Окислювачі

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 3.50 (3 Голоса)


До цієї групи дезінфектантів належать хімічні сполуки, що у вологому середовищі виділяють атомарний кисень або галогени (хлор, йод, бром), які власне й окислюють органічні компоненти мікробної клітини. Усі речовини цієї групи є універсальними Деззасобами, але більшість із них має високу корозійну здатність, що обмежує їх застосування.

Окислювачі діють за рахунок активного кисню, що пов'язаний з агрЕГацією (злипанням) тонких фібрил ДНК, желатинізацією і набряком цитоплазми за рахунок вільного проникненням кисню у клітину, надлиШОк якого блокує фермент ДегідрогеНазу, порушуючи основну функцію цитоплазматичної мембрани – дихання.

Перекис водню (Н2О2). Препарат, активний відносно всіх видів збудників хвороб, у тому числі збудника туберкульозу та спорових інфекцій. Активність препарату знижується при наявності білка та жиру. У присутності Синергістів (молочна кИСлота) дія посилюється у два рази за рахунок Н+ катіонів, які діють на статичний заряд мікробної клітини. Зона терапевтичної дії вузька і при передозуванні може викликати газову емболію й загибель тварини. В організмі розпадається на кисень і воду. Негативно діє на ряд ферментних систем, тому застосовувати потрібно обережно.

Використовують пЕРЕКис водню 3%-м для аерозольної Дезінфекції.

Надоцтова кислота (СНзСООН). Одержують за допомогою рЕАкції оцтового ангідриду з перекисом водню. При розпаді Надоцтової кислоти утворюються кисЕНь і оцтова кислота. Проміжний продукт – атомарний кисень, який є сильним окислювачем. Спороцидна дія надоцтової кислоти в 10 разів сильніша водню перекису.

Для дезінфекції готують, як правило, маточний 3-3,5% за АДР розчин у закритому склЯному або поліетиленовому посуді. Розчин зберігається 7-10 діб. Для використання готують робочий розчин, тобто 0,01%-й за АДР, який застосовують у присутності тварин, птиці. Для Спорофунгіцидної дії застосовують 1-2%-ні розчини, які можна застосовувати і при мінусовій температурі.

Естостерил-1. У вигляді водних розчинів 0,3-0,5% надоцтової кислоти застосовують для профілактичної й вимушеної дезінфекції приміщень, вільних від тварин, при сальмонельозі, колібактеріозі, лістеріозі, туберкульозі.

ДезоксоН. Діюча речовина – надоцтова кислота. Одержують при взаємодії водню перекису й оцтової кислоти. У зарубіжних аналогах АДР – 49%, у вітчизняних – 5%. При кімнатній температурі – це безбарвна або зеленуватого кольору рідина.

Використовують у 0,5%-му розчині в присутності тварин для дезінфекції приміщень, санації верхніх дихальних шляхів, обробки шкірних покривів. Містить стабілізатор. Належить до групи препаратів "холодної" стерилізації, його можна використовувати без антифризу до мінус 23°С.

У навколишньому середовищі швидко розпадається на Н2О і О2. Викликає сильну корозію. Руйнує гуму, пластмаси, залізо, фарби, внаслідок чого використовують рідко, лише при необхідності досягнення швидкого ефекту.

Калій перманганат (КМnО4) – темно-фіолетові або пурпурні кристали з металевим блиском. Добре розчиняються у воді з виділенням атомарного кисню. ОкисЛювальна здатність висока – окислення відбувається в будь-якому сЕРедовищі: кислому, нейтральному, лужному, добрий дЕЗодорант.

Використовують у 0,5-1%-х розчинах для дезінфекцІЇ й дезодорації м'ясних лавок, прилавків, тари з-під м'яса, місць забою тварин. Ефективний як при вЕГетативній, так і споровій інфекціях (спори сибірки в 1%-му розчині гинуть протягом 1 Год.).

Техніка безпеки. При змішуванні із сухим КМnО4 винний спирт, гліцерин, бензол, сірководень загоряються.


Хлормісткі окислювачі


Ці препарати відщеплюють атомарний хлор, який вільно проходить черЕЗ оболонки вегетативних та спорових форм мікробів і як сильний окислювач білкових молекул, викликає хлорування їх Амінних груп, перЕВодячи білки в інертний стан. Крім того, хлор вступає у реакцію з вологою Клітини, утворюючи додатково бактерицидні хлористоводневу (НСl) і хлорнуватисту (НСl+1О) кислоти.

Хлор – (газ) використовують для знезаражування питної води, дезінфекції вагонів, приміщень для тварин.

Хлорне вапно. Білий порошок із запахом хлору, головною складовою частиною є кальцію гіпохлорит – СаOСl2. Одержують хлорне вапно пропусканням газоподібного хлору через сухе гашЕНе вапно (Пушонку). На відкритому повітрі хлорне вапно розкладається, перетворюючись у напіврідку або грудкувату масу. Процесу розкладу препарату сприяє сонячне світло, тепло, волога, а також каталізатори – органічні домішки (вугільний пил, мастила, тирса та метали).

Якість хлорного вапна залежить від активного хлору, якого в технічному препараті міститься 30-38%, Але за Держстандартом повинно бути не менше 25%.

Антимікробна дія препарату підвищується у кислому середовищі, тому до розчину хлорного вапна рекомендують додавати технічну соляну або сірчану кислоти. НаприкЛАд, у розчині хлорного вапна з умістом 5% активного хлору і 5% НСІ спори сибірки гинуть за 5 хв. Для дезінфекції хлорне вапно використовують у вигляді сухого порошку, освітлених розчинів чи суспензій.

Перед їх застосуванням потрібно визначити процентний уміст активного хлору у хлорному вапні. Існує кілька методів його визначення, але найбільше практичне застосування має спрощений пробірковий метод.


Окислювачі - 3.3 out of 5 based on 3 votes

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить