ТЕМА 5. Цестодози сільськогосподарських, промислових і інших тварин, таких, що викликаються личинковими стадіями цестод із загону ціп'яків.

А. Цистіцеркози великої рогатої худоби (З. bovis) і свиней (З. cellulosae) викликають личинки стрічкових гельмінтів людини.

При вивченні цистіцеркозов великої рогатої худоби і свиней слід звернути увагу на особливості морфології стрічкових (ськолекс, членики гермафродитів і зрілих) і личинкових стадій паразита (величина і будова ськолекса); на відмінності біології бичачого і свинячого ціп'яків, на будову і розподіл цистіцеркусов в організмі проміжних господарів, їх відзнака від ларвоцист інших теніат, що паразитують в організмі великої рогатої худоби і свиней, а також простих - саркоцист.

Необхідно у всіх деталях вивчити комплекс медико-ветеринарных, санітарно-гігієнічних заходів, направлен­них на боротьбу з цистіцеркозамі великої рогатої худоби і свиней, які є відповідно теніарінхозом і теніозом чело­века.

Б. Цистіцеркоз тенуїкольний вельми широко поширений серед різних домашніх і диких тварин, часто протікає субклінічеськи, проте можуть спостерігатися і ензоотії серед поро­сят і ягнят.

Цистіцеркус тенуїкольний потрібно диференціювати від ехинококкуса, з яким їх інколи плутають. Перші локалізуються обич­но на сальнику, брижі і на печінці, на відміну від ехинококкуса, що локалізується в паренхиматозних органах. Цистіцеркус має в міхурі один ськолекс, а ехинококкус - багато протоськолексов, лі­бо вони відсутні.

Ценурози - це цестодози тварин і інколи людини, визи­ваємиє личинками теніїд роду Multiceps. У СНД встановлено 3 інвазії, збудниками яких є ценуруси: 1) ценуроз церебральний, Coenurus, що викликається, cerebralis - личинковою ста­дієй М. multiceps, що паразитує в головному і спинному мозку овець, рідше - інших тварин; 2) ценуроз Ськрябіна - збудник Coenurus skrjabini, паразитує в міжм'язовій сполучній тканині овець; 3) ценуроз серіальний кроликів і зайців - возбуді­тель Coenurus serialis, що локалізується в міжм'язовій тканині і підшкірній клітковині гризунів. Джерелом зараження є в основному собаки і інші види м'ясоїдних з сімейства псових, біля яких в кишечнику паразитують стрічкові стадії мультіцепсов.

При вивченні ценурозов основна увага необхідна обра­тіть на ценуроз церебральний, оскільки це захворювання наносить великий економічний збиток вівчарству.

Ехінококів і ал'веококкоз - ларвальниє цестодозниє інвазії різних ссавців і людини. Ехинококкоз сельськохо­зяйственних тварин викликає личинкова стадія Е. granulosus 1. цестоди Echinococcus granulosus з сімейства Taeniidae, яка паразитує в кишечнику у собак, вовків, шакалів і рідко - у лисиць. Ларвоциста, побудована за типом однокамерного ехинококкуса сільськогосподарських тварин, диких копитних, а також у людини має три морфологічні модифікації.

Alveococcus multilocularis в стрічковій стадії паразитує у песців, лисиць, собак, вовків, рідко - у кішок; а личинкова, по­строєнная за типом альвеококкуса (багатокамерного), - організмах гризунів і людини. Питання про можливість досягнення інвазі­онной стадії цієї ларвоцисти у сільськогосподарських тварин залишається відкритим. Захворювання, викликані двома вишеуказан­нимі збудниками, мають медико-ветеринарное значення.

Для вивчення збудника ларвального ехинококкоза потрібно со­брать ехинококкусниє міхури з легенів, печінки і інших внутрен­ніх органів жуйних, непарнокопитних або свиней на мясоком­бінатах, або на бійні.

Таким чином, джерелом зараження ларвальнимі цестодозамі домашніх тварин, а в деяких випадках і людини, явля­ются собаки і інші види псових, що виділяють яйця в зовнішню середу. Багато теніїди паразитують в статевозрілій стадії у хутрових звірів і диких хижих ссавців, окрім собак.

Принцип боротьби з ларвальнимі цестодозамі заснований на пре­риванії циклу розвитку збудників, тобто необхідне предот­вращать зараження остаточних господарів (собак і інших плото­ядних).

Аналіз вітчизняного досвіду по боротьбі з ларвальнимі цесто­дозамі тварин, перш за все ценурозом церебральним і ехинококкозом, показує, що правильною організацією і планомер­ним проведенням комплексу профілактичних заходів вете­рінарниє працівники добиваються значного зниження, а в не­которих випадках і повній ліквідації цих гельмінтозів.