Ембріологія

Ембріологія - наука про розвиток зародка. Своїм корінням вона йде в глибоку старовину. Задовго до початку нової ери в Єгипті, Греції, Індії і Китаї широко використовувалося виведення курчат в штучних умовах. У стародавніх джерелах є згадки про посліди людини і тварин. Таємниці зародження живих істот хвилювали розум учених впродовж тисячоліть і вони намагалися якимсь чином проникнути в їх глибини. Гіппократу і Арістотелю належить цілий ряд робіт, в яких зроблені спроби пояснити приховані від неозброєного ока події, пов'язані з ранніми і подальшими етапами ембріонального розвитку. Зокрема, Арістотель є творцем теорії епігенеза, згідно якої зародок розвивається з жіночої «матерії» - крові, а чоловіче сім'я одухотворяє, тобто вносить «душу» в цю кров.

У 1651 р. В. Гарвей в своїй праці «Зародження тварин» геть відкидає теорію самозародження і затверджує тезу про те, що тварини розвиваються тільки з яйця: "Живе з яйця" («Ovo ex ovo»). Він вперше припустив, що «пляма» на жовтку яйця птаха «є початок курчати», а кров'яна в ньому крапка - зачаток серця.

До середини XVIII ст. склалося уявлення, що одержало назву преформізм, згідно якому спочатку закладені (преформіровані) при створенні життя готові частини організму всього лише розгортаються в просторі. Але в 1759 р. К. Вольф в своїй дисертації «Теорія зародження» знов обгрунтовує теорію епігенеза. Проте він повністю заперечував приреченість (преформацію) і відстоював новоутворення органів з листоподібних пластинок, названих пізніше зародковими листками.

Оцінюючи з сучасних позицій теорії преформізма і епігенеза, слід вказати, що на окремих етапах ембріонального розвитку мають місце як епігенез (поліпотентність клітин зародка), так і жорстка приреченість, тобто преформація в розвитку клітин і тканин. Пройшло немало часу, перш ніж ці дві теорії одержали право на своє сумісне існування.

Лише з винаходом мікроскопа були відкриті і описані статеві клітини. У 1677 році голландський натураліст А. Левенгук описав сперматозоїдів, припустивши при цьому, що вони-то і є в дрібному вигляді цілком сформованими зародками (преформовані), яйцеклітина, на його думку, всього лише служить живильним матеріалом для цього зародка. Слід помітити, що за яйцеклітину він, і довго після нього, приймався третинний фолікул яєчника - Граaфов пухирець. І лише в 1827 році вітчизняний учений К. Бер знайшов в зрілому фолікулі істинну яйцеклітину.

Основи сучасної ембріології закладені нашими співвітчизниками К. Вольфом, Х. Пандером, К. Бером та ін. вченими. Велике значення в розвитку порівняльної ембріології належить працям І. І.Мечникова (вивчав ембріогенез медузи) і А. О.Ковалевського (описав розвиток ланцетника).

Серед вітчизняних ембріологів ХХ ст., що внесли великий внесок у вивчення закономірностей внутрішньоутробного розвитку тварин і людини, слід назвати відомі далеко за межами СНД імена А. Н.Северцова, Д. П.Філатова, П. П.Іванова П. Г.Светлова, М. І.Зазибіна, О. Г.Кнорре, Л. І.Фаліна, Г. О.Шмідта, М. Я.Субботіна, Б. П.Хватова (творця Кримської ембріологічної школи), Ю. М.Шаповалова, В. М.Круцяка та ін.

Значення ембріології для ветеринарної медицини

Ембріологія сільськогосподарських тварин вивчає розвиток зародків в материнському організмі або яйці. Ембріогенез є частиною онтогенезу, коли відбувається становлення цілісного організму, структурних компонентів його тканин, органів і систем. Вплив чинників зовнішнього середовища, зокрема пов'язаних з несприятливими екологічними умовами, може приводити до різного роду відхиленням від норми пренатального розвитку і формуванню вад розвитку, перериванню вагітності і мимовільним абортам.

Будучи частиною біологічних наук, ембріологія з'ясовує джерела і механізми розвитку тканин, метаболічні і функціональні особливості системи "мати-плацента-плід", які дають можливість встановлювати закономірності структурних змін в процесах гісто - і органогенезів, виявляти причини їх відхилень від норми.

Досягнення сучасної ембріології дозволяють одержувати від елітних тварин у великих кількостях гамети, виробляти їх запліднення in vitro, а потім вирощувати одержаних таким чином зародків в утробі сурогатних матерів, що дає можливість прискорено проводити селекцію і збільшувати стадо високопродуктивних тварин. Досягнення ембріології широко використовуються в птахівництві, рибництві, бджільництві. Велике значення при цьому придбаває генна інженерія, яка дозволяє виробляти маніпуляції на генах і змінювати спадкові ознаки тварин в потрібному напрямі. У акушерстві і гінекології важливим є з'ясування причин безплідності, патології вагітності з метою її корекції. Останніми роками вельми перспективним представляється клонування з метою розмноження тваринних тих видів, які приречені на вимирання, а також можливості вирощування органів і їх трансплантації.

Не можна не сказати і про те, що домашні тварини є об'єктом досліджень в експериментальній ембріології. На них проводиться моделювання тих або інших патологічних процесів, їх корекція за допомогою фармакологічних препаратів, з'ясовується механізм дії лікарських засобів, встановлюються їх дози і ГДК шкідливих чинників виробничого середовища, а також з'ясовуються ембріотропність, тератогенність і віддалені наслідки дії цих чинників. Одержані таким чином дані екстраполюються на людину, що має надзвичайно важливе значення для гуманітарної медицини.

Таким чином, знання ембріології сприяє формуванню лікарського мислення, дозволяє правильно встановлювати діагноз при порушеннях в системі "мать-плацента-плід", з'ясовувати причини формування потворності і захворювань в ранньому постнатальному періоді розвитку, їх зв'язок з патологією вагітності, правильно і своєчасно проводити корекцію таких станів.