БУДОВА ОРГАНІВ ЗОРУ
До органів зору відносять такі апарати: нервово-оптичний апарат (очне яблуко); захисний апарат (орбіта, періорбіта, повіки і вії); окоруховий апарат (м'язи очного яблука); сльозний апарат (сльозні залози).
Будова очного яблука. Основним утворенням органів зору є очне яблуко. Спочатку на таблицях, моделях і на анатомічних препаратах визначають форму і величину очного яблука. Визначають його консистенцію. Потім на свіжому препараті знаходять зовнішні утворення: білкову оболонку і рогівку. Через рогівку видно райдужну оболонку і зіницю ока, яка розміщена в центрі райдужної оболонки. Визначають форму райдужної оболонки у різних видів тварин. Знаходять місце виходу зорового нерва.
Білкова оболонка матового кольору, непрозора. При уважному огляді можна побачити розгалуження кровоносних судин. У задній частині очного яблука знаходять зоровий нерв. Спереду оглядають рогівку, визначають її випуклість. Консистенція очного яблука пружна.
Після зовнішнього огляду очного яблука скальпелем і гострокінцевими ножицями роблять коловий розріз рогівки у місці сполучення її з білковою оболонкою.
Після видалення рогівки із передньої камери очного яблука виливається прозора водяниста рідина.
Вивчають будову вирізаної рогівки. Вона прозора, добре пропускає і заломлює світло. Визначають товщину і прозорість рогівки. Потім обережно вирізають райдужну оболонку і вивчають її будову. Підрізають цінно-ві зв'язки, надавлюють на очне яблуко з боків і в отвір, що утворився в передній стінці очного яблука, виходить кришталик, а потім і скловидне тіло. Кришталик кладуть на папір з друкованим текстом і перевіряють його прозорість. При розгляді тексту через кришталик можна переконатися, що він збільшує.
На загострених кінцях кришталика (по колу) видно тоненькі чорні волоконця. Це ціннові зв'язки, якими кришталик прикріпляється до війкового тіла. Натискуванням на кришталик визначають його пружну консистенцію. При розтиранні тканини кришталика між пальцями він втрачає прозорість і пошарово злущується. Скловидне тіло має вигляд драглистої прозорої маси, яка вкрита із зовні тоненькою сполучнотканинною оболонкою. Якщо цю оболонку розрізати, то скловидне тіло розливається. В тому, що скловидне тіло прозоре і добре пропускає світло, легко переконатися, розмістивши його на газету з текстом. Потім вивчають оболонки стінки очного яблука.
Вивертають оболонки очного яблука і оглядають внутрішню їх поверхню. Вона темного кольору через те, що на дні очного яблука знаходиться багато темного пігменту - зорового пурпуру.
Оглядають сітчатку ока і судинну оболонку. В передній частині знаходять війкове тіло.
При вивченні будови очного яблука на препаратах одноразово використовують моделі очного яблука, а також таблиці і схеми. Схему будови очного яблука слід замалювати і позначити.
Захисний апарат ока. Знаходять орбіту, визначають її розмір і форму. Для цього оглядають кістки черепа різних видів тварин. Щоб детально ознайомитися з розміщенням і формою періорбіти, видаляють нижню щелепу від верхньої частини голови, перерізають виличну дугу і дістають жирове тіло, яке лежить під очним яблуком.
Потім розрізають періорбіту і оглядають прямі м'язи і очного яблука. Тупим шляхом віддаляють їх один від одного, піднімають пінцетом оглядають м'яз - відтягувач очного яблука. Після цього обережно перерізають всі м'язи очного яблука і витягають яблуко разом з сльозною залозою. Вивчають їх будову і топографію.