Парафінолікування ґрунтується на використанні тепла, яке виділяє розтоплений парафін(50 - 54 °С). Парафінові пов'язки залишають на хворій ділянці тіла на 3—4 год. Парафінолікування застосовують при запальних процесах, маститах, хронічних запаленнях суглобів тощо.

Нагрітий парафін добре прилягає до шкіри на будь-якій ділянці тіла. З рідкого стану він переходить у твердий при температурі на 20 - ЗО °С вищій за температуру шкіри, і тому нагрітий до 70 - 90 °С не спричиняє опіків шкіри. Такі властивості парафіну забезпечують тривале і глибоке прогрівання тканин на місці його накладання, значну гіперемію та зменшення болю. Використання парафіну позитивно впливає на нейрогуморальну регуляцію, активує фагоцитарну реакцію, регенеративні та інші фізіологічні процеси.

Парафінолікування рекомендовано при асептичних підгострих і хронічних запальних процесах, що супроводжуються появою значних інфільтратів, проліфератів та рубців, а також при повільно загоюваних ранах, виразках, норицях, при підгостро та хронічно перебігаючих не­вритах, плекситах, парезах і паралічах, міозитах, синовітах, артритах та періартритах, розтягненні зв'язок, бурситах, тендинітах. тендовагінітах, фіброзних і в початковій стадії осифікуючих періоститах, закритих пере­ломах у стадії формування кісткової мозолі. Парафінотерапію признача­ють при катаральному маститі, гінекологічних захворюваннях, хворобах органів дихання, травлення та іншій патології.

Не рекомендується використовувати парафін при ранах з гнійно-некротичним розпадом тканин, лімфангітах, лімфаденітах, пропас-ницях, захворюваннях нирок та ін.