Це хімічні речовини, що впливають на імунологічні реакції за рахунок швидких морфологічних і біохімічних змін в імунізованому організмі. З неорганічних речовин найчастіше використовують алюмінію гідрат оксиду, кальцію фосфат, алюмокалієвий галун; з органічних – мінеральні масла, мурамілпептид, сапонін, гліцерин, агар, желатину, скипидар.

Для посилення імуногенності при отриманні діагностичних сироваток широко використовується ад'ювант Фрейнда – суміш мінерального масла, ланоліну, емульгатора, води та домішок інактивованих мікобактерій туберкульозу.

При використанні ад'ювантів відбувається:

А) депонування антигену за рахунок утворення запальної гранульоми чи фіброзної капсули, де вакцина зберігається близько 7 – 8 тижнів, Поступове розсмоктування антигену з депо створює умови для його дії за принципом сумації подразнення, що аналогічно багаторазовому введенню антигену з короткими інтервалами;

Б) стимуляція фагоцитозу, що пояснюється утворенням стійких фізико-хімічних зв'язків між частинками антигену на молекулах ад'юванту (Корпускулювання). У цьому разі збільшуються розмір і маса окремих частинок (1,8 – 30 Мкм). Частинки таких розмірів легше й швидше фагоцитуються макрофагами;

В) посилення розмноження лімфоцитів у зв'язку з виникненням в організмі асептичного запалення.

Інактивовані вірусвакцини виготовляють із тканин і органів заражених тварин, тканин курячих ембріонів або Лабораторних тварин, заражених відповідним вірусом. Вірусну біомасу одержують також на перещепленій культурі тканини. Тканини Гомогенізують, розбавляють буферним розчином і інактивують – обробляючи формаліном, фенолом, кристалвіолетом, чи ін.