — 500 мл), температура яких становить 42–430 С.