Характеристика деяких хлорорганічних препаратів
Гексахлоран
Або (ГХЦГ, Гаммексан) високотоксичний препарат. За даними різних авторів, загибель курей відбувається при введенні їм гамма-ГХЦГ в дозі 250-350 мг/кг. Молода птиця більш чутлива до отруйної дії препарату. Накопичується в тканинах, багатих на жир, виділяється з яйцем після обробок проти ектопаразитів.
ДДТ (дихлор-дифеніл-трихлорметан)
В якості інсектициду використовується з 1939 року і широко використовувався до 1970 року, в якому було заборонено його випуск за рішенням ВОЗ. Відноситься до середньотоксичних отрут. ЛД5о для молодняку курей - 360 мг/кг.
Дилор (бета-дигідрогептахлор)
ЛД50 для курей - 2000 мг/кг. Дилору притаманна виражена матеріальна кумуляція. У внутрішньому жирі накопичується в 50-100 разів більше препарату ніж в інших тканинах. При наявності у кормі 5 мг/кг дилору вміст його у жовтку яйця 0,1-0,2 мг/кг.
Фосфорорганічні сполуки
До групи фосфорорганічних пестицидів відноситься велика кількість високоефективних препаратів, які використовуються у сільському господарстві в якості інсектицидів, акрицидів та для інших цілей. Ці сполуки мають високі реакційні здібності.
За своєю хімічною будовою фосфорорганічні пестициди представляють собою складні ефіри кислот фосфору: фосфорної (ДДВФ, дібром, гардона), тіофосфорної (метафос, метилнітрофос, байтекс, корал, ТХМ-3, базудин), дитіофосфорної (антіо, карбофос, фосфамид, фталофос, фозалон), пірофосфорної (октаметил), фосфонової (хлорофос). Багато з фосфороорганічних сполук з кінця 80-х років виходять з вжитку.
Патогенез при отруєнні фосфорорганічними сполуками. Токсичну дію фосфорорганічних сполук пов'язують зі здатністю виборчо блокувати холінестеразу - одного з найважливіших ферментів, що приймає участь в процесі передачі нервового імпульсу. Метаболізм ФОС у біологічних системах здійснюється ферментативним шляхом. Найбільш інтенсивно процеси знешкодження ФОС відбуваються в печінці, нирках, крові, серці та кишечнику. В тканинах мозку процеси детоксикації фосфорорганічних сполук не виражені.
Клінічні ознаки. Характеризуються в першу чергу стимуляцією, а потім блокадою холінорецепторів в результаті пригнічення активності холінестерази. Це унеможливлює нормальну роботу парасимпатичної нервової системи, нервово-м'язових синапсів. синапсів центральної нервової системи, та меншою мірою синапсів холінергічної сипатичної нервової системи.
При отруєнні хлорофосом відмічається різке збудження, занепокоєння, хаотичний характер руху. Потім з'являються клоніко-тонічні судоми, тремор скелетних м'язів, сльозливість, часта дефекація. При отруєнні фосфамідом стадії збудження немає. Швидко прогресують явища пригнічення, дихання стає частим та аритмічним, слизові оболонки бліді, зіниці звужені. Смерть настає внаслідок паралічу дихального центру.
Діагностика. Комплексна. Важливе значення має ретельний анамнез та аналіз клінічних ознак (звуження зіниці, пронос, підсилення секреції всіх залоз, бронхоспазм, ціаноз гребеня та сережок). Досліджують активність холінестерази крові н відмічається різке її зниження, досліджують зразки кормів та вміст шлунково-кишкового тракту на залишки фосфорорганчних препаратів.
Профілактика. Базується на ретельному контролі за правилами використання цих препаратів в сільському господарстві, особлива увага приділяється контролю за вмістом залишків цих препаратів в кормах.
Лікування. Використовують засоби антидотної терапії, які базуються на застосуванні холінолітичних препаратів - атропіну, тропацину 20 мг/кг, фосфолітину та інших, а також рсактиваторів холінестерази - ТМБ-4, діетокси-му - 20 мг/кг, дипіроксим 30 мг/кг. Призначають сольові проносні, ентеросорбенти.