Характеристика деяких хлорорганічних препаратів

Гексахлоран

Або (ГХЦГ, Гаммексан) високотоксичний препарат. За да­ними різних авторів, загибель курей відбувається при введенні їм гамма-ГХЦГ в дозі 250-350 мг/кг. Молода птиця більш чут­лива до отруйної дії препарату. Накопичується в тканинах, багатих на жир, виділяється з яйцем після обробок проти ектопаразитів.

ДДТ (дихлор-дифеніл-трихлорметан)

В якості інсектициду використовується з 1939 року і широ­ко використовувався до 1970 року, в якому було заборонено його випуск за рішенням ВОЗ. Відноситься до середньотоксичних отрут. ЛД5о для молодняку курей - 360 мг/кг.

Дилор (бета-дигідрогептахлор)

ЛД50 для курей - 2000 мг/кг. Дилору притаманна виражена матеріальна кумуляція. У внутрішньому жирі накопичується в 50-100 разів більше препарату ніж в інших тканинах. При на­явності у кормі 5 мг/кг дилору вміст його у жовтку яйця 0,1-0,2 мг/кг.

Фосфорорганічні сполуки

До групи фосфорорганічних пестицидів відноситься велика кількість високоефективних препаратів, які використовуються у сільському господарстві в якості інсектицидів, акрицидів та для інших цілей. Ці сполуки мають високі реакційні здібності.

За своєю хімічною будовою фосфорорганічні пестициди представляють собою складні ефіри кислот фосфору: фосфор­ної (ДДВФ, дібром, гардона), тіофосфорної (метафос, метилнітрофос, байтекс, корал, ТХМ-3, базудин), дитіофосфорної (антіо, карбофос, фосфамид, фталофос, фозалон), пірофосфорної (октаметил), фосфонової (хлорофос). Багато з фосфороорганічних сполук з кінця 80-х років виходять з вжитку.

Патогенез при отруєнні фосфорорганічними сполуками. Токсичну дію фосфорорганічних сполук пов'язують зі здатні­стю виборчо блокувати холінестеразу - одного з найважливі­ших ферментів, що приймає участь в процесі передачі нерво­вого імпульсу. Метаболізм ФОС у біологічних системах здійс­нюється ферментативним шляхом. Найбільш інтенсивно про­цеси знешкодження ФОС відбуваються в печінці, нирках, кро­ві, серці та кишечнику. В тканинах мозку процеси детоксика­ції фосфорорганічних сполук не виражені.

Клінічні ознаки. Характеризуються в першу чергу стиму­ляцією, а потім блокадою холінорецепторів в результаті пригні­чення активності холінестерази. Це унеможливлює нормальну роботу парасимпатичної нервової системи, нервово-м'язових синапсів. синапсів центральної нервової системи, та меншою мірою синапсів холінергічної сипатичної нервової системи.

При отруєнні хлорофосом відмічається різке збудження, за­непокоєння, хаотичний характер руху. Потім з'являються клоніко-тонічні судоми, тремор скелетних м'язів, сльозливість, ча­ста дефекація. При отруєнні фосфамідом стадії збудження немає. Швидко прогресують явища пригнічення, дихання стає частим та аритмічним, слизові оболонки бліді, зіниці звужені. Смерть настає внаслідок паралічу дихального центру.

Діагностика. Комплексна. Важливе значення має ретельний анамнез та аналіз клінічних ознак (звуження зіниці, пронос, підсилення секреції всіх залоз, бронхоспазм, ціаноз гре­беня та сережок). Досліджують активність холінестерази крові н відмічається різке її зниження, досліджують зразки кормів та вміст шлунково-кишкового тракту на залишки фосфорорганчних препаратів.

Профілактика. Базується на ретельному контролі за пра­вилами використання цих препаратів в сільському господарст­ві, особлива увага приділяється контролю за вмістом залишків цих препаратів в кормах.

Лікування. Використовують засоби антидотної терапії, які базуються на застосуванні холінолітичних препаратів - атропі­ну, тропацину 20 мг/кг, фосфолітину та інших, а також рсактиваторів холінестерази - ТМБ-4, діетокси-му - 20 мг/кг, дипіроксим 30 мг/кг. Призначають сольові проносні, ентеросорбенти.