Для алергічної діагностики туберкульозу великої рогатої худоби, овець, кіз і коней застосовують бичачий туберкулін, для курей і водоплавної птиці — пташиний туберкулін, для свиней — бичачий і пташиний туберкулін одночасно.
Внутрішньошкірний метод туберкулінізації
Туберкулін вводять: великій рогатій худобі, буйволам, зебувидним, оленям (маралам) - в середній третині шиї (у цій ділянці не дозволяється вводити тваринам інші біологічні препарати та речовини);
— бугаям-плідникам туберкулін вводять у підхвостову складку;
— верблюдам - у шкіру черевної стінки в ділянці паху на рівні горизонтальної лінії сідничного горба;
— свиням - в ділянці зовнішньої поверхні вуха у двох сантиметрах від його основи (у шкіру одного вуха вводять ППД - туберкулін для ссавців, другого - ППД - туберкулін для птахів). Свиням у віці 2-3 міс. туберкулін краще вводити в шкіру поперекової ділянки, відступаючи в бік від хребта на 5-6 см (з одного боку, вводять туберкулін для ссавців, з другого - для птахів), використовуючи для цього лише безголковий ін'єктор;
— козам, вівцям, собакам, мавпам і хутровим звірам (крім норок) - у ділянці внутрішньої поверхні стегна або ліктьової складки;
— норкам - інтрапальпебрально у верхню повіку;
— кішкам - у ділянку внутрішньої поверхні вуха;
— курям - у борідку;
— індикам - у підщелепову сережку;
— гусям, качкам - у підщелепову складку;
— фазанам, павлінам, папугам, голубам, журавлям, чаплям, чорногузам, фламінго - в ділянку зовнішнього боку гомілки на 1-2 см вище гомілково-ступневого суглоба.
Перед введенням туберкуліну шерсть (волосся) на місці ін'єкції вистригають, шкіру обробляють 70°-м етиловим спиртом. Потім у товщу шкіри вводять туберкулін, використовуючи 1-2 мл шприц і тонку коротку голку або безголковий ін'єктор.
Туберкулінізації підлягають тварини з двомісячного віку.
— Корів (нетелів), буйволиць, верблюдиць досліджують на туберкульоз незалежно від періоду вагітності;
— кіз, овець, свиней, кобил, віслючок - через 1-2 міс. після родів.
Не дозволяється досліджувати туберкулінами тварин протягом трьох тижнів після вакцинації їх проти інфекційних захворювань.
Туберкулін застосовують при дослідженні на туберкульоз ссавців (крім мавп і норок) в об'ємі 0,2 мл; мавпам, норкам, птахам — 0,1 мл.
Вводити туберкулін у шкіру, яка має травматичні пошкодження, а також ущільнення або абсцеси, враження грибами, кліщами або гельмінтами, забороняється.
Облік і оцінку реакції на внутрішньошкірне введення туберкуліну проводять у великої рогатої худоби, буйволів, зебувидних, верблюдів і оленів через 72 години після введення препарату; у кіз, овець, свиней, собак, кішок, хутрових звірів - через 48 годин; у птахів - через 30-36 годин.
Реакція в місці введення туберкуліну у тварин проявляється у вигляді розлитого набрякання тістуватої або м'якої консистенції, яка не має, як правило, чітких меж із навколишньою тканиною. Утворення набряку супроводжується підвищенням місцевої температури, гіперемією й болючістю запаленої ділянки шкіри. У деяких тварин реакція проявляється у вигляді твердого, безболісного, різко обмеженого набрякання.
При обліку внутрішньошкірної реакції у кожної досліджуваної тварини пальпують місце введення туберкуліну, у норок порівнюють повіки лівого та правого ока.
При виявленні змін на місці введення туберкуліну у великої рогатої худоби, буйволів, зебувидних, верблюдів, оленів кутиметром вимірюють товщину складки шкіри в міліметрах і визначають величину її потовщення в порівнянні з товщиною складки незміненої шкіри близько місця введення туберкуліну.
Тварин вважають реагуючими на туберкулін:
— велику рогату худобу, буйволів, зебувидних, верблюдів, оленів - при потовщенні шкіряної складки на 3 мм;
— бугаїв-плідників - на 2 мм і більше (незалежно від характеру реакції);
— кіз, овець, свиней, собак, кішок, мавп, хутрових звірів, птахів - при утворенні набряку в місці введення туберкуліну; — норок - при набряку повіки.
Очний метод туберкулінізації (офтальмопроба)
Цей метод застосовують для діагностики туберкульозу у коней. У великої рогатої худоби офтальмопробу застосовують одночасно з
Внутрішньошкірною пробою.
Очну туберкулінізацію проводять два рази з інтервалом 5-6 днів між першим і другим уведенням туберкуліну. Препарат у кількості 3-5 крапель наносять очною піпеткою на кон'юнктиву при відтягнутій нижній повіці.
Облік реакції проводять через 3, 6, 9 і 12 год. Останній раз - через 24 години.
Вдруге вводять туберкулін через 5-6 днів тваринам, які не реагували на перше введення або дали сумнівну реакцію. Облік реакції на повторне введення проводять через 3, 6, 9 і 12 год.
При позитивній реакції спостерігається добре виражена гіперемія і набряк кон'юнктиви, виділення слизово-гнійного або гнійного секрету, який витікає з внутрішнього кута ока у вигляді шнурка.
При сумнівній реакції гіперемія і набряк кон'юнктиви виражені слабо при наявності у внутрішньому куті ока лише слизу.
При відсутності реакції кон'юнктива не змінюється.
На проведену туберкулінізацію складають акт, а при дослідженні великої рогатої худоби, буйволів і зебувидних, крім того, складають список усього поголів'я тварин, яких досліджували. У списку вказують назву господарства, вид тварин, інвентарний номер або кличку, стать і вік тварини (при дослідженні тварин, які належать приватним особам - указують назву населеного пункту, прізвище власника, стать, вік і масть тварини). У реагуючих на туберкулін тварин реєструють величину потовщення шкірної