Міометрит (Myometritis) – Запалення м’язової оболонки матки. За характером перебігу розрізняють гострий і хронічний міометрит.

Етіологія. Як самостійне захворювання міометрит спостерігається дуже рідко і обумовлюється проникненням мікрофлори гематогенним і лімфо генним шляхом. Часто міометрит виникає при розповсюдженні запального процесу із слизової оболонки при важких формах ендометриту, рідко із серозної оболонки. Інколи причиною міометриту є не вміла акушерська допомога (травма слизової і м’язової оболонок при рододопомозі).

Патогенез. За гострого перебігу на фоні ознак ендометриту проходить інфільтрація запальним ексудатом міжм’язових сполучнотканинних прошарків і м’язових волокон. Сполучнотканинні елементи гіперплазуються і розростаючись частково защемлюють м’язову оболонку. М’язові волокна піддаються дегенеративним змінам, перероджуються.

Нерівномірне заміщення м’язової тканини сполучною приводить до потовщення окремих участків, стінка матки набуває бугристості, окремі її місця стають дуже щільними і кам’яними.

У деяких участках міометрію формуються абсцеси, які інкапсулюються і тим самим обумовлюють розвиток перитоніту та загибель тварини.

Інколи запальний процес поширюється на серозну оболонку та інші тканини і органи. Розвивається пери-, параметрит, перицистит, оваріїт й перитоніт.

Ознаки. Спостерігається комплекс ознак гострого або хронічного ендометриту.

При ректальному дослідженні під час загострення хвороби відмічається значна болючість матки, потовщення окремих участків її стінок. Роги матки звисають за край лонних кісток в черевну порожнину.

Прогноз При міометриті зазвичай обережний, а нерідко не сприятливий.

Лікування. За гострого перебігу застосовують комплексну терапію, яку рекомендують при ендометритах.