Гіпотрофія та склероз яєчників. Дана патологія характеризується зменшенням у розмірах яєчників (атрофія) та заміною паренхіми яєчників сполучною тканиною з ознаками мінеральної та білкової дистрофії органу.

Етіологія. Передуючими і основними причинами є запальні процеси внаслідок травм і надходження до органу різноманітної мікрофлори та функціональні розлади в залозах внутрішньої секреції, особливо в гіпоталамо-гіпофізарно-яєчниковій системі, переважно аліментарного походження.

Ознаки. Аритмічні, ановуляторні, ареактивні та анестральні статеві цикли або ж ознаки стійкої анафродизії. Поверхня зменшених яєчників майже гладенька. Консистенція їх тверда. Морфофункціо-нальні утворення (фолікули і жовті тіла) відсутні або є поодинокі слаборозвинуті фолікули та жовті тіла в стадії гіалінізації.

Прогноз. При гіпотрофії яєчників у молодих самок при застосуванні ефективних методів відновлення у більшості випадків сприятливий, у самок старших вікових груп - несприятливий щодо їх використання у системі відтворення.

При склерозі яєчників – несприятливий.

Лікування. При гіпотрофії яєчників ефективним є застосування вітамінотерапії (А, Д і Е), тканинної терапії та простагландинів у комплексі, а при склерозі можливим є застосування підшкірних введень лідази по 16–32 ОД протягом 10–15 діб, а також електрофорез хімотрипсину по 5–10 мг через черевну стінку. Ферментотерапію доцільно доповнювати підшкірними введеннями скловидного тіла по 0,5-1 мл протягом 30 діб.