Органи чуття

Загальна морфофукціональна характеристика

Органи чуття є периферичними відділами аналізаторів, до складу яких також входять проміжні відділи (провідники) і центри. Органи чуття здійснюють сприйняття специфічних роздратувань (енергії стимулів), що поступають із зовнішнього середовища або від різних систем самого організму, кодування енергії стимулів у вигляді біопотенціалів, які по провідниках поступають в центральні відділи аналізаторів, де відбувається їх декодування і формування суб'єктивних відчуттів.

Органи чуття містять в своєму складі комплекс рецепторів, які залежно від того, звідки сприймається ними інформація (із зовнішнього середовища або від внутрішніх органів), діляться на екстерорецептори і інтерорецептори. По специфічності сприйняття стимулів і природі роздратування, що реєструються рецепторами, вони підрозділяються на механорецептори, хеморецептори, фоторецептори, терморецептори і больові (ноцицептори).

Класифікація органів чуття

Класифікація органів чуття здійснюється залежно від природи клітин, що сприймають сигнал. У зв'язку з цим розрізняють три типи органів чуття:

Первинночутливі (нейросенсорні), у яких нервові клітини сприймають сенсорні сигнали своїми периферичними відростками. Вони входять до складу органів зір і нюх;

ВторИнНочуТливі (сенсороепітеліальні), у яких сприймаючий апарат представлений не нервовими клітинами, а спеціалізованими епітеліоцитами. Одержана ними інформація передається потім на терміналі дендритів біполярних нейронів і далі в ЦНС. Такі сенсоепітеліоцити входять до складу органів слуху, рівноваги і смаку;

Третій тип складають Пропріоцептівна (скелетно-м'язова), шкірна і вісцеральна сенсорні системи, у яких органна форма анатомічно не виражена.

Примітка. Органи нюху, смаку і дотику описані в розділах, присвячених дихальній, травній системам і шкірному покриву.