Ефективність технологічних прийомів вирощування нутрій

Способи утримання нутрій. Ефективність виробництва продукції нутріївництва в значній мірі залежить від обраної системи та способу утримання звірів, яка повинна забезпечувати оптимальні біологічні, технічні й організаційні умови для одержання в найбільшій кількості й у відповідні строки високоякісної продукції при незначних затратах і високій продуктивності праці [104].

На початку минулого століття світовий попит на хутро спонукав підприємців зайнятися розведенням нутрій. При цьому практикувалось вільне утримання, при якому звірі постійно знаходились на волі, розмножувались, та після досягнення ними необхідних розмірів їх віддавали на реалізацію [17, 18, 31, 208].

Пізніше, з метою захисту тварин від хижаків та підвищення їх збереженості, водоймища, заселені нутріями, почали огороджувати, робити на берегах схованки, ставити годівниці. Були спроби організовувати нутріївницькі ферми [30].

У 30-40 роках минулого століття основна увага приділялась вільному утриманню звіра по болотах та озерах [16]. Але нутрії не здатні робити собі теплі гнізда, не можуть плавати та орієнтуватись під кригою як це роблять річкові бобри та ондатри, тому спостерігалась їх масова загибель від морозу, голоду та хижаків [32].

Тому у зонах з помірним холодним кліматом почали використовувати комбіноване утримання тварин, яке передбачало їх розведення у клітках з вільним випасом у тростинникових водоймищах у літньо-осінній період [63].

Вибір системи утримання тварин пов’язаний з інтенсифікацією виробництва. Перехід вітчизняного звірівництва на промислову основу сприяло переходу на клітковий спосіб утримання нутрій [75].

Багато авторів [89, 243] вказують на те, що кліткове утримання нутрій є найбільш економічним, має технологічні та санітарно-гігієнічні переваги.

В нутріївництві існує декілька систем кліткового утримання звірів: з басейнами або без басейнів для купання; у зовнішніх бетонованих клітках або сітчастих вигулах з будиночками; у відкритих неопалювальних шедах; у закритих опалювальних приміщеннях [192].

У природних умовах життя нутрій пов’язане з водоймищами, тому у перші роки розвитку галузі їх утримували у клітках з басейнами для купання. Така технологія застосовувалась ще у 1980-1990 рр. минулого століття в аматорських нутріївницьких господарствах, господарствах споживчої кооперації та в звірогосподарствах. У великих звірогосподарствах - «Караязський» (Азербайджан), «Акналицький» (Вірменія) поголів’я розташовувалось у бетонованих клітках або у загонах з басейнами для купання ємкістю від 50 до 150 л [6].

У вітчизняній та зарубіжній літературі наводиться опис різноманітних конструкцій кліток та обладнання для утримання нутрій у спорудах з водними басейнами та при безводному утриманні [155, 188, 189, 229].

Так, Зайцев О. Г. пропонує побудову шедів для утримання нутрій. Вздовж шеду передбачено центральний прохід, по боках якого розміщені клітки, які складаються з будиночку, вигулу та басейну [69, 70]. Загони для молодняку нутрій розміщують паралельними рядами (10-15 рядів). У кожному загоні з однієї сторони розміщують будиночок, а з протилежної – басейн. Середня частина лишається під вигул.

Вдале рішення побудови ферми для утримання нутрій було запропоноване Івановим В. Н [52]. З обох боків центрального проходу сараю під стінами встановлено клітки-ларі з перегородками, які розділяють клітку на гніздову зону та зону годівлі. З кожної клітини у стіні зроблено лаз на вигульний майданчик, який огороджено сіткою та обладнано ванною для купання звірів у літній період.

Знаходять застосування стаціонарні наземні клітки для утримання нутрій [33, 207]. При цьому будиночки роблять з цегли, підлога кліток, вигулів та огородження басейнів - з бетону. Воду у басейні замінюють в міру забруднення. Не дивлячись на високу міцність та довговічність цих будов, вони мають ряд недоліків. Головний з них - це низькі теплотехнічні якості огороджувальних конструкцій. У зв’язку з цим взимку у будиночках неможливо підтримувати оптимальну температуру, часто спостерігається відморожування хвостів та кінцівок у нутрій. Така система утримання тварин недосконала також і в технологічному плані, так як усі операції з обслуговування поголів’я, прибирання вигулів та басейнів виконуються вручну.

В звірогосподарствах «Северинський» Краснодарського краю та «Багаєвський» Ростовської області у клітках з басейнами утримують забійних звірів, а вагітні, лактуючі самки та підсосний молодняк розташовані у сітчастих вольєрах з будиночками та напувалками-ваннами ємкістю від 1 до 4 л. У зимовий період будиночки утеплюють соломою, сіном та іншими матеріалами. Та навіть ці заходи не завжди допомагають. При щенінні, в холодну пору року, спостерігається значний відхід щенят внаслідок переохолодження, відморожування хвоста та кінцівок [103].

Із самого початку промислового використання нутрій, як джерела отримання цінного хутра та дієтичного м’яса, найбільш дискусійним у науці та на практиці лишалось питання про доцільність водного та безводного (без басейнів) утримання дорослих тварин та молодняку [50, 80, 153, 218].

Тривалий час вважалось, що утримувати нутрій у клітках без басейнів не можливо, так як при цьому знижується якість хутра. При утриманні нутрій влітку та восени у клітках без басейнів та забої їх у 9-10 місячному віці якість хутра знижувалась на 20-30 % за рахунок збільшення дефектів, головним чином, через зваляність волосу [140, 141, 212].

Однак, в останні роки стає все більше прибічників «безводного» утримання нутрій. Дослідження зарубіжних вчених довели, що при утриманні у сітчастих вигулах без басейнів нутрії мають добрий розвиток і хутро високої якості [261]. Автори не встановили ніяких відмінностей у розвитку волосу у порівняні з контролем. Вони вважають, що зваляність волосу виникає, в основному, через забруднення води, недоліків у харчуванні, спадковості, а не через недостатню кількість води для купання звірів. На їхню думку, утримання нутрій на сітчастій підлозі без води для купання більш вигідне за утримання у бетонованих клітках з басейнами. При цьому тварини мають більш чистий волос, тому що не контактують з екскрементами та брудною водою. Відсутність можливості плавати не впливає негативно на ріст, розвиток та розмноження нутрій [262, 264].

У вітчизняній літературі також є багато робіт, які свідчать про можливість вдалого розведення нутрій у сітчастих вигулах без басейнів [21, 185, 195, 231]. Таке утримання не впливає на стан нутрій та їх продуктивність. Спаровування, вагітність та лактація у звірів проходили добре, молодняк інтенсивно ріс та розвивався, дефект зваляності волосу не спостерігався.

При «безводному» утриманні різко зменшуються витрати води, знижуються витрати на годівлю та утримання звірів [25, 26, 27].

Ряд науковців та практиків [83, 177, 219, 237] рекомендують для великих нутріївницьких ферм безводне (без басейнів) утримання на гранульованих кормах.

У той самий час інші дослідники вважають неможливим безводне утримання нутрій [180, 181].

У літературі є окремі згадки про альтернативні системи утримання нутрій, тобто проміжний варіант між водним та безводним [117, 232]. Автори наводять позитивні результати з якості отриманих шкурок від нутрій, яких вирощували у 2-3-х ярусних клітках, при зволоженні волосяного покрову за допомогою тонко струминних розпилювачів, пояснюючи позитивний ефект сприятливою дією температурно-вологісного стану мікроклімату приміщення.

Н. І. Фірсова, В. А. Волколупова та В. А. Пінчук вказують про можливість обладнання душем клітки-вигулу для утримання нутрій [207].

Чисельний літературний матеріал з питань систем утримання нутрій, обладнання приміщень, конструкцій кліток, вигулів, басейнів не визначає чіткого перспективного напряму. Як і раніше, лишається відкритим питання - як найкраще утримувати тварин: з басейном чи без нього?

На даний момент у практиці використовують обидві системи утримання, але якщо взяти до уваги, що при безводному клітковому утриманні витрати води за нормами становлять 7 л за добу на голову, а при водному (з басейном) - 235 л, що у 33,5 разів більше, то в умовах збільшення дефіциту води таке утримання стає дедалі більш недоцільним [89].

У країнах колишнього СРСР та за кордоном з успіхом застосовують утримання нутрій в сітчастих вигулах. Але при цьому на вулиці або у неопалювальних приміщеннях сітчасті вигули використовують у поєднанні з будиночками, підстилкою та з ваннами - коритом або басейном. У таких клітках обслуговування нутрій трудомістке. Навіть на півдні України взимку виникає необхідність перенесення клітки та звірів до теплого приміщення, збільшення та часто зміни підстилки. Це ускладнює обслуговування та значно збільшує витрати праці.

Для розведення нутрій у Центральній зоні України застосовують неопалювальні закриті приміщення, у яких використовуються утеплені клітки з будиночками і ваннами, які майже не відрізняються від споруд, що застосовуються при відкритій системі утримання [82, 84].

З 1970 року у нутріївництві почали застосовувати систему утримання звірів у закритих приміщеннях з опаленням. Закриті приміщення та технологічне обладнання ферм розраховані на цілорічне утримання усього стада нутрій у сітчастих вигулах без будиночків, підстилки та басейнів [217, 230, 242].

При розробці інтенсивної технології нутріївництва у звірогосподарствах «Майський» Кабардино-Балкарії, «Судиславський» Костромської області, «Крестовський» Московської області, «Северинський» Краснодарського краю, «Восточний» Татарстану, «Багаєвське» Ростовської області, ПП «Гора» Харківської області, ПП «Щербак» Донецької області була прийнята найбільш прогресивна система утримання нутрій - в закритих приміщеннях без басейнів для купання (з автонапувалками) [91, 191, 235].

При розробці інтенсивної технології нутріївництва у звірогосподарстві «Майський» використовують виготовлені з металоконструкцій закриті опалювальні приміщення.

Інтенсивна система утримання звірів у закритих приміщеннях з опаленням передбачає ефективне використання виробничої площі, скорочення фронту обслуговування тварин та економні витрати пального. Все це залежить від типу кліток чи вигулів та щільності утримання у них звірів [190].

У нутріївництві у закритих приміщеннях використовують одно - та двоярусні кліткові батареї для утримання звірів основного стада та відсадженого молодняку. Утримання нутрій у двоярусних сітчастих вигулах без суцільного перекриття між ярусами (одинарна сітчаста перегородка) дозволяє вдвічі збільшити місткість приміщень у порівнянні з одноярусними. При цьому вартість обладнання не дорожчає, а хутрова продукція має високу якість.

При розробці інтенсивної технології у звірогосподарствах «Майський» та «Крестовський» застосовують крім одноярусних також двоярусні сітчасті вигули для утримання молодняку нутрій у новому варіанті - з контактною установкою двох вигулів один на одний без жорсткого їх кріплення. Це зробило більш надійною перегородку між ярусами та полегшило ремонт вигулу [67].

Ю. А. Яковенко та В. Г. Козлов [244] рекомендують двоярусні вигули для утримання основного стада нутрій та триярусні - для молодняку. У триярусному блоці - вигулі розміром 1500 × 700 × 900 мм передбачалось утримувати 5-6 голів, тобто площа підлоги на 1 голову дорівнює 0,17 - 0,21 м2.

Типовими проектами ферм для кліткового утримання нутрій № 806-01-4 та № 806-01-5.84 передбачено утримання 5 - 6 голів молодняку нутрій у двоярусному вигулі розміром 2100 × 700 × 900 мм, площею 0,26 - 0,30 м2 на голову [130, 131].

Наведена технологія передбачає: цілорічне утримання тварин у будівлях з регулюємим мікрокліматом при розміщенні їх в одно - та двоярусних сітчастих вигулах без будиночків, підстилки та басейнів для купання; годівлю сухим повнораціонним гранульованим комбікормом із застосуванням автонапувалок; рівномірне протягом усього року виробництво молодняку, шкурок та м’яса при механізації основних виробничих процесів. Пропонується устаткування для виробничих ферм.

Афанасьєва В. А. наводить позитивні результати кліткового утримання різних груп нутрій та вважає цей спосіб найбільш перспективним. Яковенко Ю. А., Козлов В. Г. та Кузнєцов Г. А., оцінюючи типовий проект нутріївничих ферм № 806-01-4 дійшли висновку про можливість утримання вагітних та лактуючих самок нутрій у двоярусних батареях у закритих приміщеннях з мікрокліматом що регулюється [243].

Згідно норм технологічного проектування ВНТП 46.17-5.98 [37] передбачені розміри племінних ферм від 200 до 2000 голів самок основного стада, а товарних ферм - від 1000 до 6000 голів.

Для фермерських та селянських господарств можна використовувати типовий проект № 06 - 102 Б нутріївницької ферми на 120 самок, а також проекти на 25 та 30 самок.

Деякі автори пропонують використовувати незайняті тваринницькі приміщення під нутріївничі ферми [2, 197, 198]. Інші спеціалісти [119, 186, 187] не рекомендують розводити звірів у приміщеннях, де раніше утримували інші види тварин у зв’язку із необхідністю дотримання ветеринарно-санітарних та екологічних норм, вимог з профілактики захворювань та технологічних нормативів утримання нутрій.

Племінна робота в нутріївництві. Селекційно-племінна робота у звірівництві має свої специфічні особливості, але у цілому вона базується на загальних принципах племінної роботи, які прийняті у тваринництві, та являє собою комплекс заходів, направлених на удосконалення продуктивних і племінних якостей звірів [234].

Основним змістом племінної роботи є: бонітування або оцінка нутрій; проведення відбору та добору; мічення молодняку при відлученні; ведення зоотехнічного обліку; вирощування молодняку до реалізації на плем’я, хутро та м’ясо [97, 99, 100].

Вирішення перелічених завдань є невід’ємною складовою підвищення економічної ефективності виробництва продукції нутріївництва.

У нашій країні та за кордоном розводять стандартних та кольорових нутрій [209, 256, 257]. За кольором волосяного покрову виведено понад 20 типів нутрій, які були отримані у результаті тривалого процесу розведення, мінливості та спадковості організму звірів. Кольорові форми волосяного покрову дозволили утворити нові породні групи, які є достатньо відмінними від стандартної темно-бурої нутрії [111, 112]. Найбільш поширеними з них є: домінантні - стандартні, золотисті (Vv), білі азербайджанські (Ww), чорні (ZZ, zz); рецесивні - димчасті (РР), бежеві (tsts), кремові (кк), солом’яні (вв), білі северинські (hh), альбіноси (сс), білі італійські (tata); та комбінаційні - сніжні (tataVv, tstsVv), перламутрові (tsta), сріблясті, лимонні (TtstsVv), чорні зонарні, бурі екзотичні, темно-коричневі (брунеля), жемчужні, пастельні (ZZtstsZZtsts) [98, 216]. У 2000 році було виведено крестовський тип нутрій (tsts ZZ) [113].

Ефективність племінної роботи багато в чому залежить від умов годівлі та утримання. При недостатньому рівні і якості годівлі та незадовільному утриманні звірі не можуть проявити задатки генотипу, внаслідок чого неможливо виявити племінні та продуктивні якості. У таких умовах відбір звірів не є ефективним [82].

Згідно інструкції з бонітування хутрових звірів поголів’я нутрій основного стада на усіх фермах поділяють на дві категорії: племінну - від якої отримують ремонтний молодняк та користувальну [77]. Бонітування нутрій проводять за основними ознаками - розміром та будовою тіла, якістю опушення та забарвлення волосяного покриву. Додатково у нутрій оцінюють вирівняність підпушу за висотою. Племінний молодняк у віці від 2 до 6 місяців оцінюють за походженням (класом батьків) та власною продуктивністю.

За результатами бонітування звірів та їх потомства, прямих та бічних родичів, аналізу показників відтворної здатності звірів, виробничих показників проводять: вибраковку дорослих звірів за результатами оцінки звірів за якістю потомства; заключний добір племінного молодняку; комплектування племінного ядра, репродуктивної частини та користувального (товарного) стада; підбір пар. Дані бонітування використовують для розробки та уточнення плану племінної роботи і заходів з удосконалення годівлі та утримання звірів.

У товарних господарствах від користувальної частини стада звірів отримують щенят, що йдуть на забій на хутро, а у племінних, крім того, отримують племінний молодняк, який продають до інших господарств і населенню.

Самки можуть спаровуватися і давати приплід у будь-яку пору року. Звичайно вони дають два приплоди на рік, а при ущільнених спаровуваннях - п’ять приплодів у два роки. Спаровування проводять трьома способами: вільним, косячним та підсадним.

Велику увагу науковці приділяють вивченню та підвищенню відтворної здатності нутрій при різних умовах утримання та різному рівні годівлі [156, 194, 215, 254]. Ними проведені роботи із застосування штучного запліднення самок нутрій [15, 263, 252].

Вікова структура стада багато в чому залежить від прийнятої у господарстві технології розведення нутрій. Наприклад, при косячному спаровуванні та отриманні приплоду у два тури (з урахуванням сезону) у стаді переважають звірі до дворічного віку (80-90 %). Нутрії, старші двох років становлять не більше 20 % від стаду. При цілорічному виробництві молодняку, особливо при родинному розведенні, чисельність звірів старших двох років у стаді не перевищує 30 %.

Статева структура стада особливо тісно пов’язана з системою розведення звірів та способом парування, який використовують у господарстві. При косячному паруванні полігамія коливається від 1:7 до 1:15. Звичайно, за молодими самцями закріплюють меншу кількість самок, ніж за дорослими. В середньому одного самця залишають на 10 самок. При використанні кольорових самців кількість закріплених за ними самок зменшується.

При розведенні родинами чи парами полігамія звужується і співвідношення самців до самок може бути 1:1. Дуже часто родина складається з одного самця і трьох самок [70, 82, 89].

Відтворювальна здатність у повній мірі залежить від умов годівлі, утримання тварин та інших факторів.

В той же час селекція нутрій з урахуванням результатів їх розмноження також можлива. Відбір ремонтних тварин проводять після їх бонітування у 6–міс. віці. До категорії племінних відносять особин з високою живою масою, з добре розвиненими господарсько-корисними ознаками, що характеризують здоров’я (міцна конституція, блискуче хутро, пігментовані зуби ) [113, 216].

Вплив кормових факторів на продуктивність нутрій. Раціональна годівля нутрій гарантує високу продуктивність тварин, а також забезпечує високі економічні показники виробництва продукції.

Годівлю нутрій організують на базі діючих норм, які відображають добову потребу тварин у поживних речовинах та обмінній енергії.

Норми годівлі, які розроблені для нутрій різного віку та фізіологічного стану, складаються з середніх показників потреби тварин в енергії, протеїні, вітамінах, мінеральних речовинах [10, 14, 49, 141].

Нутрії - рослиноїдні тварини, однак їхні органи травлення на відміну від кролів не пристосовані до перетравлення значної кількості зелених кормів, силосу, сінажу та сіна, які мають великий вміст клітковини. В той же час вони добре ростуть та розмножуються, використовуючи концентровані корми з невеликим додаванням грубих кормів або трав’яної муки (5–10 % від загальної енергії раціону).

Інтенсивність основного обміну та теплопродукції у нутрій змінюється в залежності від віку та пори року. Наприклад взимку вона на 10 - 12 % вище, ніж влітку; у одноденних щенят у 3 рази вища, ніж у дорослих тварин; у самок в першій половині вагітності підвищується на 5-11 %, у другій - на 15-30%; у першій половині лактації - на 25-29 %, а у кінці лактації - на 1-2 %. У самців у період спаровування обмін речовин підвищується на 10-12 %.

З урахуванням вказаних біологічних особливостей, а також досвіду практичного нутріївництва були розроблені норми годівлі та раціони для усіх виробничо-вікових груп нутрій. Основоположником деталізованих норм годівлі нутрій є професор В. Ф. Кладовщиков [85, 87].

Структура раціонів має великий вплив на перетравність всіх поживних речовин та енергії. Влітку при збільшенні бобово-злакової трави з 25 % до 50 % від калорійності раціону та відповідному зменшенні зерна, перетравність органічних речовин знижується на 11,2 %. Взимку при підвищенні норми трав’яної муки з 7-10 % до 25-30 % перетравність органічних речовин раціону зменшується на 9,1-10,7 %. Заміна 20-35 % концентратів коренеплодами або картоплею, навпаки, підвищує перетравність органічної речовини на 3,9-4,9 % [87].

Нутрії із задоволенням споживають корми та добре перетравлюють поживні речовини концентратів: зерно злакових, бобових культур, кормовий хліб, макуху, кормові дріжджі та білкові корми тваринного походження. Перетравність сухої та органічної речовини цих кормів складає 84-94 %.

Нутрії добре споживають та перетравлюють різні соковиті корми - коренеплоди, картоплю, овочі, корені та прикореневі частини болотних рослин [13, 20, 247].

Погане використання нутріями мало - та напівконцентратних раціонів пояснюється високим вмістом у них (15-20 %) клітковини, що погано перетравлюється [85].

Раціональний зимовий тип годівлі при утриманні нутрій в клітках - концентратно-коренеплідний : буряк - 20-30 %, концентрати - 70-80 %, частина зерна злакових або комбікорм - 65-70 % , зерна бобових, макуха або кормові дріжджі - до 6 %, кормів тваринного походження - до 6 % та трав’яного, сінного борошна або бобового сіна 3-10 % від обмінної енергії. Половину зерна за калорійністю можна замінити вареною картоплею [86, 89].

Раціональний літній тип годівлі кліткових нутрій - концентратно-трав’яний, який складається з: трави лучної, бобово-злакової та ін. при сумарній масі концентратів 75-85 %, у тому числі: зерна злакових та комбікорму 65-85 %, зерна бобових, макухи або кормових дріжджів 0-5 % та кормів тваринного походження 0-5 % від обмінної енергії.

В середньому на одну вагову частину концентратів нутріям рекомендують згодовувати влітку - одну частину соковитої трави або взимку - 1,5 частини коренеплодів та 1 % трав’яної муки [87, 88, 90].

На великих фермах використовують прогресивну технологію годівлі нутрій взимку та влітку повнораціонними вологими мішанками.

При відсутності механізованих кухонь на дрібних та середніх фермах нутрій можна годувати комбінованим способом: вранці - вологим комбікормом або сумішшю подрібнених концентратів, а ввечері - травою або коренеплодами [258].

При інтенсивному промисловому розведенні нутрій пропонується використання у годівлі повнораціонних гранульованих комбікормів.[22, 92, 133, 134].

Велика увага приділяється питанню застосуванню в годівлі преміксів та біологічно активних добавок [79, 94, 211, 223], харчових залишків [86].

Впровадження науково-обґрунтованих норм та раціонів дозволяє підвищити вихід молодняку не менш, ніж на 25-30 %, покращити якість шкурок на 15-20 % та знизити їх собівартість на 10-20 % [142, 220].

Продукція нутріївництва. При розведенні нутрій одержують доброякісні високосортні шкурки і дієтичне м'ясо. Шкуркова та хутрова продуктивності нутрій залежать від стану шкіряного та волосяного покрову звірів [259, 260].

Специфічною особливістю будови хутра нутрії, як водяної тварини є чітка різниця у густоті опушення хребта та черева, яка виражена значно сильніше, ніж у бобра, ондатри, видри та вихухолі. На череві нутрії пух у 1,5 разів густіший, ніж на хребті [205].

Хутро нутрії має ряд цінних товарних якостей: добру зносостійкість, яка вища, ніж у ондатри та куниці; високі теплозахисні властивості, які перевищують ці властивості хутра тарбагана та кішки; шовковистість пуху та дуже малу вагу, меншу за вагу хутра кролів.

Покращення хутра при оптимальній технології утримання є перспективною темою досліджень.

Процент носкості хутра нутрії за Танцером (щипана шкурка) становить 45 %, у той час як у інших хутрових звірів вона така (у % за Танцером): видра - 100, бобер - 90, норка - 70, ондатра - 50, песець - 40, шиншила - 20, кролик - 20 [85].

Натуральні (не щипані) шкурки нутрій не поступаються за носкістю норковим, а за площею від однієї тварини вони у 2-3 рази більші.

Деякі автори приділяють особливу увагу вибору термінів забою нутрій з урахуванням визначення стадії зрілості волосяного покрову [154]. Оптимальним вважають час забою з листопада до березня.

Оскільки у нутрій волос змінюється щомісячно - на 29-32 %, інші автори вважають, що хутрову продукцію можна отримувати практично цілий рік [176, 236].

За ГОСТом 2916 - 84 «Шкурки нутрій невичинені» у залежності від якості шкурки відносять до 1 чи 2 сорту. Вартість 2 сорту на 20 % нижча вартості 1 сорту. До 1 сорту відносять шкурки з блискучою остю, густим пухом та добре опушеним черевом. У залежності від наявності дефектів їх також поділяють на 4 групи: 1 - допуск без знижок, 2 - на 10 % дешевше першої, 3 - на 25 % та 4 - на 50 % дешевше першої [56, 236].

Цінність шкурки нутрій визначають сукупністю її товарних властивостей: розміром, кольором, міцністю, густотою, висотою волосу; ступенем дефектності волосяного покрову; якістю обробки шкурки [85, 228, 233].

Досвід вказує на те, що найкраща якість хутра у тих нутрій, які виросли у природних умовах, на відкритих водоймищах. Купання тварин сприяє швидкому очищенню хутра від старого волосу та росту більш густого пуху [32, 63, 246].

Разом з тим, як свідчать сучасні дослідження, нутрій з доброю якістю шкурок можна отримати і в умовах кліткового утримання [7, 184]. При цьому підкреслюється, що якість шкурок залежить від спадкових факторів, здоров’я, умов годівлі та технології утримання.

М’ясо нутрії у країнах Південної та Північної Америки, а також у країнах Західної Європи вважають делікатесом. Його продають за більш високими цінами, ніж яловичину, свинину, баранину [85, 176, 207].

М’ясною тушкою після забою, знекровлювання та знімання шкурки вважають частину тіла без голови, хвоста, внутрішніх органів (крім печінки, серця, нирок) та кінцівок, видалених до скакального суглобу.

Забійний вихід м’яса нутрії коливається у залежності від віку, статі, вгодованості: у дорослих самців - 55-60 %, у самок - 51-54 %, у молодняку - 46-48 % від живої маси [64, 85].

М’ясо нутрії - відмінний продукт харчування. За кольором воно схоже з яловичиною, за ароматом та за смаком нагадує м’ясо дичини.

За смаковими якостями, калорійності, вмісту повноцінних протеїнів, жиру, мінеральних речовин, вітамінів не поступається яловичині та крільчатині [75, 78, 118].

Валової енергії у 100 г м’яса – 160-210 ккал. У м’ясі нутрій багато (3,5-5,0 %) азотистих екстрактивних речовин небілкового походження: креатин, карнитин, карнозин, аденилова кислота, пуринові елементи та ін. У м’ясі сільськогосподарських тварин їх лише 1,0 - 2,5 %. Ці речовини обумовлюють специфічний аромат та смакові якості м’яса. Дорослі нутрії здатні відкладати значну кількість підшкірного та внутрішнього жиру - до 18 % від своєї маси. Засвоюваність жиру нутрій складає 89 - 93 %.

М’ясо нутрій складається з тонких м’язових волокон 40-73 мкм (у індички - 50-51 мкм). Вологонакопичувальна здатність (соковитість) м’яса нутрій дорівнює 104 %, у крільчатині - 100 %. Уварка м’яса нутрії при кулінарній обробці така ж, як у крільчатині – 34 %.

На відміну від м’яса кролів, курей, свиней м’ясо нутрії має більш інтенсивне коричневе забарвлення. Це пояснюється вмістом у ньому значної кількості м’язового гемоглобіну (міоглобіну): 800-1000 мг/% проти 150-200 мг/% у кролика.

Якість м’яса нутрій безпосередньо залежить від якості кормів та рівня годівлі, а також від умов утримання звірів [85, 115].

1.3. Економічні основи розвитку нутріївництва

Зміни в економічній системі нашої країни при переході до ринкових умов господарювання, які відбулися за останні роки, вимагають критичного перегляду теорії економічної ефективності. Першочергового значення набуває орієнтація на розвиток галузей народногосподарського комплексу та збут їх продукції. Цілий ряд критеріїв і показників економічного розвитку, що використовуються з метою оцінки результатів господарювання, часто не відповідають економічним законам, не віддзеркалюють об'єктивну направленість економіки. В той же час, самі по собі критерії та показники, навіть абсолютно адекватні об'єктивним економічним процесам, не гарантують перехід до ефективного господарювання. Потрібний діючий механізм їх реалізації, включення у систему розвитку звірогосподарств [65, 158, 183].

У сучасних умовах для ефективного ведення виробництва хутра необхідно виробляти не максимальну кількість продукції, яка призводить до перенасичення попиту, зниження цін, прибутку і економічної ефективності, а кількість продукції, що користується підвищеним попитом і яку можна реалізувати за вигідними цінами. Необхідно враховувати інтереси всіх учасників ринку: одним - забезпечити стійкі і сталі умови для рентабельного виробництва, іншим - доступ до продукції очікуваної якості, в необхідній кількості, у відповідних місцях та часі [66, 128, 241].

При підвищенні продуктивності та якості хутросировини, зростає економічна ефективність її виробництва. При цьому збільшення кількості продукції за незмінного обсягу ресурсів збільшує масу грошової виручки і прибутку. Вищої ефективності можна також досягнути, затративши меншу кількість ресурсів на виробництво заданого обсягу продукції, скорочуючи нераціональні затрати і зменшуючи втрати у процесі виробництва. Вказані шляхи ведуть до зниження питомої ваги собівартості продукції у виручці і збільшують частку прибутку, що й характеризує категорію економічної ефективності [164, 183].

Складність взаємодії макро - і мікроекономічних чинників у системі звірівництва робить важкопередбачуваним результат виробництва і не дозволяє виміряти економічну ефективність галузі одним показником. Тому залежно від мети дослідження, її глибини, використовують систему показників економічної ефективності за допомогою яких співставляють результат виробництва у вартісній формі з витратами ресурсів на виробництво [128].

Нутріївництву, як галузі сільського господарства, притаманні специфічні організаційно-економічні особливості, що мають вплив як на функціонування ринку, так і на ефективність виробництва продукції. До них належать: сезонний характер галузі, оскільки основні підгалузі звірівництва мають річний виробничий цикл, що вимагає авансування оборотного капіталу; низький рівень механізації основних процесів, високі затрати живої праці і її нерівномірна напруженість протягом річного виробничого циклу; роль кормової бази, як основи стійкості виробничого процесу; попит на продукцію звірівництва, що формується під дією сукупності складнопрогнозованих чинників, носить сезонний характер; малодоступність хутра для більшості сімей внаслідок низької купівельної спроможності населення. Крім того, продукція нутріївництва є товаром індивідуального споживання і кінцевого попиту, який не є предметом першої необхідності і використовується не всім населенням, а окремими групами та особами.

Історико-економічний аналіз розвитку галузі показує, що на рівень економічної ефективності звірівництва впливають такі глобальні чинники, як технологічність виробництва, стан хутрового ринку і доступність кормів. При цьому ціну на хутросировину встановлює хутровий ринок, а ринок кормів і технологія визначають рівень виробничих затрат. Коливання рівня ефективності є наслідком змін у собівартості продукції і цінах її реалізації, а також залежить від попиту на хутровому ринку [162].

Виробнича система кліткового нутріївництва існує не ізольовано, а перебуває в просторовому, економічному і правовому середовищі системи національного господарства, постійно знаходиться під впливом численних різновекторних чинників, зокрема зовнішнього середовища – ринковий, сировинний, конкурентний, економічний, фінансовий, державний, міжнародний, біологічний, кліматичний, соціально–демографічний, науково–технічний та внутрішнього – генетичний, людський, технологічний.

Підвищення ефективності функціонування звірівництва, збільшення обсягів виробництва потребують вирішення важливих проблем: економічних – зростання ефективності виробництва, в першу чергу за рахунок зниження собівартості виробництва та зменшення витрат кормів; формування стабільного ринку збуту хутра за рахунок активізації внутрішнього попиту за умови підвищення заробітної плати населення; організаційних – розвиток сировинної бази для забезпечення економічної заінтересованості товаровиробників у розведенні нутрій, що сприятиме збільшенню асортименту конкурентоспроможної продукції [11].

На думку В. С. Слугіна, до негативних явищ які заважають ефективному розвитку звірівництва належить: розрізненість дій звірогосподарств, погана інформованість та компетентність керівників і спеціалістів, відсутність або недостатня кількість нормативно-технічної інформації та керівних матеріалів, слабка кормова база, неякісний генофонд звірів, спад науково-дослідної діяльності [175].

Подальша інтенсифікація хутрового звірівництва може розвиватися на інноваційній основі. Це потребує вирішення загальної проблеми галузі у формуванні оборотних коштів відповідно до власних потреб. Розв'язання цих питань неможливе без залучення значних інвестиційних ресурсів [23, 159, 204].

Підвищення рівня розвитку нутріївництва можливе при переході на інтенсивну основу виробництва, з врахуванням її основних елементів: раціональне розміщення звірогосподарств з врахуванням природноекономічних умов; використання у виробництві продуктивних звірів; освоєння найбільш ефективної системи утримання звірів; впровадження у виробництво інтенсивної технології годівлі і дотримання науково обґрунтованих раціонів; реконструкція і модернізація звіроферм шляхом їх переоснащення високопродуктивним технологічним обладнанням [2, 160].

Важливе значення у підвищення ефективності галузі є розвиток та удосконалення інтеграційних процесів між звірогосподарствами і постачальниками кормів, переробниками хутрової продукції та торгівельними організаціями. Окрім вже існуючої інтеграції виробництва і переробки хутросировини на господарському рівні, необхідно сформувати інтегровані господарські структури також на міжгосподарському, регіональному і галузевому рівнях [38, 54, 163].

В сучасних умовах стає неможливим подальше існування і розвиток галузі без державного регулювання. Необхідно посилити роль держави у становленні ринку хутра, розробити і затвердити програму розвитку хутрового звірівництва, яка передбачає заходи державної підтримки, спрямовані на підвищення ефективності ведення галузі та зростання її експортного потенціалу [46, 72, 101, 105, 174].

Формування насиченого і динамічного хутрового ринку країни в сучасних умовах можливе лише при правильному застосуванні принципів та методів маркетингу, що спрямовують звірогосподарства на одержання максимального прибутку при наявності конкуренції та коливанні цін. Розвиток і вдосконалення маркетингової системи в хутровому звірівництві дасть можливість формувати ринок хутра та виробів з нього на основі зміцнення виробництва з врахуванням попиту та купівельної спроможності населення, збільшення експорту і відповідно зменшення імпорту хутрової продукції [43, 170, 173].

Розробка і реалізація заходів, спрямованих на досягнення стратегічних цілей нутріївництва базуються на таких основних принципах: узгодженість параметрів ведення виробничого процесу і збуту хутросировини; врахування ринкової кон'юнктури; раціональна організація постачання звірів кормами; відповідність обсягів виробництва хутросировини місцевій кормовій базі; диверсифікація виробництва, організація підсобних виробництв на основі глибокої переробки побічної продукції [73, 106, 171].

Ефективну реалізацію хутросировини неможливо організувати, не спираючись на ринковий попит.

Для того, щоб збалансувати виробництво хутра із запитами на нього на ринку, необхідно виявити побажання потенційних покупців, користувачів виробів з хутра за допомогою особливих інструментів, одним з яких може бути соціологічне дослідження [126].

Внаслідок тривалого виробничого циклу, нутріївництво потребує короткострокового кредитування поточних витрат. Для нього характерна потреба у залученні позик для формування запасів кормів. Високі відсоткові ставки комерційних банків за користування кредитними ресурсами перешкоджають широкому використанню підприємствами цього джерела фінансування інвестицій. Тому політика держави повинна бути спрямована на здешевлення користування кредитами. Використання кредиту (довго - та короткострокового) як джерела промислового зростання вимагає покращення умов їх надання [110, 169, 227].

У сучасних умовах для сільгоспвиробників діє механізм часткової компенсації кредитних ставок комерційних банків. Тому необхідно вирішити питання компенсації кредитних ставок звірогосподарствам для закупівлі кормів, спеціалізованої техніки, які не достатньо виробляються в Україні.