Тканинна терапія. Цей вид лікування винайдений академіком В. П. Філатовим (1933). Згідно з його вченням, у рослинах і тканинах тваринного організму при несприятливих умовах життєдіяльності настає біологічна перебудова – утворюються біологічні стимулятори. Біостимулятори – речовини, що інтенсифікують перебіг біохімічних процесів, допомагаючи збереженню життєздатності у несприятливих умовах. Із таких тканин і готують високоефективні лікувальні препарати як рослинного, так і тваринного походження. Стимулююча активність тканинних препаратів обумовлена наявністю в їх складі органічних кислот. У хімічному відношенні це продукти порушеного обміну, теплостійкі, розчиняються у воді, переганяються парою, стійкі до дії кислот та лугів; у зв'язку з цим запропоновано проводити підсадку консервованих шматочків тканин, парентеральне введення екстрактів, тканинних суспензій; тканинні препарати застосовують також всередину та зовнішньо у вигляді мазей та порошків (присипок). Оскільки тканинні препарати виготовляють з різних органів і тканин, які мають специфічну будову, функціональні та метаболічні особливості, то вони містять специфічні білкові та інші речовини, а також гормони, ферменти, вітаміни, продукти протеолізу тощо. Дані фактори обумовлюють відзначені багатьма дослідниками певні відмінності у дії різних тканинних препаратів. Найчастіше тканинні препарати виготовляють з печінки, селезінки, сім'яників плаценти, наднирникових залоз, кісткового мозку тощо. В практиці часто використовують тканинні препарати, одержані не тільки з тканин тварин, але й ще інші, зокрема, екстракт алое, ФІБС, біосед, гумізоль, торфот, гумат натрію. Тканинну терапію призначають при внутрішніх незаразних та гінекологічних хворобах, при деяких інфек­ційних хворобах.

Тканинні препарати призначають у дозі: дрібним тваринам – 2–5 мл на одну внутрішньом'язову ін'єкцію з інтервалом 3–5 діб. З метою пролонгації лікувального ефекту тканинної терапії запропоновано агарово-тканинний препарат, який повільно розсмоктується; повторно при відповідних показаннях цей препарат вводиться через 3–5 тижнів.

Протипоказанням для застосування тканинної терапії є гостро-гнійне запалення з виділенням великої кількості гнійного ексудату. Дози тканин для підшкірної імплантації для дрібних тварин становлять: сім'яники – 1–3 г, печінка – 1–2 г, селезінка – 1–15 г.