Імуностимулююча терапія останнім часом застосовується з лікувальною метою при гіперергічних запальних реакціях, септичних процесах, специфічній хірургічній інфекції, а також для профілактики післяопераційних ускладнень, особливо при втручаннях на органах черевної порожнини З цією метою використовують специфічні фармакологічні препарати різної хімічної будови.

Похідні імідазолу. Із препаратів цієї групи часто використовують декаріс (лівомізол). Спочатку цей препарат був запропонований як антигельмінтик, але з часом з'ясувалося, що він має виражену імуностимулюючу дію. Декаріс здатний імітувати дію гормонів тимуса – посилювати синтез нуклеїнових кислот, білкових сполук тощо. Лівомізол сприяє диференціації та проліферації лімфоїдних клітин, посилює синтез лейкоцитарного інтерферону, підвищує фагоцитарну активність макрофагів та нейтрофілів, усуває негативний вплив на них антибіотиків, знижуючи утворення та активність вільних радикалів у вогнищі запалення, препарат діє протизапально. В процесі гнійного запалення він зменшує ексудацію, послаблюючи тим самим інтоксикаційний вплив.

Лівомізол Ін'єктують підшкірно в дозі 1,5–2 мг/кг маси протягом 2–3 днів. Його стимулювальний вплив на систему Т-лімфоцитів триває 7–10 днів. При необхідності курс лікування повторюють через 6–9 днів. При деяких ураженнях лівомізол застосовують зовнішньо, змо­чуючи 1%-м розчином марлеві серветки, які прикладають до уражених ділянок. Таке лікування сприяє очищенню відкритих вогнищ ура­ження від гнійно-некротичних мас, внаслідок чого строки загоювання скорочуються в 1,5 раза.

Цитомедини. Застосовують препарати тимуса та їх синтетичні аналоги; механізм імуностимуляції цих ліків зумовлений прискоренням дозрівання та диференціації Т-лімфоцитів, в основному хелперів, які стимулюють гуморальний імунітет. При лікуванні уражень запального характеру застосовують Т - та В-активін, тимоген (синтетичний аналог Т-активіну) та ін. Рекомендовано вводити Т-активін (4 мг/кг маси) разом із В-активіном (15 мг на голову) як до оперативного втручання (за 2 доби), так і після проведення операції (протягом 2–3 діб). З метою прискорення загоєння інфікованих ран внутрішньом'язово вводять тимоген (5 мг/кг маси) протягом 4–5 діб.

Похідні цитгомединів. Найчастіше використовується метил-урацил (метацил). Він сприяє синтезу нуклеїнових кислот, білків, поділу клітин, стимулює продукування компонентів комплементу, інтерферону, лізоциму. Внаслідок специфічної дії метилурацилу у В-лімфоцитах посилюється активність основних ферментів циклу Кребса, сприяючи їх перетворенню у плазматичні клітини, які синтезують імуноглобуліни.

Метилурацил може засвоюватися мікробними клітинами, погіршуючи перебіг септичних форм запалення, тому його застосовують для профілактики гнійних ускладнень, а при лікуванні обов'язково поєднують з антибіотиками. При гнійних процесах препарат ін'єктують підшкірно в дозі для собак і кішок – 0,1 – 0,25 г на 1 ін'єкцію.

Ліпополісахариди. Універсальною властивістю ліпополісахаридів грамнегативних мікроорганізмів, позбавлених антигенних і токсичних властивостей, є здатність виражено активізувати фагоцитоз. Найчастіше застосовують пірогенал, менш популярні проди-гіозан, сальмозан, біостим. Введений парентерально пірогенал стимулює систему гіпофіз – кора наднирникових залоз, що призводить до посилення енергетичних процесів у клітинах. При цьому активується система РЕС (система мононуклеарних фагоцитів – осілих та рухливих форм), лейкоцитів тощо. Посилюється продукування антитіл, синтез пірогенів у клітинах білої крові, посилюється фібриноліз крові. Це затримує формування рубцевої тканинну вогнищі пошкодження і внаслідок стимуляції гіалуронідазної активності системи сполучної тканини сприяє розсмоктуванню рубців при одночасному прискоренні регенеративних процесів. Враховуючи ці властивості, пірогенал призначають при хронічних запальних процесах, які супроводжуються утворенням келоїдів та розвитком контрактур; в офтальмології пірогенал застосовують при хронічних кератитах; він показаний при лікуванні виразок, переломів кісток та при багатьох інших хворобливих процесах.

Пірогенал ін'єктують внутрішньом'язово у дозі 10–15 МПД (мінімальні пірогенні дози) через 2–3 дні. Для зниження температури тіла достатньо 2–3 ін'єкції, далі курс лікування продовжують, збільшуючи дозу у 1,5–2 раза до повторного підвищення температури тіла. Курс пірогеналотерапії триває 10–25 днів, після чого при необхідності його повторюють через 1–2 міс. Продигіозан вводять внутрішньом'язово в дозі 0,7–1 мкг/кг маси двічі з інтервалом 3 дні. Він має здатність виразно підвищувати функ­ціональну активність макрофагів, що супроводжується активізацією функції Т-лімфоцитів та синтезу антитіл, пригніченням перебігу запалення, особливо при інфекційних ураженнях. Продигіозан посилює дію гуморальних факторів неспецифічної резистентності, зок­рема лізоциму, комплементу, пропердину тощо.

Похідні тріазолу. Препарати цієї групи (вірутрицид, імзауф) мають виражені імуностимулювальні властивості, проявляють протизапальний ефект і нормалізують обмін речовин (В. Й. Іздепський). Неспецифічні механізми імуностимулювальної дії цих препаратів пов'язані з активним впливом на загальний обмін речовин і особливо на білковий метаболізм, що супроводжується підвищенням вмісту білка у крові, особливо у-глобулінів (фракція антитіл). Разом з тим інтенсифікується синтез гуморальних імунних факторів – лізоциму, В-лізинів тощо. Як вірутрицид так й імзауф посилюють фагоцитарну активність нейтрофілів і фібриноліз. Останнє має важливе значення при лікуванні тварин із вираженим фібринозним типом ексудації. В основі неспецифічної стимуляції Т- і В-лімфоцитів похідними тріазолу лежить антиоксидантна дія, що спряє нормалізації функції рецепторного апарату імунокомпетентних клітин. В основі специфічної імуностимулювальної дії цих препаратів лежить індукція системи ендогенного інтерферону. При цьому посилюється імунологічний потенціал тваринного організму. Разом з тим вірутрицид діє і як гепатопротектор, що теж позитивно впливає на розвиток запален­ня. Він нормалізує активність ферментів печінки та стимулює мак-рофагальну систему цього органу. Поєднання його з селенітом на­трію у дозі 0,1 мг/кг маси виразно посилює імуностимулювальну дію. Вірутрицид призначають парентерально: дорослим тваринам у дозі 2–4 мг/кг маси, молодняку до 20 днів – 10 мг/кг маси протягом З днів; імзауф –у дозі 1 мг/кг маси.

Похідні триазолу рекомендується застосовувати у комплексі з іншими препаратами (антибіотиками, сульфаніламідами тощо), внаслідок чого значно скорочується термін лікування тварин з гнійними ранами, артритами, перитонітом, остеомієлітом та ін.