Характеристика деяких карбаматних препаратів
Севін (карбарил. карполин. пан і рип. мервін)
Відносять до препаратів середньої токсичності. ЛД5о севіна для курей - у межах від 550 до 2200 мг/кг. Курчата більш чутливі, ніж доросла птиця, кумулятивні властивості виражені слабко. Усі арилові ефіри метилкарбамінової кислоти мають акцентовану антихолінестеразну активність. У випадках несмертельного отруєння активність холінестерази крові швидко відновлюється.
Карбофуран (фурадан,бао, 70193, куратер,Д1221, ялтокс)
Відноситься до групи метилкарбаматів. Високотоксичний при надходженні з повітрям та кормом (водою). Пригнічує активність холінестерази.
Похідні тіокарбамінової кислоти Ептам (ЕПТС, ЕПТК)
Відноситься до препаратів середньої токсичності. У курей перші ознаки отруєння визначаються після введення препарату в дозі 250 мг/кг. Припускають, що в токсикодинаміці цього препарату провідне значення має пригнічення процесів окислення, порушення обміну нуклеїнових кислот, роботи нервової системи, ураження печінки, нирок, залоз внутрішньої секреції.
ТМТД (тирам, тіуран, тетраметілурамдісульфід)
Є похідним дітіокарбамінової кислоти, відрізняється високою фунгіцидною активністю, відноситься до середньотоксичних препаратів, з високими кумулятивними властивостями. У курей, які отримували ТМТД в дозі 35 мг/кг, значно зменшувалася несучість, погіршувалася якість шкаралупи, відмічалася навіть її відсутність. У курчат, яким згодовували препарат в дозі 100-200 мг/кг, з'являлася кульгавість, у гусенят - зниження ваги.
Цирам (ДДКЦ, метазан, мільбам), дімегілдітіокарбамат цинку
Цирам відноситься до групи металовміщуючих тіо - та дітіокарбаматів. Має виражені кумулятивні властивості. При введенні токсичних доз препарату (6-10 г/кг маси тіла) у курей відмічалося пригнічення, порушення координації рухів, ускладнене дихання, відсутність апетиту, пронос, зниження маси тіла та несучості, а іноді і повне припинення несучості.
Карбін (барбан)
Відноситься до групи алкілакрбаматів, має середню токсичність. ЛД5о для курей - 700 мг/кг. Токсична дія позначається на кровотворній системі, появі метгемоглобіну, порушенні білкового та холестеринового обміну. Антихолінестеразна активність низька.
Синтетичні піретроїдні інсектициди
Синтетичні піретроїди є хімічними аналогами природних піретринів, які застосовуються людством для боротьби з шкідниками близько 2 тисяч років. З хімічної точки зору вони є складними ефірами піретринової або хризантемової кислот та високомолекулярних аліциклічних кетоспирів.
За результатами тесту зв'язування комплексу рецептор - іо-нофор на гамма-аміномасляній кислоті (ГАМК) піретроїди було класифіковано у 2 групи:
1) піретроїди, що не містять ά-ціаногрупи: алетрин, фенотрин, перметрин, тетраметрин, цисметрин, біоресметрин. Для цього типу сполук характерним є Т-синдром, який характеризується вираженою вторинною активністю в органах чуттів і чутливих нервових закінченнях;
2) піретроїди, що містять ціаногрупу в ά-положенні 3-феноксибензилового спирту: дельтаметрин, циперметрин, флувалінат, фенвалерат тощо. Ці сполуки викликають СN-синдром, який характеризується вираженою вторинною активністю, тривалими послідовними нервовими імпульсами та судорогами.
Синтетичні піретроїди мають високу інсектоакарицидну активність та селективність, вибірковість їх дії є набагато більшою, ніж у фосфор - та хлорорганічних пестицидів. Цим сполукам властива низька фотохімічна стабільність - під впливом ультрафіолетового проміння вони руйнуються з утворенням нешкідливих сполук. Саме цьому використовувати синтетичні піретроїди в закритих приміщеннях треба обережно - відсутність сонячного проміння вповільнює їх дезактивацію, що може спричинити отруєння птиці та людей. Ці препарати дуже небезпечні для водних організмів та корисних комах. Більшість пірстроїдів володіють вираженою шкірноподразнюючою дією.
В навколишньому середовищі сполуки цієї групи швидко руйнуються. Однак, ряд авторів відзначають тенденцію до біо-акумуляції деяких препаратів у біологічних об'єктах. Синтетичні піретроїди у значній мірі адсорбуються грунтом і осадковими породами, тому перерозподілу їх у більш глибокі шари ґрунту не спостерігається. В організмі тварин ці речовини швидко руйнуються шляхом гідролізу, окислення і кон'югації у більш складні молекули. Тенденція до накопичення у тканинах організму у більшості піретроїдів виражена слабко.
Патогенез при отруєнні синтетичними піретроїдними інсектицидами. Всі синтетичні піретроїди є отрутами нервового типу дії. Вони паралізують діяльність аксонів периферичної та центральної нервової системи, впливаючи на роботу натрієвих каналів, що перешкоджає нормальному проходженню нервового імпульсу.
Клінічні ознаки. Токсичні дози піретроїдів спричиняють підвищену збудженість, яка переходить у пригнічення, порушення координації рухів, паралічі. Птиця виявляє непритаманну їй поведінку, рухову активність, вокалізацію.
Діагностика. Комплексна. Враховуються анамнестичні дані, клінічні ознаки. При патологоанатомічному розгині виявляють подразнення та десквамаційне переродження слизових оболонок зобу, залозистого шлунку, початкового відділу тонкого кишечнику. Збільшується відносна вага печінки, порушення її балочної структури, холецистит. У нирках з'являються ознаки нефрозу, порушення розмежування мозкового та коркового шарів. У вмісті шлунково-кишкового тракту, кормах виявляють залишки піретроїдів засобами газорідинної або високоефективної рідинної хроматографії.
Профілактика. Чітке дотримання інструкції по використанню синтетичних піретроїдів, недопущення потрапляння їх надлишкових кількостей у корм та воду. Токсичну дію синтетичних піретроїдів значно підсилюють фосфорорганічні сполуки, тому треба ретельно слідкувати за їх сумісним застосуванням. Дуети та суспензії синтетичних піретроїдів менш токсичні, ніж олійні форми препаратів.
Лікування. Специфічного антидоту не розроблено. Використовують засоби симптоматичної терапії. Ні в якому разі неможна застосовувати препаратів, які вміщують олію, масло, - вони підсилюють токсичну дію піретроїдів, які є надзвичайно ліпофільними сполуками.