Кодекс професійної етики лікаря ветеринарної медицини України

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 3.67 (9 Голоса)

Загальні положення

Стаття 1. Лікар ветеринарної медицини у своїй професійній діяльності керується Законом України про ветеринарну медицину та Законом України "Про відповідальність підприємств, установ і організацій за порушення законодавства про ветеринарну медицину".

Стаття 2. Кодекс професійної етики лікаря ветеринарної медицини - це збірник прав, традиційних обов'язків та етичних норм, дотримання яких є гарантом послуг спеціаліста і високого престижу професії лікаря ветеринарної медицини.

Стаття 3. Лікар ветеринарної медицини зобов'язаний завжди діяти відповідно до норм цього Кодексу. Він повинен високо нести честь, гідність і благородні традиції ветеринарії, високим професіоналізмом та зразковою поведінкою підвищувати авторитет своєї професії у суспільстві.

Стаття 4. Основні обов'язки лікаря:

• у практичній діяльності і особистому житті керуватися передовою громадською думкою і загальнолюдськими цінностями;

• відстоювати гуманні принципи у ставленні до тварин; охороняти людину від зооантропонозів, токсикоінфекцій та інших хвороб шляхом постачання їй тваринних продуктів високої санітарної і біологічної якості;

• добиватися належних умов годівлі та утримання тварин, запобігати їх захворюванню і не допускати їхніх страждань;

• сприяти прогресу ветеринарної науки, оволодівати новітніми її досягненнями;

• поширювати професійні знання і методи роботи через навчальні заклади, засоби масової інформації, передавати їх колегам у процесі спільної роботи; підвищувати рівень професійних послуг;

• входити до професійних та міжнародних асоціацій, брати участь у наукових, науково-виробничих нарадах;

• підтримувати корисну ініціативу колег щодо поліпшення якості професійних послуг;

• захищати професійні та матеріальні інтереси спеціалістів ветеринарії, керуючись при цьому вищими інтересами суспільства;

• у своїй професійній діяльності суворо дотримуватися чинного законодавства.

Стаття 5. Норми цього Кодексу поширюються на працівників усіх напрямів ветеринарної медицини.

Спеціаліст ветеринарної медицини може здійснювати свою діяльність у таких напрямах:

• тваринництво і годівля тварин;

• охорона здоров'я тварин, птиці, бджіл, риб;

• профілактична і терапевтична ветеринарна медицина;

• відтворення тварин;

• гігієна, ветеринарна санітарія, ветеринарно-санітарна експертиза і гігієна переробки продуктів тваринництва;

• техніко-промислова допомога у виробництві продуктів харчування тваринного походження та ветпрепаратів;

• транспортування тварин, риб і їх продуктів, ембріонів;

• лабораторно-діагностична робота;

• участь у розведенні племінних тварин;

• прикладна генетика;

• наукові дослідження з біології, тваринництва, рибництва, ветеринарії та підготовка лікарів ветеринарної медицини;

• екологія, біологія, охорона диких тварин і контроль мікробного забруднення;

• постійне навчання, поглиблення знань, передусім із біологічних та ветеринарних наук;

• видача відповідних сертифікатів;

• адміністрування, планування, статистика й інформатика.

Професійна поведінка

Стаття 6. Щоб забезпечити реальну користь суспільству від своєї професійної діяльності, лікар ветеринарної медицини повинен постійно цікавитися досягненнями науки й практики, поповнюючи, поглиблюючи і використовуючи ці знання у практичній роботі.

Стаття 7. Лікар ветеринарної медицини не повинен виконувати робіт, не пов'язаних з його професійною діяльністю, а правильно оцінювати свої дії та їх можливі результати.

Стаття 8. Лікар ветеринарної медицини зобов'язаний приділяти належну увагу тваринам, ввіреним йому для догляду, лікування чи відтворення або наукових досліджень, використовуючи їх виключно для зазначеної мети.

Стаття 9. Лікар може прописувати й використовувати тільки офіційно зареєстровані лікарські засоби у найзручнішій формі та оптимальній дозі, пам'ятаючи про їх небезпечність для здоров'я людей і тварин при зміні методу застосування чи дози.

Стаття 10. Лікар зобов'язаний інформувати замовника про очікувані результати запланованої роботи, обставини, що можуть їх змінити. Він несе моральну відповідальність за допущені професійні помилки.

Стаття 11. Лікар повинен визнавати право замовника консультуватися у іншого спеціаліста, при необхідності допомагати останньому у вирішенні складних питань.

Стаття 12. Видані лікарем документи про стан тварин чи тваринництва повинні бути об'єктивними, науково обґрунтованими і завіряються печаткою та власним підписом.

Стаття 13. Професійна таємниця - це обов'язок, справа честі лікаря. Але він не повинен нею прикриватися при порушенні норм закону чи нанесенні збитків.

Стаття 14. Опублікування і презентування наукових робіт заслуговує на максимальну увагу і професійний інтерес. Обов'язок автора - привернути увагу до оригінальної роботи, яка є його власністю. Плагіат вважається серйозним порушенням професійної етики.

Стаття 15. Лікар має право брати плату за свої послуги. Але вона повинна бути обґрунтованою, погодженою із встановленими професійними об'єднаннями тарифами, враховуючи фінансові можливості клієнта. Неетично пропонувати конкуруючі ціни з метою залучення клієнтів.

Стаття 16. У стосунках з представниками інших професій лікар повинен дотримуватися професійних етичних норм, а також має право чекати цього від інших.

Взаємовідносини лікарів ветеринарної медицини

Стаття 17. Професійні взаємовідносини повинні ґрунтуватися на гідності, повазі, толерантності, бути суворо етичними. У рамках цих норм колеги повинні будувати свою співпрацю, основою співробітництва має бути взаємна довіра.

Стаття 18. Забороняється вживати дії чи вислови, що принижують честь та професійну гідність колеги, чинити тиск політичного, громадського, адміністративного, економічного характеру, офіційний чи особистий.

Стаття 19. Будь-яку форму взаємодопомоги (пряма допомога, консультація, заміщування, спільна праця) слід здійснювати у суворій відповідності до цього Кодексу, у дусі братерства.

Комітет з професійної етики

Стаття 20. На кожному підприємстві ветеринарної медицини організовується спеціальний Комітет з питань професійної етики, що виступає як третейський суд у його тлумаченні. На основі положень останнього він розробляє етичні правила для свого підприємства, розглядає питання порушення Кодексу. Тому до Комітету обирають осіб з високими професійними і моральними якостями.

Цей кодекс схвалений науково-технічною радою Державного департаменту ветеринарної медицини України (протокол №4 від 23 грудня 2004 р.)

ПІСЛЯМОВА

У наведеному матеріалі зроблена спроба розкрити деякі сторони етики спеціаліста ветеринарної медицини - питання, поки що зовсім не висвітленого у спеціальній літературі, але вкрай необхідного для правильного професійного виховання і особливо самовиховання, успішної роботи спеціалістів такої складної, але необхідної професії. Вважаємо, що викладені матеріали допоможуть ветеринарному фахівцю у формуванні його і як лікаря, і як людини, де й ким би він не працював.

Для досвідченого лікаря деякі дані не є новими. У процесі роботи він освоїв їх, хоч і методом проб та помилок. Але все ж про них час від часу потрібно нагадувати всім - і молодим, і досвідченим лікарям. Людина за своє життя може зробити щось хороше тільки тоді, коли не забуватиме загальних правил етики і деонтології.

З огляду на викладений матеріал вважаємо за можливе висловити деякі поради для молодого лікаря ветеринарної медицини:

1. Високоякісні продукти тваринництва можна одержати тільки від здорових тварин. Тому студент факультету ветеринарної медицини повинен стати хорошим спеціалістом; лікар посередній завдає більше шкоди, ніж користі.

2. Постійно підвищуй свій професійний рівень, удосконалюйся і як спеціаліст, і як людина. Пам'ятай, що лікаря, який не "товаришує" з книгою, люди остерігаються більше, ніж хвороби.

Все життя пам'ятай правило: "Навчаючи інших, учися сам". Вчителями для тебе будуть книги, колеги, помічники і досвідчені тваринники. Адже основою профілактики хвороб є добрий догляд за тваринами та їх раціональна годівля.

3. Пам'ятай, що будь-якій хворобі легше запобігти, ніж лікувати хворого. Тому постійно займайся ветеринарно-роз'яснювальною роботою серед тваринників. Своєчасно і ретельно проводь профілактик-ні заходи і веди облік проведеної роботи.

4. Знай свої недоліки і вмій їх долати. Будь самокритичним, це допоможе тобі уникнути багатьох помилок.

5. Оцінюй свої дії з точки зору не тільки своєї, а й керівника виробничого колективу, рядових тваринників. Умій уявити себе на місці інших.

6. Вмій аналізувати свої помилки і робити з них висновки. Це виховує правильне до них ставлення, приносить моральне задоволення лікарю і велику науково-практичну користь суспільству.

7. Критично оцінюй свої думки і дії. Для їх перевірки послухай думку інших. У такому разі твоя розумова діяльність буде більш напруженою, гострою і допоможе правильно оцінити свої міркування.

8. Результати лабораторних досліджень хворої тварини пов'язуй з клінічними даними. Мистецтво лікування полягає в умінні поєднати результати клінічних та лабораторних досліджень.

9. Критично оцінюй раніше або кимось поставлений діагноз. Завжди пам'ятай про динамічність патологічного процесу і в кожному випадку заново обдумуй клінічні та лабораторні дані.

10. Постійно пам'ятай про один із важливих принципів ветеринарної медицини - не шкодь, а активно втручайся. У ветеринарній практиці нерідко ставиться неправильний діагноз, а отже, проводиться неадекватне процесу лікування.

11. Не вір сенсації, сліпо не наслідуй, думай і дій самостійно. Нерідко трапляються випадки високої ефективності методу лікування автором опрацьованої методики і недостатньої - у інших лікарів, що пояснюється суб'єктивними поглядами автора і недостатньою виробничою перевіркою методу.

12. Використовуй все, чому вчать старші колеги, але в кожному випадку з індивідуальною критичною оцінкою. Тільки таким чином ти зможеш уникнути помилок через беззастережне сліпе наслідування.

13. Пам'ятай: поспішність, необережність, нерішучість, стресовий стан лікаря часто призводять до помилок. Особливо небезпечна поспішність у діагностиці, оскільки помилка діагностична веде й до практичної. Бажано взяти з минулого все потрібне і відкинути те, що вже застаріло. Традиції ветеринарної медицини багато в чому корисні й сьогодні, тому минуле бездумно відхиляти не можна. Але не думай, що тільки в минулому полягає людська мудрість.

14. Завжди думай про можливість лікарської помилки, не будь упевненим у своїй безпомилковості. Наявність відчуття помилковості власного погляду на речі, точного і розвинутого - це головна частина мудрості клініциста.

15. При лікуванні домашніх тварин пам'ятай не тільки про пацієнта, а й про його власника.

16. Постійно пам'ятай про зооантропонози і запобігай захворюванню ними людей. Виправдай надії людей, що довірили тобі справу охорони здоров'я людства.

17. Завжди пам'ятай про ті хвороби, які потребують негайної допомоги: патологічні роди, випадіння матки чи прямої кишки, органів черевної порожнини, післяродовий парез, тимпанія, порожнинні поранення, сильні кровотечі, хвороби з ознаками колік, закупорка стравоходу, защемлені грижі, переломи кісток кінцівок, отруєння, підозріння на гострі інфекційні хвороби.

18. Не забувай, що ти працюєш у колективі однодумців. Свої дії намагайся підпорядковувати виконанню колективних завдань. Ніколи не зловживай владою, яку дає тобі високе звання лікаря. Будь зразком поведінки на роботі та в побуті. Пам'ятай, що за твоїми вчинками часто оцінюють весь колектив. Честь колективу - твоя честь.

19. Твоє добре ім'я - не тільки в тому, щоб самому працювати на совість, а й у тому, як допомагаєш іншим. У скрутному становищі користуйся послугами і порадами більш досвідчених лікарів. Постійно підтримуй авторитет як свій, так і служби ветеринарної медицини взагалі, будь непримиренним до недбалого виконання лікарського обов'язку.

20. Будь культурною, освіченою людиною, постійно поповнюй свої знання і вдосконалюйся як інтелігентна людина. Інтелігентність з дипломом не видається, вона виховується. Привітна усмішка і чуйність, душевна доброта - невід'ємні ознаки краси та високої культури твоєї праці.

21. Завжди пам'ятай про високу відповідальність лікаря ветеринарної медицини перед народом. Своєю самовідданою працею прагни завоювати всенародні любов і повагу.

Сподіваємося, що висунуті питання будуть корисними для професійного виховання студентів, викладачів не тільки професійної етики, а й клінічних дисциплін, а також практичних лікарів ветеринарної медицини.

У кінці кожного розділу наведені питання, іноді тести для самоперевірки, а також евристичні завдання. Вирішення останніх не подаємо свідомо, щоб не втратити їх евристичність. Кількість їх обмежена, але за таким принципом кожний викладач опрацює потрібну їх кількість щодо кожної теми.

У книзі описані деякі спірні матеріали, з якими окремі досвідчені викладачі і спеціалісти можуть не погодитися. Тому будемо вдячні за зауваження і конкретні пропозиції.


Кодекс професійної етики лікаря ветеринарної медицини України - 3.7 out of 5 based on 9 votes

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить