ПЛАНИ ПРОТИЕПІЗООТИЧНИХ ЗАХОДІВ

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 3.67 (6 Голоса)

Обґрунтування планів протиепізоотичних заходів

Планування є однією із функцій управління. Воно сприяє кращій організації праці фахівців ветеринарної медицини, раціональному використанню матеріальних та фінансових ресурсів, підвищенню економічної ефективності роботи з метою одержання більшої кількості продукції тваринництва.

Організація планування ветеринарних заходів покладена на керівників служб державної ветеринарної медицини.

Плани повинні бути науково обґрунтовані, їх розробляють із урахуванням епізоотичного й ветеринарно-санітарного стану господарства, особливостей хвороб, біології їх збудників, умов зовнішнього середовища та інших чинників.

Обов'язково планується проведення протиепізоотичних заходів у стаціонарно неблагополучних пунктах по сибірці, емфізематозному карбункулі у великої рогатої худоби, бешисі свиней, лептоспірозу, бабезіозах та інших хворобах. При деяких інфекційних та інвазійних хворобах профілактичні заходи планують лише при наявності захворювань тварин або при умові безпосередньої загрози заносу збудника в цю місцевість чи в господарство (ящур великої рогатої худоби, чума свиней, Нюкаслська хвороба).

Планування й термін проведення ветеринарних заходів повинні відповідати об'єктивним закономірностям перебігу хвороби в тій чи іншій природно-кліматичній зоні. Тому органи ветеринарної медицини ретельно вивчають крайову епізоотологію, враховують місцеві особливості і визначають найбільш відповідні заходи та оптимальні терміни їх виконання. У благополучних господарствах планові заходи мають переважно профілактичний характер, а в неблагополучних — вимушені, оздоровчі, які спрямовані на ліквідацію хвороби.

Приступаючи до розробки плану протиепізоотичних заходів на черговий календарний термін, керівники ветеринарної медицини аналізують наслідки виконання плану за минулий час, ефективність засобів профілактики або ліквідації захворювань, виявляють недоліки в цій роботі. Ветеринарні фахівці повинні знати досягнення науково-технічного прогресу в епізоотології та паразитології, володіти ветеринарною статистикою і вибирати найбільш економічні методи, які при невеликих витратах дають високий ефект.

План протиепізоотичних заходів щорічно розробляється у тваринницьких господарствах і комплексах, у районах, містах, областях і в цілому в Україні.

Основне завдання плану — попередження виникнення різних заразних (інфекційних та інвазійних) хвороб тварин і птиці, забезпечення стійкого благополуччя стад і охорона населення від зооантропонозів.

Відповідальність за розробку плану протиепізоотичних заходів покладається на керівника ветеринарної медицини державної установи чи господарства.

План протиепізоотичних заходів складається з двох частин: текстової і власне плану.

У текстовій частині передбачається проведення загальних протиепізоотичних заходів:

- огородження господарства;

- будівництво санпропускника, дезбар'єру, шлагбаума, ізолятора та біотермічної ями;

- профілактичне карантинування протягом 30 днів завезених у господарство тварин;

- контроль за годівлею, доглядом та утриманням тварин;

- проведення інших санітарних заходів (санітарного дня, кип'ятіння молочних відвійок, які надходять із молокозаводів, профілактичної дезінфекції тощо).

Власне план складається за спеціальною формою, в якій передбачаються такі графи:

- види заходів;

- обсяг робіт на рік, у тому числі поквартально;

- кількість обробок;

- вартість обробки однієї голови;

- загальна вартість обробок.

План має три основні розділи:

А) діагностичні дослідження;

Б) профілактичні щеплення (вакцинації);

В) лікувально-профілактичні обробки.

Методичні вказівки щодо складання плану

План протиепізоотичних заходів розробляють відповідно до принципів планування та вимог, які передбачаються при плануванні ветеринарних заходів.

Для складання плану необхідно:

— добре вивчити епізоотичну обстановку в господарстві, населених пунктах району по епізоотичному журналу та карті, журналу реєстрації протиепізоотичних заходів, по формах звітності 1-вет, 1-вет А і експертизах лабораторій державної ветмедицини;

— знати план розвитку громадського тваринництва на майбутній рік із урахуванням обігу стада й кількості поголів'я в особистій власності громадян;

— володіти методикою планування діагностичних досліджень, профілактичних щеплень і лікувально-профілактичних обробок, а для цього необхідно вивчити діючі інструкції по боротьбі із заразними хворобами та настанови щодо застосування біопрепаратів, антгельмінтиків, інсектицидів, акарицидів та інших препаратів;

— визначити хвороби, для профілактики яких необхідно передбачати діагностичні дослідження, профілактичні щеплення, лікувально-профілактичні обробки;

— з'ясувати неблагополучні пункти по заразних хворобах.

Діагностичні дослідженНя

Згідно з діючими інструкціями щодо профілактики та боротьби із заразними хворобами залежно від епізоотичної обстановки передбачається проведення масових профілактичних діагностичних досліджень на туберкульоз і бруцельоз тварин; сап і парувальну неміч коней; лейкоз, трихомоноз і кампілобактеріоз великої рогатої худоби, туберкульоз і пулороз-тиф птиці, гельмінтози тварин, хвороби бджіл та деякі інші хвороби.

Профілактичним алергічним дослідженням на Туберкульоз Підлягають тварини в благополучних по цій хворобі господарствах у такому порядку.

Один раз на рік (І—II кв.) досліджують: велику рогату худобу старше двох місяців у товарних господарствах, яка знаходиться на відгодівлі і в особистій власності громадян; свиней у племінних господарствах, а також, які направляються для комплектування комплексів (основних свиноматок, кнурів і молодняк старше двох місяців).

Два рази на рік (І—IV кв.) досліджують велику рогату худобу (корів, телиць та телят старше 2-місячного віку, бугаїв-плідників) племінних господарств, які поставляють молоко безпосередньо в дитячі лікувальні заклади, санаторії, будинки відпочинку і в торгівлю по прямих зв'язках, а також господарств, які межують із неблагополучними щодо туберкульозу пунктами або в минулому неблагополучних (протягом 4-х років після їх оздоровлення) .

Свиней товарних господарств, а також коней, кіз, овець і собак досліджують на туберкульоз залежно від епізоотичної ситуації.

Дорослу птицю (старше двох років) на племзаводах і селекційно-племінних птахівничих станціях досліджують алергічно туберкуліном для птиці перед отриманням яєць для інкубації — 20% поголів'я, у промислових птахооб'єднаннях — не менше 10% поголів'я дорослої птиці і весь ремонтний молодняк старше шестимісячного віку.

Велика рогата худоба (старше 1 року) досліджується на Бруцельоз Серологічно один раз на рік у І—II кварталах, згідно з графіком доставки крові в лабораторію ветеринарної медицини. Обов'язково досліджуються на бруцельоз корови, телиці, вівцематки (які залишились без ягнят), основні свиноматки, а також бугаї, кнурі й барани-виробники (останніх і баранів-пробників досліджують також на інфекційний епідидиміт).

Корів племінних господарств, а також господарств, які поставляють молоко в дитячі й лікувальні медичні заклади, санаторії, будинки відпочинку та торгову мережу по прямих зв'язках рекомендується два рази в рік (I і IV кв.) перевіряти по кільцевій реакції з молоком.

Два рази на рік необхідно серологічно досліджувати на бруцельоз велику рогату худобу в господарствах, які розташовані в неблагополучних зонах і відгінному тваринництві.

На Сап Досліджують коней і лошат старше 6 місяців алергічно раз на рік у II кварталі.

На лейкоз Велику рогату худобу досліджують серологічно (РІД) старше 4‑6-місячного віку один раз на рік; бугаїв, а також корів-продуцентів крові біофабрик та біоцехів — через кожні шість місяців.

У господарствах неблагополучних по лейкозу, поголів'я великої рогатої худоби з 4‑6-місячного віку підлягає серологічному (РІД) дослідженню через кожні 30-45 днів. Тварин із позитивною РІД досліджують гематологічно один раз на рік

На Трихомоноз Досліджують бугаїв, корів, телиць парувального віку, які надходять у господарство (племстанцію), не менше трьох разів з інтервалом 10 днів, а бугаїв — щоквартально.

Дослідженню на кампілобактеріоз підлягають бугаї на станціях штучного осіменіння, у племінних господарствах один раз на 6 місяців триразово з інтервалом у 10 днів (I і IV кв.).

На алеутську хворобу м'ясоїдних Досліджують тварин при підозрі на хворобу.

Гельмінтологічні дослідження На фасціольоз, аскароз, моніезіоз та інші хвороби проводять у І кварталі шляхом відбирання й відправки в лабораторію ветеринарної медицини проб фекалій від 20% поголів'я тварин господарства і 5—10% тварин комплексів.

На Пулороз-тиф проводять дослідження всієї птиці маточного поголів'я шляхом постановки кров'яно-крапельної реакції аглютинації за схемою: при комплектуванні стада, за місяць до збирання яєць для інкубації і надалі не рідше одного разу на квартал.

Діагностичні дослідження на Хвороби бджіл (гнильцеві, акарапідоз, варрооз, браульоз тощо) планують у кінці І та на початку II кварталу.

Тварин, що прибувають у господарство (велика рогата худоба, свині, вівці та ін.), в період профілактичного карантинування обов'язково досліджують на туберкульоз і бруцельоз, а корів і телиць — на лейкоз, трихомоноз та інші хвороби, залежно від епізоотичної ситуації.

Профілактичні щеплення

Профілактичні щеплення плануються лише в неблагополучних та загрозливих щодо заразних хвороб пунктах.

Неблагополучними пунктами щодо заразних хвороб вважають:

— по сибірці, емкару, бешисі свиней (ґрунтові інфекції) незалежно від терміну давності реєстрації хвороби;

— по чумі свиней — протягом трьох років після останнього вогнища;

— по ящуру й сальмонельозу — протягом останніх двох років після реєстрації хвороби;

— по брадзоту овець, лептоспірозу тварин, хворобі Ауєскі і гельмінтозах — якщо хвороби тварин реєстрували в минулому році;

— по бабезіозах — усі пункти й території пасовищ, де відзначались випадки захворювання тварин і є кліщі-переносники;

— по інших інфекційних та інвазійних хворобах тварин — ті пункти, де ці хвороби реєструються в період складання плану.

До Загрозливих щодо заразних хвороб належать пункти, які територіально прилягають до неблагополучних або мають із ними зв'язки, а також ті, де є постійна загроза занесення збудника (ферми, які використовують для годівлі харчові відходи їдалень, м'ясокомбінатів, молокозаводів).

Профілактичні щеплення планують проти:

— сибірки в стаціонарно неблагополучних і загрозливих пунктах усе сприйнятливе поголів'я великої рогатої худоби, коней, свиней, овець один раз на рік (IV кв.). Молодняк великої рогатої худоби по досягненню 3-місячного віку; повторне щеплення здійснюється через 6 місяців. Ягнят — первинно у 3‑місячному віці, та ревакцинацію — через 3 місяці. Щепленню підлягають всі тварини, які прибувають для комплектування ферм;

— емфізематозного карбункулу великої рогатої худоби в стаціонарно неблагополучних пунктах у віці від 3-х місяців до 4-х років, а овець — старше 6 місяців у першому кварталі (не пізніше як за два тижні до вигону на пасовище). Якщо пасовищний період продовжується більше 6 місяців, передбачається повторне щеплення сприйнятливих тварин (у кінці III або на початку IV кварталів);

— лептоспірозу великої рогатої худоби й свиней у стаціонарно неблагополучних, загрозливих і племінних господарствах. Тварин щеплюють із двохмісячного віку двічі в II кварталі, велику рогату худобу повторно щеплюють через 12 місяців; свиней — у віці старше 4 місяців, повторно — через 6 місяців, а поросят щеплюють у місячному віці і повторно через 3 місяці;

— сальмонельозу та колібактеріозу телят і поросят у неблагополучних пунктах: тільних корів і супоросних свиноматок щеплюють за 1,5—2 місяці до отелу чи опоросу 3 рази з інтервалом між щепленнями 10 днів: телят — на 2‑8‑й день, поросят на 7-15-й день після народження;

— диплококозів телят, ягнят і поросят — в неблагополучних пунктах протягом року з 8-денного віку (телят до 2-3-місячного, поросят і ягнят — до 2‑місячного віку);

— бешихи свиней у всіх господарствах, включаючи тварин особистої власності громадян. У цьому разі керуються такими принципами: усе поголів'я свиней старше 2,5 місяців повинно бути в імунному стані протягом року. Періодичність щеплень визначається вакциною, яка застосовується. При використанні концентрованої гідроокисалюмінієвої формолвакцини дорослих свиней щеплюють два рази на рік (I і III кв.), а молодняк через два тижні після відлучення;

— чуми свиней у таких господарствах:

А) після зняття карантину протягом трьох років, а також у навколишніх населених пунктах;

Б) у свинарських комплексах, спецгоспах і навколо них;

В) розташованих у зонах, де реєстрували випадки захворювання на чуму;

Г) які комплектуються збірним поголів'ям;

Д) що використовують для годівлі свиней харчові залишки й відходи боєнь;

Е) розташованих поблизу державних кордонів, промислових центрів, м'ясокомбінатів, утильзаводів, залізничних станцій, різних морських і повітряних портів, автошляхів. Принцип планування щеплень такий самий, як і при бешисі. Доросле поголів'я щеплюють вірусвакциною АСВ із штаму К один раз на рік (І—II кв.), а молодняк — по мірі підростання протягом року;

— хвороби Ауєскі свиней у неблагополучних і загрозливих господарствах, а також у спецгоспах і комплексах (І—II кв.); доросле поголів'я вдруге щеплюють протягом року, як правило, із двотижневого віку (в епізоотичному вогнищі — із дводенного);

— сказу — усіх собак старше 6 місяців (І—II кв.);

— трихофітії — у неблагополучних пунктах із місячною віку двічі з інтервалом 10—14 днів:

— ящуру великої рогатої худоби і Нюкаслської хвороби — із урахуванням епізоотичної ситуації й указівок головного лікаря ветеринарної медицини району. В областях і районах, в яких щорічно реєструється ящур, планують профілактичні щеплення всього сприйнятливого поголів'я великої рогатої худоби й свиней (І— III кв.).

На птахофабриках і в навколишніх населених пунктах обов'язково планують щеплення птиці проти Нюкаслської хвороби. Щеплення птиці проти інфекційного ларинготрахеїту, колібактеріозу, пастерельозу, віспи, спірохетозу, хвороби Марека передбачають із урахуванням епізоотичної обстановки.

Щеплення кролів проти міксоматозу та вірусної геморагічної хвороби планують у благополучних, загрозливих і неблагополучних пунктах у II кварталі (до появи основних переносників збудника хвороби — комарів).

Лікувально-профілактичні обробкИ

Дегельмінтизація проти більшості гельмінтозів планується в основному в І кварталі, коли більшість гельмінтів закінчують цикл розвитку, досягають статевої зрілості, а для яєць або личинок у зовнішньому середовищі відсутні необхідні умови для розвитку до інвазійної стадії. Терміни дегельмінтизації пропонуються ветеринарними органами для різних зон. Для зони Лісостепу та Полісся України вони такі:

— проти фасціольозу великої рогатої худоби й овець — лютий — березень (І кв.) і грудень (IV кв.);

— проти диктіокаульозу великої рогатої худоби й овець — березень (І кв.) і жовтень — листопад (IV кв.);

— проти моніезіозу овець — через 25—30 днів після вигону тварин на пасовище (преімагінальна), повторно — через 15 днів, і третій раз через 20—25 днів після другої обробки, тобто в травні, червні, липні (II і III кв.), а потім через 30 днів після переведення овець на зимове утримання в листопаді-грудні (IV кв.);

— проти аскарозу свиней — квітень (II кв.), липень (III кв.) і грудень (IV кв.);

— проти метастронгілятозів свиней — березень (І кв.), жовтень (IV кв.) і грудень (IV кв.);

— проти параскарозу коней — березень (І кв.) і жовтень (IV кв.);

— проти стронгілятозів коней — травень (II кв.) і жовтень (IV кв.);

— проти цестодозів собак — березень (І кв.), червень (II кв.), вересень (III кв.) і грудень (IV кв.);

— проти корости й ектопаразитів овець після стрижки — травень-червень (II кв.) і вересень (III кв.);

— проти ектопаразитів свиней — щоквартально;

— проти бабезіозів — протягом часу можливого паразитування статевозрілих кліщів на тваринах (II—III кв.);

— проти гіподерматозу великої рогатої худоби — II і III кв.

У цьому практикумі наведені основні заходи й терміни їх проведення, котрі, як правило, передбачаються планом. Планування інших обробок визначається конкретною епізоотичною ситуацією, діючими інструкціями й настановами.

Річний і квартальний обсяги робіт у плані подаються у вигляді цифрових показників. Цифри повторних обробок тварин беруться в дужки. Громадське поголів'я показується в чисельнику, а тварини особистого користування — у знаменнику.

Розроблений у господарстві план погоджується з головним лікарем державної ветеринарної медицини району і затверджується керівником господарства (правлінням чи директором господарства). Затверджений план є обов'язковим для виконання.

Протягом року в план можуть вноситись зміни й доповнення, обумовлені динамікою епізоотичної обстановки в господарстві, районі чи області.

Плани господарств включають у загальний план ветеринарно-профілактичних і протиепізоотичних заходів району, який затверджується державною адміністрацією.

Показники плану протиепізоотичних заходів є основою для розрахунків матеріально-технічного забезпечення намічених заходів і їх фінансування.

При визначенні потреби біопрепаратів керуються настановами по їх застосуванню, а їх вартості — закупівельними цінами. До вирахуваної потреби біопрепаратів робиться 5—10% надбавка (залишки у флаконі, шприці, голках).

До плану протиепізоотичних заходів додається Пояснювальна записка. В ній обґрунтовують необхідність проведення передбачених у плані заходів, вказується поголів'я громадського й особистого користування, що підлягатиме обробкам, перераховуються діагностичні препарати, вакцини і лікувально-профілактичні засоби, які плануються для застосування (ці дані необхідні для складання річних заявок на біопрепарати і лікувально-профілактичні засоби), впровадження технічних засобів для групових обробок тварин, досягнення науки та передового досвіду, наводяться календарні терміни окремих обробок, направлення крові в лабораторію та інша інформація на вимогу головного лікаря ветеринарної медицини району.


ПЛАНИ ПРОТИЕПІЗООТИЧНИХ ЗАХОДІВ - 3.7 out of 5 based on 6 votes

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить