Піроплазміди і хвороби Піроплазмідози крупної і дрібної рогатої худоби

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 4.00 (1 Голос)

ТЕМА 16. Піроплазміди і хвороби Піроплазмідози крупної і дрібної рогатої худоби, що викликаються ними

 

Збудниками піроплазмідозов є прості з от­ряда Piroplasmida, який об'єднує два сімейства: Babesiidae і Theileriidae.

Морфологічно піроплазмід розрізняють по величині, формі, розташуванню в еритроциті (центральне або периферичне).

Представники сімейства Babesiidae - бабезії і піроплазми, раз­множаются в еритроцитах і передаються від тварини до тварини кліщами сімейства Ixodidae.

У кліщах бабезіїди циркулюють як трансфазно (від личинки до німфи і далі до імаго), так і трансоваріально, тобто через яйця до наступного покоління кліщів. Наприклад, піроплазма, потрапивши в кишечник кліща, звільняється від еритроцита і проникає в по­лость тіла кліща, де розмножується, а потім упроваджується в яєчник. Самка відкладає яйця, усередині яких є збудники. З яєць виходить личинка, інвазірованная піроплазмой.

Тейлерії великої рогатої худоби розмножуються в РЕС, пере­даются також кліщами, але трансфазно, тобто на хворому тварині смокче кров і інвазіруєтся личинка, а заражає тварину німфа; якщо сприймає інвазію німфа, то заражає тварину імаго. Якщо на хворому тварині харчувалася голодна самка, то тейлерії наступному поколінню кліщів не передаються.

Поширення, сезонність піроплазмідозов залежать від виду переносника. Наприклад, бабезіоз великої рогатої худоби передає кліщ роду Ixodes, що мешкає в північно-західній зоні країни. Він нападає на тваринах на початку і в кінці літа, а бабезіоз овець пе­редаєт кліщ роду Rhipicephalus bursa, що мешкає на Кавказі, в Криму, і нападає на тваринах навесні.

Клінічні ознаки бабезіїдозов мають багато спільного. При всіх видах збудників реєструють лихоманку постійного ті­па, жовтяницю і гемоглобінурію, порушення функцій шлунково-кишкового тракту, серця і легенів. При тейлеріозе немає жовтяниці і гемоглобінурії. Яскравою клінічною ознакою є непар­ноє збільшення поверхневих лімфатичних вузлів.

Діагноз на піроплазмідози ставлять з врахуванням епізоотологичеських даних, клінічних ознак, патологоанатомічних із­мененій при обов'язковому виявленні паразитів в мазанні пері­ферічеськой крові, а при тейлеріозе - гранатних тіл в мазаннях з пункту збільшених лімфатичних вузлів або тейлерії в мазаннях периферичної крові.

Для лікування тварин при бабезіїдозах застосовують піроплазмацидниє препарати: гемоспорідін, азідін, діамідін; при тейлеріозе використовують декілька схем комплексного лікування, в кото­рих препарати хіміотерапій застосовують у поєднанні із засобами патогенетичної і симптоматичної терапії.

Профілактику піроплазмідозов проводять по двох направлені­ям:

1) мітігирующая химіопрофілактіка, тобто введення лечеб­них препаратів в інкубаційний період хвороби;

2) боротьба з клещамі-переносчикамі на тваринах, в помещені­ях (купання і обприскування тварин із застосуванням акаріцидних препаратів), а також обробка приміщень.

На пасовищах проводять агрокультурні заходи.

 


Піроплазміди і хвороби Піроплазмідози крупної і дрібної рогатої худоби - 4.0 out of 5 based on 1 vote

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить