Ембріональний гістогенез крові.

У ембріогенезі гемоцитопоез починається дуже рано в мезенхімі позазародкових органів: хоріоні, стінці жовткового мішка і стеблі (зародковій ніжці), а потім в печінці, селезінці, червоному кістковому мозку (ЧКМ), тимусі і лімфатичних вузлах. Тому ембріональний гемоцитопоез підрозділяється на 3 періоди: мезобластичний (кровотворення у позазародкових органах - жовтковому мішку, хоріоні і зародковій ніжці), печінковий і медуллярний.

У мезобластичний період з'являється перша генерація стовбурових клітин крові (СКК), які по жовтковій і алантоїсній венам заселяють печінку. У печінці СКК дають другу генерацію, яка заселяє ЧКМ, селезінку і лімфатичні вузли. СКК в ЧКМ дають третю генерацію.

У 1909 р. О. О.Максимов описав особливості мезобластичного кровотворення: у складі мезенхіми позазародкових органів відособляються так звані кров'яні острівці, центрально розташовані клітини яких втрачають свої відростки і перетворюються в СКК. Периферичні ж клітини кров'яних острівців становляться плоскими і перетворяються в первинні ендотеліоцити. З СКК утворюються еритробласти, для яких характерні великі розміри, тому вони одержали назву мегалобластів (мегалобластичне кровотворення). Пізніше мегалобласти перетворюються в мегалоцити (крупні гіпохромні еритроцити), а також в еритробласти і еритроцити дефінітивного типу (нормобласти і нормоцити).

У печінці разом з СКК виявляються і комітировані клітини-попередники, з яких утворюються всі види клітин крові спочатку інтравазально, потім ведучим стає екстраваскулярне кровотворення.

Незабаром функції кровотворення беруть на себе ЧКМ, тимус, селезінка і лімфатичні вузли, в яких утворення формених елементів крові здійснюється екстаравазально.