Методика складання епізоотичних карт

Для контролю епізоотичного стану та оперативного управління проведенням протиепізоотичних заходів в районних державних підприємствах ветеринарної медицини складають і ведуть карти епізоотичного стану району.

Аналогічно складають та ведуть карти епізоотичного стану області та країни.

Відповідно до вимог Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України карти епізоотичного стану району ведуть при наявності таких заразних захворювань сільськогосподарських тварин і птиці: сибірка, сказ, ящур, бруцельоз, туберкульоз, лептоспіроз, лейкоз, кампілобактеріоз, бабезіїдоз сільськогосподарських тварин; емфізематозний карбункул, пошесне запалення легень і чума великої рогатої худоби; чума й бешиха свиней; брадзот і віспа овець, сап однокопитних та епізоотичний лімфангоїт коней, грип та псевдочума птиці.

Для складання карти епізоотичного стану району потрібно мати звичайну адміністративно-топографічну або схематичну карту цього району, краще у масштабі (1: 200000, 1: 500000) і дані про його епізоотичний стан.

Карту епізоотичного стану району складають у два етапи. Спочатку складають географічну основу карти, а потім наносять показники спеціального призначення (умовні позначки неблагополучних пунктів).

Основою карти епізоотичного стану району може бути карта або копія карти адміністративного поділу області, карта ґрунтів чи просто схематична карта району. В географічну основу карти включають: кордони району, великі ріки й озера, основні шосейні дороги та залізниці, центральні садиби колективних сільськогосподарських підприємств, а також населені пункти, в яких розташовані великі тваринницькі ферми.

Карти епізоотичного стану району умовно поділяють на тимчасові й постійні.

Тимчасові карти епізоотичного стану району — це карти, на яких умовно позначені за допомогою різнокольорових прапорців і шпильок неблагополучні щодо згаданих вище інфекційних захворювань населені пункти. При виникненні ензоотії (епізоотії) у нових населених пунктах на карту наносять нові прапорці відповідного кольору. При ліквідації ензоотії (епізоотії) у тому чи іншому населеному пункті їх знімають.

Постійні карти епізоотичного стану району відрізняються від тимчасових тим, що на них для умовних позначень, неблагополучних щодо заразних захворювань населених пунктів, застосовують не різнокольорові прапорці, а малюють навколо неблагополучних пунктів різні геометричні фігури (квадрати, прямокутники, трикутники, ромби) або однакові, але фарбують їх у різні яскраві кольори (червоний, зелений, блакитний тощо).

У нижньому правому куті епізоотичної карти розшифровують усі умовні позначення або ж це роблять на окремому аркуші паперу, який є невід'ємною частиною цієї карти. На епізоотичних картах району можна також зазначати назву хвороби, дату її реєстрації, вид тварин та кількість хворих або умовний знак хвороби, місяць та рік накладання й зняття карантину.

Наприклад, у селі Громівка захворіло на сибірку 3 голови великої рогатої худоби і 6 голів овець. Умовний запис цих даних на епізоотичній карті буде такий: сибірка, 10/Х-1997 р., 3 велика рогата худоба, 6 овець або

При повторній реєстрації тієї ж хвороби в даному населеному пункті знак не ставиться, а під раніше нанесеним знаком нижче попереднього запису, записують дату повторної реєстрації хвороби й дату зняття карантину.

У цьому випадку розшифровки умовних позначень робити не потрібно.

Умовними позначеннями на карті відмічають також розташування скотомогильників, біотермічних ям, утилізаційних установок, скотозабійних пунктів і установ ветеринарної медицини.

Звичайно, карти з нанесеними на них знаками умовних позначень у ветеринарних установах не вивішують.

Карти епізоотичного стану, а також таблиці умовних знаків, що застосовуються для позначення захворювань, ветеринарних та інших об’єктів нанесених на карту є документами для службового користування і постійного зберігання. Відповідальність за їх зберігання покладається на керівників цих ветеринарних установ.

Карти, як правило, складають на креслярському папері (ватман). Найбільш зручний загальний розмір карти – 60´90 см або 90´120 см.

Записи на картах роблять чітко й акуратно.

Неблагополучні пункти, ветеринарні об’єкти, тварини й хвороби зображують на картах за допомогою символів, що називаються умовними знаками.

Для картографування у ветеринарній медицині найчастіше використовують наступні умовні позначення:

УСТАНОВИ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ.

УМОВНІ ЗНАКИ ХВОРОБ ТВАРИН.