Глікозиди

Це ефіроподібні сполуки цукру з іншими органічними речо­винами рослинного походження. Глікозиди мають великі моле­кули. Структурна особливість глікозидів полягає тому, що вони легко розщеплюються на вуглеводну складову (цукристу час­тину - глікон), та на інші речовини - аглюкони (нецукристу ча­стину). Розщеплення глікозидів відбувається при кип'ятінні їх з водою, або при нагріванні їх з розведеними мінеральними кис­лотами, лугами, або під дією ферментів (глюкозидаз).

Чисті глікозиди представляють собою тверді, більшою час­тиною кристалічні, менше - аморфні сполуки. Більша частина розчинна у воді. Мають гіркий смак.

Патогенез при отруєнні глікозидами. Залежить від виду глікозиду, що спричинив отруєння. Але найчастіше уражуються нервова, серцево-судинна системи. Ціаноутримуючі глікозиди спричиняють отруєння, аналогічні впливу синильної кислоти, блокуючи дихальний фермент цитохромоксидазу, та пригнічення синтезу АТФ у циклі трикарбрнових кислот. Триглікозиди на короткий час збуджують, потім пригнічують дія­льність центральної нервової системи, порушують нормальну роботу серця та дихання, аналогічні зміни спричиняють ефірні олії та смолисті речовини.

Клінічні ознаки. Різноманітні прояви розладів діяльності нервової, серцево-судинної системи. Збудження, що перехо­дить у пригнічення, відсутність апетиту, порушення діяльності шлунково-кишкового тракту. Часто спостерігається тремтіння м'язів, розширення зіниці (мідріаз).

Діагностика. Ретельно вивчаються анамнестичні дані, ана­лізується ботанічний склад рослин, які входили до складу ко­рмів, або рослин на пасовищах та вигульних площадках, до яких птиця мала доступ. Визначають залишки глюкозидів у кормах, вмісті шлунково-кишкового тракту, внутрішніх орга­нах. При гострому отруєнні, коли загибель птиці настає через 2 години, патологоанатомічні зміни можуть не встигнути роз­винутися, при хронічному реєструються ураження шлунко­во-кишкового тракту, некротичні ділянки, набряк легень, збі­льшення печінки та її переродження. Деякі з них, виділяючись нирками, пошкоджують їх (сперше стимулюючи, а потім при­гнічуючи їх роботу), з ознаками нефриту та нефрозу.

Профілактика. Недопущення згодовування рослин, що мі­стять глікозиди. Деякі глікозидсинтезуючі рослини можуть продукувати глікозиди за любих умов, деякі - лише за при на­явності сприятливих природних умов: температури, вологості, сонячного опромінення, фази вегетації, що потрібно врахову­вати при згодовуванні таких рослин.

Лікування. Симптоматичне. Використовують в'яжучі ре­човини (танін-0,1 % розчин, але спочатку звільняють шлунко­во-кишковий факт від корму). Використовують сольові про­носні, ентеросорбенти, нормалізують серцеву діяльність.