Методика гінекологічного дослідження
Діагностика хвороб статевих органів здійснюється шляхом ретельного клініко-гінекологічного дослідження тварин з урахуванням даних анамнезу. У разі необхідності проводять спеціальні лабораторні дослідження.
При Зборі анамнестичних даних з’ясовують вік тварини, умови годівлі і утримання у сухостійний період і після родів, дату родів (чи аборту), характер їх перебігу, чи надавалась тварині акушерська допомога, чи була затримка плоду, де і в яких умовах проходили роди, санітарний стан пологового відділення, коли і які ознаки захворювання відмічали, чи лікували тварину, і яке лікування було призначене, характер прояву статевої циклічності, кількість осіменінь та дата останнього.
Після збору анамнезу проводять загальне клінічне та спеціальне гінекологічне дослідження. При цьому враховують вгодованість і загальний стан тварини, стан волосяного покриву і шкіри, вимірюють температуру тіла, частоту пульсу і дихання, кількість скорочень рубця. При наявності показань більш детально досліджують стан серцево-судинної системи, органів дихання і травлення.
Потім приступають до гінекологічного дослідження, яке складається з огляду зовнішніх статевих органів і внутрішнього вагінального і ректального досліджень.
При Зовнішньому огляді визначають загальну конфігурацію крупу, стан зв’язок, вульви, кореня хвоста і промежини, звертають увагу на наявність і характер виділень з вульви ексудату або лусочок на корені хвоста і в ділянці сідничних бугрів.
Внутрішнє дослідження проводиться у разових поліетиленових або гумових гінекологічних рукавичках. Спочатку пальцями лівої або правої руки розкривають вульву і оглядають слизову оболонку присінка піхви. При цьому визначають її колір, звертають увагу на наявність слизу, або ексудату, крововиливів, виразок, вузликового або міхурцевого висипу. Після цього за допомогою стерильного піхвового дзеркала, зволоженого стерильним фізіологічним розчином або вазеліном, проводять піхвове дослідження.
Зовнішні статеві органи обмивають теплою водою, протирають ватним тампоном, змоченим розчином фурациліну 1:5000 або калію перманганату 1:2000. При введені дзеркала звертають увагу на реакцію і поведінку тварини, потім ретельно оглядають та визначають стан слизової оболонки піхви, зовнішнього війстя шийки матки, цервікального каналу, реєструють наявність і характер виділень з нього.
У здорової тварини слизова оболонка піхви і присінка піхви рожевого або світло-рожевого кольору, блискуча, волога, вкрита прозорим, рідким та блискучим слизом. Зовнішнє війстя шийки матки має форму соска або розетки. Канал шийки матки звичайно закритий (крім стадії збудження й статевого циклу, коли з цервікального каналу рясно виділяється прозорий слиз). При розвитку запального процесу піхвова частина шийки матки збільшена, набрякла, червоного кольору, складки її потовщені, цервікальний канал напіввідкритий і з нього виділяється ексудат. Вважається, що канал шийки матки напіввідкритий, якщо у нього вільно входить піпетка для осіменіння.
Після піхвового дослідження проводять ректальну пальпацію, визначаючи при цьому розміщення, розмір, консистенцію, тонус шийки, тіла і рогів матки, а також стан яйцепроводів і яєчників.
У нормі статеві органи корів розміщуються у тазовій порожнині або іноді роги матки звисають за лобкове зрощення в черевну порожнину, рухливі, безболісні. Шийка матки прощупується у вигляді щільного валика циліндричної форми діаметром 3–4 см, роги матки симетричні, пружно-еластичної консистенції, при прогладжуванні добре скорочуються, набувають напівкулястої форми і повністю захоплюються рукою. Яєчники мають овальну або круглясту форму, пружно-еластичну консистенцію; розміри їх залежать від віку і фізіологічного стану тварини. Як правило у яєчниках виявляють фолікули різної величини (1–1,5 см) у вигляді міхурців або жовті тіла різного розміру і консистенції. Часто жовте тіло має щільну консистенцію, а яєчники мають гладку поверхню. Яйцепроводи не прощупуються.